Фізіологічні основи мови
Фізіологічним підґрунтям мовлення є умовно-рефлекторна діяльність кори великих півкуль головного мозку, подразниками для якої є слова, “сигнали сигналів” (І. Павлов), що замінюють безпосередні предмети та їх властивості. Як подразник слово постає у трьох формах:
слово почуте;
слово побачене;
слово вимовлене.
Функціонування слова пов’язане з діяльністю периферійного апарату мовлення та центрально-мозкових фізіологічних механізмів.
Периферійний, або голосовий, апарат мовлення складається з трьох частин:
легенів, бронхів, трахеї;
гортані;
глотки, носової порожнини, носоглотки, язичка, піднебіння, язика, зубів і губ.
Кожний з цих органів відіграє певну роль в утворенні звуків мови.
Діяльність периферійного мовного апарату підпорядкована корі великих півкуль головного мозку, якою вона спрямовується і функцією якого вона є. Ця функція властива лише людському мозку. Мовні зони кори становлять собою кілька аналізаторів, які взаємодіють і координаційно пов’язані з усією діяльністю нервової системи.
√Мовлення – це рефлекторний процес кори півкуль головного мозку. Діяльністю периферичного мовленнєвого апарату керує кора півкуль головного мозку.
Слово завдяки попередньому психічному досвіду людини пов’язане з усіма зовнішніми та внутрішніми подразненнями, що надходять до кори великих півкуль, і може сигналізувати про них, змінювати їх чи викликати певні реакції на них. У результаті в корі утворюються відповідні системи тимчасових нервових зв’язків.
У корі півкуль головного мозку є 3 центри:
Слуховий – центр Верніке – забезпечує розуміння тих слів, які ми сприймаємо.
При порушенні його роботи, людина втрачає здатність розрізняти, впізнавати слова, хоч відчуття звуків у неї залишається, в наслідок чого втрачається здатність і до свідомого мовлення.
Руховий – центр Брока – забезпечує вимову слів.
При порушенні цього центру, людина не здатна вимовити жодного слова, хоча і розуміє слова, які чує: у неї залишається лише здатність до крику і співу без слів.
Зоровий – центр, який забезпечує розуміння письмової мови, читання. (при руйнуванні не можна розуміти письмове мовлення).
При враженні цього центру, людина втрачає здатність читати, хоча зір у неї зберігається.
Отже, мовлення – це рефлекторний процес, який здійснюється за участю другої сигнальної системи в її взаємодії з першою сигнальною системою.
Функції мови
Сигналізація – для того, щоб слово могло щось повідомити, воно повинно щось означати. (Кожне слово є сигналом).
Шляхом сигналізації через слово позначається предмет, дія, стан та ін. Зі словом пов'язане й уявлення про предмет або явище.
Узагальнення – завдяки слову людина узагальнює словесні знання про оточуючу дійсність.
Функція узагальнення обумовлена тим, що кожне слово вже узагальнює і, що це дозволяє реалізуватися мисленню.
Комунікативна – полягає в передачі один одному певних відомостей, думок, почуттів і тим самим впливові один на одного.
Експресія – полягає в передачі емоційного ставлення до змісту мовлення й до людини, до якої вона звернена.
2.