56. Теорія контакту Сержа Ґінгера (1985)

Запропонував 5 стадійну модель міжособового контакту в системі відносин «терапевт – клієнт». Цикл контакту (малюйте велику літеру П).

1.попередній контакт (пре-контакт) – фаза взаємодії, яку характеризує виникнення потреби, бажання у взаємодії.

2. зав’язка – вступ у контакт, ключовий момент між особової взаємодії, коли формуються відносини, утворюються групи для реалізації проектів, розминка

3. контакт – реалізація процесу взаємодії, коли справи, виконання роботи йдуть своєю чергою.

4. розв*язка – завершення взаємодії, коли ситуація вирішується, коли контакт набуває форми прийняття рішення, зупинки.

5. асиміляція – відхід від взаємодії, супроводжується усвідомленням набутого досвіду.

2 і 4 – найважливіші, мають вирішальний вплив у набутті як життєвого, так і професійного досвіду.

57. Ефекти між особової взаємодії :

Ефекти співприсутності :1.публічний ефект – полягає у зміні характеристик індивідуальної діяльності під впливом пасивної присутності ін. людей. Тріплет, Бехтерєв, Олпорт вважали, що людина по-різному поводиться залежно від того, чи здійснює вона певні дії самостійно, перебуває в ізоляції чи в оточенні інших. 2. ефект «соціальної фасилітації» (сприяти, полегшувати) – тенденція, яка спонукає людей краще виконувати прості або дуже знайомі завдання у присутності ін. 3.ефект «соціального інгібування» (стримування) – протилежне до попереднього, фіксується зниження показників діяльності, її швидкості і якості за умов присутності ін. 4. ефект «ореолу» - тенденція перебільшування (або применшування) рис або їх перенесення на всі решту риси особистості, яку оцінюють при формуванні першого враження.

Ефекти групового впливу :1.ефект Рінгельмана (описав вперше В.Меде 1927 р.) – розглядає співвідношення кількості членів групи і її впливу на ефективність спільної роботи. Збільшення членів у групі призводить до зменшення середнього внеску кожного учасника в результат спільної діяльності. С=100 -7(К-1) при збільшенні групи з 2 до 4-х чоловік він справді відбувається, однак подальше збільшення дає лише незначне зменшення коефіцієнта корисної дії індивіда. 2.конформізм (подібний) – ефект групового тиску, в основі якого пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів поведінки, схилення перед авторитетом. Експеримент С.Аша – метод «підставної групи» близько 32% досліджуваних виявили конформну поведінку. Нонконформізм – незгода, нехтування будь-якими нормами чи цінностями групи. 3.ефект «групового мислення» - однодумство для людей у групі важливіше, ніж реалістична оцінка, визнаються думки лідера. 4. групова поляризація – після обговорення думки оформляються у 2 протилежні безкомпромісні позиції.

Ефекти групової інтеграції :1.спрацьованість – формується під впливом певного досвіду спільної праці. Висока продуктивність праці, незначні витрати часу на розв’язання спільного завдання, незначна кількість помилок. 2.згуртованість –забезпечується при умові взаємної привабливості членів, подібності їх уявлень, позицій. Зростає з часом, зменшується зі зростанням кількісного складу, збільшується під дією несприятливих обставин. 3.сумісність – передбачає сумісне сприйняття і відповідальність партнерів при спілкуванні, виконанні завдань. Буває: фізіологічна, психофізіологічна, психологічна, соціально-психологічна(узгодження соц. ролей інтересів). Можлива і за досить протилежних властивостей індивідів. Критерієм оцінки є високий ступінь задоволеності : собою, результатом, процесом взаємодії. Супроводжується виникненням симпатії, поваги, впевненості у сприятливих наслідках майбутніх контактів.