58. Ефекти співприсутності :

- публічний ефект – полягає у зміні характеристик індивідуальної діяльності під впливом пасивної присутності ін. людей. Тріплет, Бехтерєв, Олпорт вважали, що людина по-різному поводиться залежно від того, чи здійснює вона певні дії самостійно, перебуває в ізоляції чи в оточенні інших. Лабораторний експеримент: у присутності групи у деяких людей продуктивність праці зростає на 40%, а в ін. знижується на 20%, є і ті у яких не змінюється; сприйнятливість до шумів в умовах співприсутності падає; здатність терпіти біль підвищується.

- ефект «соціальної фасилітації» (сприяти, полегшувати) – тенденція, яка спонукає людей краще виконувати прості або дуже знайомі завдання у присутності ін.

- ефект «соціального інгібування» (стримування) – протилежне до попереднього, фіксується зниження показників діяльності, її швидкості і якості за умов присутності ін.

- ефект «ореолу» - тенденція перебільшування (або применшування) рис або їх перенесення на всі решту риси особистості, яку оцінюють при формуванні першого враження. Може бути або позитивним, або негативним.

59. Ефекти групового впливу :

- ефект Рінгельмана (описав вперше В.Меде 1927 р.) – розглядає співвідношення кількості членів групи і її впливу на ефективність спільної роботи. Збільшення членів у групі призводить до зменшення середнього внеску кожного учасника в результат спільної діяльності. С=100 -7(К-1) при збільшенні групи з 2 до 4-х чоловік він справді відбувається, однак подальше збільшення дає лише незначне зменшення коефіцієнта корисної дії індивіда.

- конформізм (подібний) – ефект групового тиску, в основі якого пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів поведінки, схилення перед авторитетом. Експеримент С.Аша – метод «підставної групи» близько 32% досліджуваних виявили конформну поведінку. Конформність може бути зовнішньою чи внутрішньою(коли індивід трансформує власну позицію на користь групи, сприймає думку групи як власну).

- нонконформізм – незгода, нехтування будь-якими нормами чи цінностями групи.

-ефект «групового мислення» - перебування в групі, де панує атмосфера емоційної ейфорії, злагоди. Досліджував Ірвін Дженіс: однодумство для людей у групі важливіше, ніж реалістична оцінка, визнаються думки лідера.

- ефект «зсуву ризику» - ризикованість групових або індивідуальних рішень має тенденцію до зростання після проведення групової дискусії. Прийняте колективне рішення зменшує почуття відповідальності, особливо за негативні результати.

- групова поляризація – після обговорення думки оформляються у 2 протилежні безкомпромісні позиції.

60. Ефекти групової інтеграції :

- спрацьованість – формується під впливом певного досвіду спільної праці. Успішний процес і результат за умов незначних емоційно-енергетичних витрат. Висока продуктивність праці, незначні витрати часу на розв’язання спільного завдання, незначна кількість помилок.

- згуртованість – впорядкованість, стійкість вн. групових міжособових взаємозв’язків, що забезпечує стабільність життєдіяльності групи. Забезпечується при умові взаємної привабливості членів, подібності їх уявлень, позицій. Зростає з часом, зменшується зі зростанням кількісного складу, збільшується під дією несприятливих обставин.

- сумісність – передбачає сумісне сприйняття і відповідальність партнерів при спілкуванні, виконанні завдань. Буває: фізіологічна, психофізіологічна, психологічна, соціально-психологічна(узгодження соц. ролей інтересів). Можлива і за досить протилежних властивостей індивідів. Критерієм оцінки є високий ступінь задоволеності : собою, результатом, процесом взаємодії. Супроводжується виникненням симпатії, поваги, впевненості у сприятливих наслідках майбутніх контактів.

61-62 Соціальна організація та підходи до аналізу організації в управлінні

Організація – різновид соц. систем, об’єднання людей, що спільно реалізують якусь певну загальну мету, діють на основі принципів і правил. Первинний осередок соціуму.

Є 2 підходи до визначення організації:

- Організація як система – внутрішня впорядкованість, узгодженість та взаємодія частин цілого, що обумовлена побудовою і цілями;

- Організація як процес – сукупність цілеспрямованих дій, що зумовлюють утворення необхідних зв’язків.