Значення волі житті та діяльності людини

1. Вона є найвагомішим важелем особливих досягнень людини в фізичній і розумовій праці, в творчій, мистецькій діяльності.

2. Сприяє розвитку та прогнозуванні науки розумом людини, виборюванні нею прав, свобод та незалежності.

3. Все значиме, доленосно не дається просто, за це людина, людство бореться і в цих процесах воля її відіграє найсуттєвіше значення.

Фізіологічні основи волі

Воля, як і інші форми психіки, свідомості, є властивістю вищого відділу нервової системи, великих півкуль головного мозку людини. Розвиваючи ідеї І.М.Сеченова, І.П.Павлов установ на основі експериментальних даних, що вольова дія рефлексна за своєю природою, що весь механізм вольового руху є умовний, асоціальний процес, який підлягає всім законам вищої нервової діяльності.

1. Воля є активним психічним процесом. Механізмом цієї характеристики є утворення в корі півкуль мозку нервових зв’язків між руховим та іншими аналізаторами.

У процесі розвитку людина навчилася довільно діяти і довільно затримувати свої дії. Основою стосовно цього є вироблена в людини у процесі навчання та виховання здатність до гальмування. Довільно діючи й довільно затримуючи свої дії, людина цим самим регулює власну діяльність і поведінку.

Коли людина здійснює ту чи іншу вольову дію. У корі півкуль головного мозку 2 зони:

1. Сенсорна – чутлива, куди поступають сигнали, які опрацьовуються, аналізуються і наслідки аналізу передаються в рухову.

2. Моторна – рухова, яка передає сигнали до робочого органу людини.

3. Внаслідок взаємодії двох зон у корі півкуль головного мозку виникає сильний осередок збудження, який забезпечує високу діяльність кори півкуль головного мозку, внаслідок чого людина здійснює вольову дію («В бой идут одни старики» - Ромео).

2. Другий важливим складовим механізмом є взаємодія першої і другої сигнальної системи при ведучій ролі другої сигнальної системи.

Ця умова забезпечує свідомість вольових проявів як характерний ознак суто людської діяльності. І.Павлов вказував, що слова нашої мови пов’язані з усіма зовнішніми подразниками, які надходять до кори великих півкуль головного мозку. Через це може спричинювати всі ті дії організму, що їх викликають ці подразнення. Слово, замінюючи конкретні подразники, відіграє таку саму роль, як і перші сигнали викликаючи потрібні рухи та дії.

Друга сигнальна система – мова – у складній вольовій діяльності відіграє провідну роль. Але мовні сигнали стають засобом довільної діяльності не тоді, коли слово просто замінює собою зовнішній подразник, а тоді, коли воно стає засобом внутрішнього аналізу цього подразника. У цьому разі аналіз стає предметом внутрішньої мови. Внаслідок такого аналізу подразника внутрішня мова, або, за виразом І.П.Павлова, мова «наодинці із самим собою», відіграє роль внутрішнього, центрального «пускового сигналу» для вольових дій, тобто дій «що виходять з кори великих півкуль головного мозку». Мова як сигнал викликає цілеспрямовані дії: одні з них затримуються, гальмуються, а інші – спрямовуються на досягнення поставленої мети.

3.Третім механізмом виникнення вольової дії є утворення в корі півкуль домінантного осередку збудження, що забезпечує високо діяльний стан мозку.

У врівноваженому, спокійному стані людині неможливо здійснювати складний вольовий вчинок.

Н., Чемпіон світу з підводного плавання Шаварш Карапетян, побачивши, що автобус з людьми збив поручні мості і пішов з висоти у воду, кидається за ним. Дуже холодна вода, порізи рук об розбите скло вікон, небезпека для власного життя. Але він підводник і рятує людей, піднімаючи їх на поверхню.

В цей час в мозку у нього виникає осередок найвищого домінантного збудження, який перекриває діяльність інших ділянок і підпорядковує собі всю роботу мозку. Цей високо діяльний стан мозку дає можливість цілеспрямовано використати розумову і фізичну енергію, знайти ті резерви, які дали змогу врятувати більше двадцяти людей.

2.