6.6 Аналіз захворюваності

Окрім аналізу виробничого травматизму слід систематично аналізувати захворюваність. На захворюваність впливає несприятлива санітарно-гігієнічна обстановка, викликана не упорядкованістю підприємств, порушення режиму роботи робочих різних професій (ремонтників, водіїв, слюсарів та ін.), недостатня механізація трудомістких процесів і тому подібне. Робота при підвищених або знижених температурах, вогкість, протяги, грязь, пил, відпрацьовані гази у виробничих приміщеннях, відсутність припливно-витяжної вентиляції, а також порушення режиму харчування приводять до різних захворювань, у тому числі і до професійних. Для розтину причин захворювань і вживання заходів по їх запобіганню необхідно аналізувати дані, які складаються на основі листків непрацездатності.

При складанні даних слід враховувати всі листки непрацездатності незалежно від того, підлягають вони або не підлягають оплаті. Листки про непрацездатність, видані з приводу виробничих травм і листки на саноторно-курортне лікування слід виділити із загальної кількості листків. Основним методом аналізу захворюваності є зіставлення показників захворюваності впродовж одного і того ж відрізку часу (місяця, кварталу, року).

Для зіставлення, оцінки і аналізу використовують відносні величини (показники, коефіцієнти). Рекомендується застосовувати наступні показники: інтенсивні, екстенсивні, наочності і середньої тривалості.

Інтенсивний показник захворюваності (І_п.з.) показує кількість випадків або днів непрацездатності, що доводяться на 100 працюючих. Визначається він таким чином:

І_п.з. = 100 · Д/Р_ср

де Д – кількість випадків (днів захворювання); Р_ср – середня списова чисельність тих, що працюють.

Обчислюючи інтенсивні показники по всіх видах хвороб, можна дати характеристику частоти поширення окремих захворювань серед тих, що працюють.

Екстенсивний показник захворюваності (Е_п.з.) дає уявлення про структуру захворюваності. Виражається у відсотках і визначається таким чином:

Е_п.з. = 100 · Д_н /С_об, %,

де Д_н – кількість випадків (днів) непрацездатності по одному із захворювань;

С_об – загальна кількість випадків (днів) непрацездатності.

Показник наочності дозволяє визначити відношення захворюваності на різних виробничих ділянках до захворюваності на якій-небудь одній виробничій ділянці, умовна захворюваність на якій прийнята за 100%:

П_наоч = 100 · П_і / П_мах, %,

Показник наочності застосовують найчастіше при зіставленні захворюваності по виробничих ділянках.

Показник середньої тривалості (П_тр) одного випадку захворювання:

П_тр = Д_тч/С_тч,

де Д_тч – кількість днів тимчасової непрацездатності; С_тч – кількість випадків тимчасової непрацездатності.

Зіставляючи різні показники, можна судити про стан захворюваності на тій або іншій ділянці, а також підприємства в цілому і намічати заходи щодо профілактики захворюваності.

6.7 Колективні та індивідуальні засоби захисту від дії небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища

Для попередження нещасних випадків і уникнення травматизму під час виконання різних робіт, а також запобігання виникненню професійних захворювань у працівників передбачені організаційні і технічні заходи захисту.

До організаційних заходів належать:

– раціональна організація праці;

– планування заходів щодо охорони праці, проведення навчання, інструктажів;

– організація планово-попереджувального ремонту небезпечного устаткування;

– пропаганда безпеки праці;

– висвітлення проблем охорони праці, фактів і причин травматизму й аварій у засобах масової інформації тощо.

Технічні заходи захисту мають на меті підтримку вимог санітарії і безпеки виробничих процесів.

Засоби захисту від небезпечних та шкідливих факторів виробництва поділяють на колективні (ЗКЗ) й індивідуальні (ЗІЗ):

До засобів колективного захисту належать:

– технічні засоби безпеки, призначені для захисту людей від дії механічних факторів (огороджувальні, гальмівні та блокувальні пристрої, пристрої дистанційного керування, автоматичного контролю і сигналізації; запобіжні засоби та знаки безпеки);

– засоби нормалізації повітряного середовища приміщень і робочих місць (вентиляція, кондиціювання, опалення тощо);

– засоби нормалізації освітлення приміщень і робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади та ін.);

– засоби захисту від іонізуючих, ультрафіолетових, інфрачервоних, електромагнітних лазерних та інших випромінювань (огородження, герметизація, автоматичний контроль та ін.);

– засоби захисту від шуму і вібрації (звукоізоляція, віброізоляція, огородження тощо);

– засоби захисту від враження електричним струмом (захисне заземлення, занулення тощо).

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) призначені для забезпечення одного працюючого і можуть стосуватися як галузі безпеки виробничих процесів (наприклад, спеціальний одяг, взуття, шоломи, бронежилети, які захищають від травм), так і до галузі виробничої санітарії (респіратори, протигази, спеціальні окуляри, маски, що захищають від шкідливих виробничих факторів). Засоби індивідуального захисту застосовуються в тому випадку, якщо безпеку роботи не можна забезпечити конструкцією і розміщенням устаткування, організацією робочого процесу, архітектурно-планувальними рішеннями, засобами колективного захисту і т.п.

У ст. 8 Закону України «Про охорону праці» зазначено, що «на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, в особливих температурних умовах, у забрудненому середовищі працівникам і службовцям безкоштовно видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту».

Засоби індивідуального захисту поділяються на основні та допоміжні. До основних засобів індивідуального захисту належать:

1) засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори). Протигази за принципом дії поділяються на фільтруючі (ГП-4, ГП-7, ЕО-16) та ізолюючі (ИП-4, ИП-5, КИП-8, АСВ-2). Респіратори застосовують для захисту організму від пилу, парів, аерозолів, шкідливих газів. Вони поділяються на протипилові (ШБ-1 «Лепесток»), протигазові (РПГ-67) та універсальні (РУ-60);

		Рис.6.2 – Респиратори протипилові

2) засоби захисту слуху від інтенсивного шуму – навушники та заглушки. Навушники знижують високочастотний шум на 40 дБ, а вушні заглушки, вкладиші – на 25 дБ;

3) засоби захисту очей – захищають очі від твердих частинок, бризок лугів і кислот, іскор, різних видів випромінювання. Для цього застосовують спеціальні окуляри, вибір яких залежить від виду робіт;

4) засоби захисту голови і обличчя (маски, щитки, капелюхи, каски, шоломи) – захищають від падаючих предметів, стружки, інших фізичних і хімічних факторів.

5) засоби захисту шкірного покриву (спеціальний одяг) – видаються працівникам для захисту тіла від забруднення, механічних впливів, води, кислот, лугів, підвищених або понижених температур, радіоактивних речовин, нафти, жирів, для захисту від біологічних факторів. Спеціальний одяг обирається відповідно до класифікації його захисних можливостей.

Це можуть бути захисні костюми, куртки (бронежилети), комбінезони, халати, фартухи, плащі тощо;

6) засоби захисту ніг – спеціальне взуття, призначене для захисту від дії вібрації, іонізуючого випромінювання, статичної електрики тощо.

Обирається залежно від його захисних можливостей. Для зовнішніх робіт під час холодного та перехідного періоду року використовується валяне взуття, а для робіт з використанням кислот, лугів – гумові чоботи.

7) засоби захисту рук від механічних пошкоджень, опіків, холоду та інших небезпечних і шкідливих факторів (рукавиці, рукавички, напальчники, дерматологічні засоби (мазі, креми)).

8) засоби запобігання враженню електричним струмом: діелектричні рукавички, боти, чоботи, калоші, виготовлені зі спеціальної діелектричної гуми.

Допоміжні захисні засоби призначенні для захисту персоналу від падіння з висоти (запобіжні пояси та страхові канати), для безпечного піднімання на висоту (драбини, кігті).