Способи синтезування образів уяви (Шляхи створення образів)

1. Аглютинація – це склеювання того, що в повсякденному житті не поєднується: якості, властивості, частини.

(Н., кентавр, русалка; у технічній творчості — тролейбуса — сполучення властивостей трамваю та автомобіля, танка-амфібії, що поєднує властивості танка і човна).

У вигляді так званого поєднання функ­цій аглютинація виступає як один із прийомів технічної творчості, винахідництва.

Так, нині добре знайомі побутові прилади, в яких реалізована більш ніж одна функція (скажімо, ручка-годинник, музичний центр, сумка-коляска та ін.).

Відомий винахідник Г. Альтшуллер зазначає з цього приводу, що ідеальним є випадок, коли таке поєднання доведено до логічного завершення —деталі або приладу не існує взагалі, а функція його здійснюється.

Наприклад, у Токіо в діючих водопровідних трубах про­кладають оптико-волоконні кабелі зв'язку, а в Лондоні є телевізійні кабелі в полімерній ізоляції. Зрозуміло, що таке технічне рішення поки що забезпечує часткове поєднання підсистем. Повне ж поєднання буде досягнуто тоді, коли одна з підсистем виконуватиме функцію іншої (тут можна, як це робить Ю. П. Саламатов, запропонувати уявити, на­приклад, телевізійний кабель, по якому тече вода).

А ось в одному англійському патенті запропоновано по­єднати в одній автомобільній фарі функції звичайної фари й фари, яка світить угору та вбік, щоб освітлювати дорожні знаки. На внутрішньому боці скла фари робиться виступ у вигляді призми. При переключенні на ближнє світло час­тина пучка світла від фари ухиляється вбік і вгору й освіт­лює дорожні знаки на відстані 25 м від автомобіля.

Подальший розвиток цієї ідеї — так зване згортання технічних систем в «ідеальну речовину». Цей процес теж специфічно поєднує функції: одна з підсистем виконує функцію сусідньої, яка зникає, оскільки стає непотрібною; невдовзі одна з речовин бере на себе функцію підсистеми, і ця підсистема зникає з технічної системи. Нарешті, одна з речовин бере на себе виконання функцій іншої речовини, і вже ця друга речовина виключається з системи.

Наведемо один із прикладів згортання підсистем в «іде­альну речовину». Посадкові вогні на смугах аеродромів не повинні ні перегоряти, ні відказувати в дощ або в холод. Ясно, що такі ж вимоги висуваються і до проводів, які йдуть до них від генераторів.

Ідеальний вогонь винайдено в США: скляна трубка по-крига люмінофором-сульфідом цинку, в центр її вставлена ампула з тритієм (це радіоактивний ізотоп водню з періодом напіврозпаду трохи більше за 12 років). Дві ідеальні речо­вини — люмінофор і тритій — «поглинули» всі підсистеми. Вогні можна бачити з відстані 3 км, вони не потребують ніякого догляду і працюють 10 років (радіоактивність тритію для людини небезпеки не становить).

2. Гіперболізація – це збільшення, або зменшення предмета чи явища, його частин, властивостей, або зміщення частин.

Н., – циклоп-велетень (збільшення);

• Дюймовочка (зменшення);

• хлопчик-мезинчик (зменшення);

• Змій Горинич з трьома головами.

3. Акцентуація – (різновид гіперболізації) – це виявлення найбільш характерних рис, відображуваного явища людини, істоти. (Н., злі карикатури).

Малюючи дружній шарж чи карикатуру, художник знаходить у характері чи зовнішності людини щось неповторне, притаманне тільки їй і наголошує на цьому художніми засобами.

Створити нові образи можна шляхом перебільшення (або применшення) характеристик об'єкта. Цей прийом широко використовується в казках, народній творчості, коли герої наділяються надприродною силою (Микита Кожум'яка, Котигорошко) і здійснюють подвиги.

4. Типізація – це виділення суттєвого, що повторюється в однорідних фактах і втілюється в конкретному образі.

(Н., щось дуже характерне кидається у вічі – образ «крутого»).

Найскладнішим способом утворення образів уяви є створення типових образів. Цей спосіб потребує тривалої творчої роботи. Художник створює попередні ескізи, письменник — варіанти твору. Так, при малюванні картини "З'явлення Христа народові" художник О. Іванов зробив близько 200 ескізів.

5. Схематизація – згладжування другорядних рис та підкреслення рис схожості.

(Н., географічні карти).

6. Аналогія – це створення образів на основі уподібнення речей реально існуючих у природі.

(Н., підводні човни – це образ щуки; парашути – образ кульбаби).

Дуже важливим прийомом створення творчого образу є аналогія, коли будується образ, чимось схожий на реально існуючу річ, організм, дію. Саме на цьому принципі ґрунтується спеціальна галузь знання біології та інженерної спра­ви — біоніка. Біоніка виділяє певні якості живих організмів і застосовує їх для створення механізмів. Так було створено багато нині діючих приладів (наприклад, локатор — аналог органів орієнтації кажана).

4.