1. Психічні процеси.
(Психічними процесами називають окремі форми чи види психічної діяльності).
1) Пізнавальні процеси (спрямовані на пізнання людиною навколишньої дійсності):
Відчуття (відчуваємо аромат квітів і запах бензину, завжди розрізняємо смакові якості солодкого, солоного, гіркого, кислого; відчуваємо тепло, холод, біль і т.д.).
Сприймання (сприймаємо явища природи, техніку, усну мову, наукові й художні книги, картину, музику, кінофільми і т.д.).
Пам'ять (наш мозок має важливу властивість. Він не лише одержує інформацію про оточуючу дійсність, але й зберігає її. З кожним днем ми взнаємо багато нового, з кожним днем збагачуються наші знання, які можуть бути надовго збережені в пам'яті).
Мислення (людина розкриває закони. Встановлює взаємозв'язки. Кожний з нас знає, що таке, розмірковувати над прочитаною книгою, планувати свої дії на завтра, міркувати при розв'язуванні складної задачі).
Уява (слухаючи повідомлення по радіо, читаючи описи в газетах, ми уявляємо собі різні епізоди з життя й діяльності наших науковців на станціях «Північний полюс». Читаючи книги, ми створюємо образи різних реально існуючих місцевостей, людей, тварин, рослин та інших об'єктів, яких ми самі безпосередньо не сприймали).
Мовлення (однією з найважливіших життєвих потреб людини є потреба в спілкуванні, в обміні думками з іншими людьми. Ця потреба задовольняється людиною за допомогою мови. Володіючи мовою і здійснюючи свою мовну діяльність, люди обмінюються досвідом, знаннями, передають їх нащадкам, дістають можливість зрозуміти один одного і налагодити спільну працю в усі галузях людської діяльності).
Увага (не відноситься до пізнавальних процесів, їй належить особливе місце. Вона нерозривно пов'язана з діяльністю людини, в діяльності вона існує і нею підтримується. Бути уважним – значить бути діяльним у ставленні до тих чи інших об'єктів. Перебувати в стані напруженості уваги – це посилено чимось займатися, активно над чимось працювати мисленно чи практично).
2) Емоційно-вольові процеси:
Почуття та емоції (людина не лише пізнає оточуючу дійсність, але й має особисте ставлення до предметів і явищ цієї дійсності й переживає при цьому емоції і почуття: одні з предметів радують її, дають їй задоволення, од інших вона проявляє байдужість, треті викликають у неї ненависть. Добра книга приносить нам насолоду, негативна поведінка людини викликає обурення).
Воля (людина не лише пізнає оточуючу дійсність і якось ставиться до неї, а й діє в цьому світі, проявляючи свою активність, приймає рішення, прагне до мети, проявляє свою наполегливість у подоланні труднощів, тобто здійснює вольову діяльність).
2. Психічні стани.
(Це особлива характеристика психічної діяльності людини за певний період часу, підвищення або зниження активності, яке супроводжується певними переживаннями. Психічні стани зумовлюються зовнішньою ситуацією, самопочуттям, індивідуальними особливостями людини і впливають на її поведінку під час певного часового періоду.)
Стійкий інтерес.
Творче піднесення.
Сумнів.
Апатія.
Пригніченість.
3. Психічні властивості.
(Психічними властивостями особистості називають найбільш важливі й стійкі особливості людини, що відрізняють її від інших людей: одна людина цікавиться музикою, інша спортом; одна проявляє здібності в галузі математики, інша в галузі літературної творчості; одна – нестримна, гаряча, інша – спокійна, врівноважена).
Спрямованість (сукупність стійких мотивів, які орієнтують діяльність людини і є відносно незалежними від наявних ситуацій).
Темперамент.
Характер.
Здібності.
