6. Адаптація студентства та курсантів у внз

Однією з найважливіших задач психологічного супроводження студентів 1 курсу у ВНЗ є діяльність по їх успішній адаптації до умов навчання. Даний вид діяльності включає в себе вивчення особистості студентів, особливості їх пристосування до психологічного клімату, традицій і норм колективу, до системи соціальних ролей, що витікають із структури субординаційних відносин.

Прибуття на місце навчання призводить до значних змін міжособистісних контактів, соціального статусу, життєвих стереотипів, системи взаємовідносин, що склалась з оточуючими і неминуче вимагає перегляду установок, відношень, уявлень про соціальні ролі, таким чином, щоб вони знову були адекватними в нових умовах. Ефективність процесу адаптації в значній мірі визначає успішність освоєння практичної діяльності. Адаптація студентів до навчальної діяльності є складним і багаторівневим процесом, що включає в себе: психофізіологічну, соціальну, психологічну і соціально-психологічну адаптацію.

Адаптація до служби та навчання включає:

- входження в конкретний колектив, встановлення відносин з командирами (начальниками), старшими і рівними за посадою (соціальна адаптація);

- зміну психіки особистості під впливом нових факторів навколишнього середовища до умов діяльності (психологічна адаптація).

Першокурсник, який потрапив у новий колектив, змушений приймати ті „правила гри” які засновуються в ньому. Через деякий час молоду людину тяжко розпізнати. Інтереси, навички у нього залишилися без змін. Однак, поведінка змінюється, вона начебто приводиться у відповідність до поведінки колективу в цілому. Не дивлячись на різні сторони адаптації, необхідно звернути увагу на їх тісний взаємозв’язок. Наприклад, набуття професійної майстерності обумовлено особливостями входження першокурсника в соціальне середовище підрозділу і, в свою чергу, впливає на його авторитет і відношення колективу до нього. І навпаки, суспільна активність курсанта зумовлюється його успішним навчанням.

Проведені дослідження науковців показують, що в згуртуваннях колективах при сприятливих умовах соціально-психологічної адаптації труднощі в оволодінні спеціальністю зустрічаються у 3-4 рази рідше, ніж в підрозділах з несприятливим морально-психологічним кліматом.

Оскільки процес адаптації до навчання та служби являє собою взаємовідносини з навколишнім соціальним середовищем, можна виділити, перш за все, фактори особистісні і фактори зовнішні.

Для розуміння особистісних факторів в ході адаптації офіцеру-керівнику слід знати соціальний досвід молодої людини, основні мотиви навчання, рівень загальної освіти, здібності до оволодіння спеціальністю, типологічні особливості характеру. Адаптація до дисципліни, статутного порядку протікає значно швидше у тих, хто має схильність до служби, відчуває інтерес до спеціальності.

Загальна освіта і технічні здібності полегшують процес адаптації тільки в тому випадку, якщо курсантський колектив згуртований і навчання проходить із задоволенням. Навпаки, якщо спеціальність і службові обов’язки не приносять курсанту радощів, то адаптація затягується.

Встановлено, що особи сангвінічного і холеричного темпераментів значно швидше адаптуються до умов та порядків, ніж флегматики і меланхоліки. Темперамент суттєво впливає на виваженість таких особистісних факторів і характеристик, як самооцінка, сприйняття самого себе, колективізм. Чим сильніше характер, тим конкретніше проявляються відношення до колективу. Так, вольові і принципові курсанти швидко формують або позитивне, або достатньо достовірне негативне відношення до спеціальності, колективу, суспільної роботи.

Серед зовнішніх факторів, які впливають на адаптацію першокурсників до нових умов, можна назвати : навчальне навантаження, необхідність оволодіння технікою, стиль керівництва і систему взаємовідносин в колективі. Велике значення в процесі соціально-психологічної адаптації має спрямованість ціннісних орієнтацій молодої людини. Якщо до навчання в інституті він ставив не вузько корисну, а суспільно значиму мету, усвідомлюючи необхідність служби в МНС України і проявляючи до неї зацікавленість, то можна впевнено сказати, що такий курсант швидко адаптується до нового колективу, протягом перших 3-4 місяців увійде в курсантську сім’ю і стане її повноцінним членом.

Слабкий розвиток або відсутність позитивних соціальних якостей, наявність негативних рис характеру, звичок, поведінки значно знижує адаптивну здібність особистості, гальмує процеси соціально-психологічної адаптації. Не всі першокурсники успішно проходять адаптацію. В реальному житті ми зустрічаємось з молодими людьми, які приносять в курсантський колектив систему бездуховності, егоїзм, негативне ставлення до виконання обов’язків. Позначаються проблеми виховання в сім’ї, попередньому колективі та інші фактори. Таким курсантам тяжко знаходитись в колективах. Одні вимушено пристосовуються до незвичних вимог, які пред’являють не тільки керівництво підрозділу, але і більшість членів колективу. Інші ж, використовуючи ситуацію перехідного періоду та недостатній рівень дисципліни свідомо скоюють порушення. Така ситуація може привести до серйозних конфліктів, якщо своєчасно не прийняти самі рішучі заходи щодо наведення міцного статутного порядку.

Таким чином, колектив першокурсників, рівень його розвитку і організованості є головним об’єктом соціально-психологічної адаптації. Тому основними видами цієї адаптації в умовах нового для них колективу можна назвати:

- адаптацію до взаємовідносин з командирами і начальниками;

- адаптацію до міжособистісних відносин з рівними їм по службовому положенню;

- адаптацію до фізичних і психологічних навантажень.

Завданнями керівників курсантських колективів являється створення

таких умов, щоб максимально полегшити подолання першокурсниками всіх перешкод на шляху до успішної адаптації. Перш за все, необхідно досягти того, щоб проводились всі плановані заняття, виконувався розпорядок дня всіма курсантами підрозділу, обов’язково повинна відбутись бесіда індивідуального характеру з кожним із першокурсників. Необхідно порекомендувати йому своєчасно інформувати про труднощі, які зустрічаються у вивченні обов’язків, виконанні навчальних задач, встановленні контактів із новими товаришами.

Процес входження в колектив, як правило, супроводжується змінами у взаємовідносинах, виникнення дрібних конфліктів. Це не повинно бути байдужим ні для офіцерів, ні для колективу.

Можуть виникнути як симпатії, так і антипатії між курсантами, можливі зміни характеру внутрішньо колективних відносин, різного роду бар’єри, виникає бажання до так званих неформальних об’єднань за інтересами, за принципом земляцтва і т. ін.

В період нового набору в колективах, як правило, відбувається становлення „авторитетів” серед першокурсників. Цей процес важливо знати, управляти ним і вміло формувати здорову суспільну думку. Від того, наскільки добре керівники будуть володіти цією обстановкою, особливо в перші 2-3 тижні після створення молодого курсантського колективу, залежить в цілому подальша ситуація, їх адаптація в новому колективі.