50. Структурні складові соціальної групи :

- спільна або сумісна діяльність (присутність учасників в одному просторі, часі, наявність спілкування, єдиної мети, розподіл функцій і ролей)

- структура групи. Буває формальна(офіційні відносини, регулюють соц.. інститути, законодавство, наявна ієрархія посад, спеціалізація обов*язків), неформальна, вертикальна(ієрархія владних повноважень) і горизонтальна(особи одного статусу) і структура ролей(М.Білбін виділяє такі ролі-координатор, локомотив, мислитель, критик, шукач джерел, виконавець, душа колективу, реалізатор)

- композиція групи (визначається складом учасників)психологічно стійкішими є групи в складі яких індивіди подібні між собою за цінностями, інтересами. Композиція буває двох рівнів: первинного(характеризує індивідуальні характеристики-рівень кваліфікації, освіта, стать, та психологічні ознаки – темперамент, мотивація) і вторинного(пов*язаний з розподілом функцій, ролей)

- розподіл влади (авторитарний, демократичний, ліберальний стилі керівництва)

- система комунікацій (поширення інформації і координація зусиль у розв*язанні завдань) Бувають централізовані-фронтальна, радіальна, ієрархічна та децентралізовані – ланцюгова, кругова, повна.

51. Соціальна взаємодія, між особова взаємодія і міжособистісні стосунки

Соціальна взаємодія (інтеракція) – система взаємозумовлених соціальних дій, пов*язаних циклічною причиновою залежністю, при якій дії 1го суб’єкта є одночасно причиною і наслідком відповідних дій ін. суб’єктів. За М.Вебером має бути усвідомлена і зорієнтована на поведінку ін. людей. Виражатися у:

-співробітництві(взаємодопомога, взаємовплив) чи суперництві (змагання, конфронтація, конфлікт),

-конструктивних чи деструктивних взаємодіях.

Міжособова взаємодія – певна форма взаємодії людей в основі якої спілкування і взаємовплив, передача досвіду. За Андреєвою поділяється на комунікативну сторону(обмін інформацією), інтерактивну сторону (безпосередня взаємодія) та перцептивну сторону (розуміння людини людиною). Основні механізми міжособ. сприймання: ідентифікація, рефлексія(усвідомлення людиною, як її сприймаютьі оцінюють ін. індивіди), емпатія, стерео типізація, егоцентризм, каузальна атрибуція(аналіз та оцінка причин і мотивів поведінки ін. на ґрунті житейського досвіду)

Міжособистісні стосунки – взаємини людей, мають неформальний характер, містять емоційно забарвлену оцінку партнерів. Приклад, знайомство, дружба, любов…

52. Психологічні теорії між особової взаємодії

Теорія балансу Ф. Хайдера (1958) У центрі прагнення людини до гармонії в міжособистісних стосунках. Баланс порушиться, коли наявний хоча б 1 елемент непривабливості (якщо є різний погляд на спільний об’єкт оцінювання, особливо відчутно, коли є різні несумісні погляди на речі, події, цінності). Люди мають тенденцію надавати перевагу збалансованим ситуаціям. Цей ефект широко використовується у рекламі, коли відомі широкому загалу особистості демонструють свою прихильність до певних напоїв, предметів одягу.

Рольова теорія і драматургічний підхід І. Гоффмана Праці «Презентація особистості у повсякденному житті» (1959) і «Ритуали взаємодії» (1971). Теорія пояснює процеси взаємовідносин прийняттям індивідом відповідних ролей. Механізм залучення ролей «Я+роль» - реалізують у відносинах; і «Я+роль» - яку очікують від мене. Соціальне життя – це своєрідна драматургія, головною дійовою особою якої є ролі, які виконує людина перед публікою. Використовує поняття: передній план або авансцена, презентація, закулісся, рольова дистанція – ступінь поглинутості особистості виконуваною роллю, міра віддаленості від виконуваних ролей, реквізит. Вистава – це наше життя. Ми маємо стільки власних «Я», скільки різних ситуацій готує нам наше оточення. А міжособистісна взаємодія – процес спілкування і постійної зміни ролей.

Рольова теорія Еріка Берна (Транзактний підхід) Праці «Ігри, в які грають люди» «Транзактний аналіз». Теорія розглядає проблему прийняття певної ролі людиною через его-стани, які вона переживає з врахуванням характеру і стилю взаємодії. Суть – учасники взаємодії у змозі бути носіями 3-х рольових позицій або станів власного «Я»: «Батька», «Дорослого», «Дитини». Відповідають позиціям: потрібно, хочу і потрібно, хочу. Позиція «Батька» забезпечує виховні функції, реалізує поведінку з позицій життєвого досвіду, забезпечує підтримку, емоційне тепло. Позиція «Дорослого» - набір норм і правил, є їх посередником. Позиція «Дитини» - джерело інтуїції, творчості, спонтанності, радості. Одиниця спілкування – транзакція (угода) спрямована на стимул і результат. Якщо транзакції партнерів доповнюють один одного – паралельні транзакції (прикл, «Дорослий» - «Дорослий»). Якщо виникають перешкоди у спілкуванні йдеться про перехресні транзакції «Дорослий» - «Дитина»

Теорія контакту Сержа Ґінгера (1985) Запропонував 5 стадійну модель міжособового контакту в системі відносин «терапевт – клієнт». Цикл контакту:1.попередній контакт (пре-контакт) – виникнення потреби, бажання у взаємодії. 2. зав’язка – вступ у контакт. 3. контакт – реалізація процесу взаємодії. 4. розв*язка – завершення взаємодії. 5. асиміляція – відхід від взаємодії, супроводжується усвідомленням набутого досвіду.