Висновок

Минали віки. На території нашої країни змінювались народи (кіммерійці, скіфи, сармати), культури (зарубинецька, пізньозарубинецька, черняхівська та ін.). Збагачувалися знання людей про навколишній світ і про себе. З’являлися нові мотиви, знаки, обереги. Але в безперервному процесі розвитку нічого не зникало. На старе нашаровувалось нове, в тісних взаємозв’язках відкладалося в народній пам’яті. Унікальні пам’ятки декоративно-прикладного мистецтва давньої слов'янської культури розширюють погляд на еволюцію орнаменту, появу нових мотивів, їх символічне значення. В центрі уваги людини першого тисячоліття продовжували залишатися ідеї родючості полів, плодючості тварин, продовження роду. Не випадковим є те, що в пам’ятках мистецтва, які відображають світоглядні та космологічні уявлення людей, продовжують жити згадані раніше орнаментальні композиції, в яких домінуюча роль належить зображенню людини, птахів, звірів складною геометричною мовою.

Ще 100 років тому , досліджуючи вишивку , В. Стасов зазначав: « У народів стародавнього світу орнамент ніколи не містив у собі жодної зайвої лінії , кожна рисочка мала тут своє певне значення ... Це - складна мова , послідовна мелодія , яка має свою основну причину і призначена не тільки для очей , але також для розуму і почуттів ».

Вишивка як вид мистецтва , безперечно, була відома ще в дохристиянський період . Саме тоді формувалися художньо - стилістичні способи шиття , народжувалися знаки , що символізували сили природи , космогонічні уявлення про будову Всесвіту , створювались образи , які потім довго жили у вишивці та в інших видах мистецтва, нагадуючи про язичницькі вірування наших давніх предків.

У глибоку давнину основні орнаментальні мотиви відображали елементи символіки різних культів ; в архаїчних вишивках відображались вірування давніх слов'ян , поклоніння Божествам , прохання про щастя , добро , достатку , врожаї , допомоги у важкій життя.

Осмислюючи Всесвіт, людина намагалася захистити себе від ворожого впливу непізнаних сил. Для цього він вдавався до орнаментів як своєрідним змов . Захисні функції виконували різьблені й мальовані мотиви на фасадах і в інтер'єрах житла , декоративні тканини , дрібна пластика , писанки і т. д. Вишивка також була своєрідним оберегом від злих сил.

В українських вишивках збереглася значна кількість геометричних орнаментальних мотивів , які в давнину несли магічний сенс . Протягом багатовікової історії мистецтва вишивання безпосередній конкретний зміст символів на вишивках губився , втратилася первинне значення вишивки. На перше місце вийшла її декоративна функція .

Наприкінці XIX - на початку XX століття в орнаментації рушників давні образні структури зникають , поступаючись місцем більш зрозумілим. Однак традиції використання давньої символіки у вишивці не зникли. Незважаючи на те , що орнаментальні форми дійшли до нас дещо трансформованими , символіка їх в основному збереглася завдяки традиції.

Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії - то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів.

Якщо пильно придивитися до контурів геометричного узору, то вимальовуються силуети двох пташок - знаку любові та парування. Крім квітки, невід'ємною частиною орнаменту є листок і пуп'янок, що складають нерозривну композицію триєдності. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя. [ 34]

А на наступному візерунку троянди укладені в систему геометричного узору. Це не просто квіти - це квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему. Ви, певне, помітили, що зорі з'єднані ланцюжками. Це також свідчить про непорушний закон об'єднаного космосу.

Узори, що нагадують листя хмелю, відносимо до молодіжної символіки. Крім центральної України, вона поширена на Поділлі та Волині. "Хміль" дуже близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узір хмелю - це весільна символіка. Народна пісня підказує, що "витися" -для хлопця означає бути готовим до одруження, так як для дівчини заміж іти - це "пучечки в'язати".

Дуже тісно пов'язані поетичні образи народної пісні та вишивки. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й шавлія, любисток і мята, чорнобривці й нагідки. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки.

Чорнобривці, що заплітаються радісною й красивою хвилею, такою ж, як наша прекрасна природа знову співаймо славу життєдайному Сонцю, і вишиймо доні сорочечку на радість та здоров'я. Адже саме таку силу має Сонце і його втілення - ця наївна полуниця. Полуниця. Слово, що походить від давньої назви Сонця - Полель. Сонечко донизу, от і весь секрет цього узору-символу.

Українська вишивка, рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини, але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом, який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу.