Рівні розвитку здібностей
І. Репродуктивний – це високий рівень засвоєння знань, оволодіння діяльністю.
Людина, яка знаходиться на репродуктивному рівні розвитку здібностей, виявляє високі уміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю і здійснювати її відповідно до зразка, що пропонується.
ІІ. Творчий – створення нового, оригінального.
На творчому рівні розвитку здібностей людина створює нове, оригінальне. Зазначені рівні розвитку здібностей не слід вважати незмінними, оскільки кожна репродуктивна діяльність містить елементи творчості, а творча діяльність включає репродуктивну, без якої вона не може здійснюватися.
Здібності розвиваються в обдарованість, а потім в талановитість, геніальність.
Обдарованість – це система здібностей людини, яка дозволяє їй досягнути значних успіхів в одній або кількох видах діяльності.
Обдарованість пов'язана з усім життям людини і виявляється на різних етапах її розвитку.
Талант (від грец.- вага, міра) – це високий рівень спеціальних здібностей, завдяки яким людина створює продукти діяльності, що виділяються (серед інших) своєю новизною, оригінальністю, досконалістю і мають високу суспільну значущість.
Талан може виявлятися в усіх сферах людської праці: в організаторській і педагогічній діяльності, в науці, техніці, у виробництві. Тому талановитим може бути і лікар, і вчитель, і економіст, і фермер, і кваліфікований робітник.
Розвиток талантів залежить від загально-історичних умов, але несхильна прагнення до знань сприяє розвитку особистості. (М.В. Ломоносов – син рибака, Т.Г. Шевченко – син кріпосного селянина, винахідник паровозу Стефенсон – син робітника)
Геніальність (від лат. - плідний) – найвищий рівень розвитку творчих можливостей особистості. Що виявляється у створенні якісно нових, унікальних продуктів матеріальної і духовної культури, які мають суспільну цінність.
Геній, образно кажучи, створює нову епоху в своїй царині знань. Для генія характерні: творча продуктивність, оволодіння культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальні людина своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.
4.
Умови формування здібностей
Природну основу розвитку здібностей становлять задатки.
Першою ознакою зародження здібностей є виявлення інтересів та нахилів – стійка спрямованість індивіда на певну діяльність, якою він прагне займатися.
Справжній нахил поряд з тяжінням до діяльності призводить до швидкого досягнення високих результатів. Хибний нахил, на відміну від справжнього, може виявлятися у споглядальному ставленні до чогось або, незважаючи на активне захоплення, дає посередні результати.
Врахування у виховному процесі сенситивних періодів формування функцій.
Кожна дитина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної чутливості до певних виховних впливів, до засвоєння тих чи інших видів діяльності. Наприклад, у віці двох-трьох років дитина інтенсивно оволодіває мовою оточення, яка згодом стає для неї рідною. Проте періоди особливої готовності до оволодіння певними видами діяльності рано чи пізно закінчуються. І якщо та чи інша функція не була розвинена у сензитивний період, то згодом її розвиток стане ускладненим, а то й зовсім неможливим. Саме тому, люди, які прагнуть вивчити іноземну мову у дорослому віці, докладають багатьох зусиль, але майже ніколи не володіють нею краще ніж рідною.
Специфічним видом розвитку здібностей особистості є її психологічна підготовка до того чи іншого виду діяльності.
Наприклад, психологічна готовність особистості до професійної діяльності передбачає сформованість у неї знань й умінь з фаху, а також певних моральних і емоційно-вольових якостей.
Розвитку здібностей сприяє наявність таких вольових якостей — ініціативності, рішучості, наполегливості, вміння володіти собою, переборювати труднощі.
Н., Петро Ілліч Чайковський писав: “Весь секрет у тому, що я працюю щоденно й акуратно. Стосовно цього я маю залізну волю над собою, і коли немає особливої наснаги до занять, то завжди вмію змусити себе перебороти несхильність і захопитися”.
Ілля Єфимович Репін говорив, що високий рівень досягнень – це винагорода за каторжну працю.
Альберт Ейнштейн одного разу зауважив в жартівливій формі, що він досяг успіхів тільки тому, що його відрізняла «впертість мула і величезне цікавість».
Томас Алва Едісон видатний вчений, який працював по 16 годин на добу, на запитання про причину його геніальності відповідав, що вона є результатом 99% поту і 1% таланту.
Для розвитку здібностей важливі такі якості особистості, як самокритичність, вимогливість до себе.
Саме це змушувало великого винахідника Томаса Алву Едісона здійснювати тисячі дослідів, щоб знайти, наприклад, найбільш кращу конструкцію акумулятора.
Саме це змусило Олексія Максимовича Горького 7 разів переписувати рукопис «Мати».
Твір Льва Миколайовича Толстого «Крейцерові соната» (невеликий за об'ємом), але рукописи всіх варіантів цього твору, всіх поміток і нарисів в 160 разів більше за об'ємом, ніж сам твір.
Здібності формуються і розвиваються в діяльності. Діяльність має відповідати таким умовам:
Діяльність повинна викликати у дитини позитивні емоції, розвивати її інтереси.
Дитина повинна відчувати задоволення від діяльності, тоді буде виявлятися його ініціатива.
Діяльність має бути творчою.
Н., розвитку літературних здібностей сприяє вправляння у написанні віршів, нарисів тощо.
Діяльність має дещо перевищувати наявні можливості.
Л.С. Виготський: зона актуального розвитку, зона найближчого розвитку.
5.
Індивідуальні відмінності у здібностях людей
Спостереження за діяльністю людей показує, що у їхніх здібностях є певні відмінності. Здібності — це загальнолюдські властивості.
Людина може те, чого не зможе найбільш організована тварина. Разом із тим у здібностях виявляється й індивідуальна своєрідність кожної людини.
Наявність індивідуальних відмінностей у здібностях людини є незаперечним фактом. Вони виявляються в тому, до чого особливо здатна певна людина і якою мірою виявляються у неї здібності. Тут може виявитись якісна характеристика здібності, рівень її розвитку у людини.
Так, одна людина здібна до музики, інша — до техніки, третя — до наукової роботи, четверта — до малювання тощо.
У межах однієї здібності люди можуть виявляти різний рівень здібностей — низький, посередній, високий. Чим зумовлюються такі відмінності? Вони не є природженими, хоча ми іноді чуємо, наприклад, що “ця дитина здібна” чи “не здібна” від природи.
Як і всі інші індивідуально-психологічні особливості, здібності не даються людині в готовому вигляді як щось властиве їй від природи. Здібності кожної людини, її індивідуальні особливості є результатом її розвитку. Обстоювати такий погляд необхідно, оскільки існували різні тлумачення ролі спадкового у здібностях людей.
Так, ще Платон стверджував, що здібності є природженими, і всі знання, якими користується людина, — це її спомини про перебування в ідеальному світі “абсолютних знань”. У Р. Декарта є вчення про природженість здібностей, відоме як вчення про природжені ідеї. На думку Ф. Галля, рівень розвитку психічних якостей пов’язаний з розміром окремих частин мозку, і якщо кістки черепа повністю відповідають вигинам та западинам у мозку, то за черепом людини можна визначити її здібності. Ф. Галль склав навіть так звану френологічну карту (від грецьк. phren — розум), де поверхня черепа була поділена на 27 частин, і кожна з цих частин відповідала певним психічним здібностям.
Неправомірною виявилася гіпотеза про залежність здібностей від маси мозку. Відомо, що маса мозку дорослої людини становить приблизно 1400–1600 г. Мозок І. Тургенєва важив 2012 г, А. Франса —1017 г. Але всі вони були видатними людьми з високим рівнем розвитку здібностей.
Найбільш правомірною є гіпотеза про зв’язок задатків з мікроструктурою мозку та органів чуття, залежно від якої і відбувається функціонування клітин, а також з диференційними особливостями нервових процесів (сила, врівноваженість, рухливість нервової системи, а також її тип). Розвитку здібностей сприяє спадковість соціальних умов життя. Так, у родині Й. Баха було 57 музикантів, з яких 20 — видатних.
Індивідуальні особливості здібностей виявляються в різнобічності чи однобічності їх розвитку. Різнобічні здібності мали М. Ломоносов, Д. Менделєєв, М. Бородін, Т. Шевченко та ін.