1. Основні етапи рішення задач

• постановка задачі;

• побудова математичної моделі;

• розробка алгоритму;

• опис алгоритму мовою програмування;

• тестування та налагоджування програм;

• експлуатація програми.

2. Середовище програмування Turbo Pascal

Поширені два середовища програмування мовою Паскаль: Turbo Pascal 7.0 і Borland Pascal для MS-DOS і Windows. Вони призначені для підготовки текстів програм мовою Паскаль та їхнього виконання. Принципи складання програм (окрім роботи з графікою у Windows) для них одинакові.

Основні файли середовища Turbo Pascal 7.0 такі: turbo.exe (основний виконуваний файл, обсяг 402 Кбайт), turbo.tpl (бібліотека, 48 Кбайт, однак може залежати від конфігурації), turbo.tph (допомога, 730 Кбайт), graph.tpu (модуль для роботи з графікою, 33 Кбайти).

Для входу у середовище треба виконати команду turbo.exe. У верхньому рядку екрана буде розташоване головне меню, а в нижньому — опис деяких функціональних клавіш.

Щоб активізувати (увійти в) головне меню, потрібно натиснути на клавішу F10. У розпорядженні користувача будуть такі пункти меню:

File — для роботи з файлами;

Edit — для редагування файлу;

Search — для відшукання чи заміни заданого фрагмента тексту;

Run — для виконання програми;

Compile — для компіляції програми та створення ехе-файлу;

Debug— для налагодження програми;

Options — для конфігурування середовища;

Window — для конфігурування вікон і роботи з ними;

Help — для надання допомоги.

Потрібний пункт вибирають стрілками переміщення курсора, або мишкою і натискають на клавішу вводу. Можна скористатися комбінацією клавіш Alt+<висвітлена буква>: натиснувши й утримуючи клавішу клавішу Alt, натискають на клавішу з висвітленою буквою і відпускають обидві клавіш

3.Характеристика основних етапів роботи в середовищі Turbo Pascal

1.Активізують головне меню (натискають на F10) і пункт File. Отримують додаткове (спадне) меню. У ньому вибирають команду New (будемо записувати так: F10FileNew). Середовище переходить у режим створення нового файлу з назвою NONAME00.PAS. Набирають текст програми.

2. Для виправлення очевидних помилок уведення користуються традиційними прийомами редагування тексту, зокрема, такими комбінаціями клавіш для роботи з блоками (фрагментами) тексту:

Shift+стрілки — копіювати блок у буфер обміну; Ctrl+Insert — перемістити блок з тексту у буфер;

Shift+Insert — вставити текст з буфера у позначене курсором місце основного тексту;

Ctrl+Del — вилучити виокремлений блок з тексту;

Ctrl+Y — вилучити рядок, де є курсор;

Ctrl+Q, Y — вилучити текст від курсора до кінця рядка;

Ctrl+N — вставити рядок;

Ctrl+PgUp — перейти до початку тексту;

Ctrl+PgDn — перейти до кінця тексту.

Опис перших чотирьох акордів можна побачити, активізувавши пункт головного меню Edit (Alt+E). 3. Якщо очевидних помилок немає, програму можна компілювати і виконати (F10Run або за допомогою комбінації Ctrl+F9).

4. Якщо система виявить синтаксичні помилки, то про це буде негайно повідомлено. Курсор буде в рядку, де допущено помилку, або безпосередньо вказуватиме на позицію з помилкою. У верхньому рядку буде повідомлення червоного кольору про зміст помилки, що суттєво полегшує її виправляння. Середовище перебуватиме в режимі редагування і помилку можна буде виправити. Тепер вдруге компілюють і виконують програму (натискають на Ctrl+F9). Виправляють наступну помилку у разі потреби і т.д.

5. якщо синтаксичних помилок немає, програма буде виконана. Результати можна побачити у вікні результатів, для чого натискають на Alt+F5 або використовують засоби пункту Debug. Натиснувши після перегляду результатів на будь-яку клавішу, переходять в режим редагування програми.

6. Щоб для заданого pas-файлу створити exe-файл послідовно виконуємо F10CompileDestination Disk. Натискають на Alt+F9 і в поточний каталог на диску буде записано exe-файл, який можна виконувати поза середовищем.

7. Щоб зберегти текст програми у файлі з розширенням pas, активізують F10FileSaveAs, якщо файлу дають нове ім’я, або (до)F10FileSave (достатньо натиснути F2) для зберігання файлу зі старим іменем.

8. Для закінчення сеансу роботи і виходу з середовища потрібно виконати F10FileExit або натиснути на клавіші Alt+x.

9. Для роботи з програмою, що є на диску, виконуютьF10FileOpen або натискають F3. Отримаємо діалогове вікно. За допомогою клавіші Tab переходимо в нижню частину вікна і вибираємо серед імен файлів потрібний файл, натискаємо на клавішу вводу. Текст програми буде занесено у вікно редагування.

10. Вікон з програмами може бути декілька. Переходити від однієї програми до іншої можна за допомогою клавіші F6. Щоб розкрити на весь екран чи згорнути вікно користуються клавішею F5. Зручно розташувати вікна на екрані можна засобами пункту Window. Щоб закрити активне вікно, натискають на Alt+F3 або клацають мишею на значку прямокутника в рамці вікна.

11. Якщо потрібна додаткова інформація, натискають на клавішу F1 і читають інформаційно-довідкові тексти про середовище і синтаксичні конструкції мови Турбо Паскаль

4.Структура програми мовою Pascal

Програма мовою Паскаль складається з заголовка, розділів описів і розділу операторів. Заголовок програми містить ім'я програми, наприклад:

Program PRYKLAD;

Логічно програма серед Turbo->Pascal 7.0 і двох частин:

- описової (секція визначення даних);

- виконавчої (секція визначення дій).

{Секція визначення даних}

>Label ...; {розділ визначення міток}

>Const ...; {розділ визначення констант}

>Type ...; {розділ визначення нових типів}

>Var ...; {розділ визначення змінних}

>function ...; {розділ визначення програмних

>procedure ...; одиниць}

{ Секція визначення дій}

>Begin

...

end.

Мова >Pascal є мовою суворої специфікації даних, у секції визначення даних мають бути описані усі використовувані у програмі мітки, встановлено значення констант, описані імена нових типів даних, описані перемінні і визначено користувальні процедури і функції.

Секція визначення дій включає послідовність операторів, відділених друг від друга точкою з коми. Ознакою кінця програми є символ - точка.

Програма може охоплювати пояснювальні написи - коментарі, які представляють довільні тексти, укладені фігурні дужки { ...} чи (* .. *) розташовані будь-де програми.

Приклад:

{Програма обчислення площі кола і довжини окружності}

{секція визначення даних}

>Var R,P.S,D: real;

>procedureOKR;

>begin

>D:=2*3.1415*R

end;

{секція визначення дій}

>Begin

>Writeln(‘Запровадьте значення радіуса R’);

>OKR;

>Writeln(‘Площа кола =’, P.S);

>Writeln(‘Довжина окружності =’,D)

end.

5.Основні елементи мови Pascal

Алфавіт мови Паскаль включає:

• букви - всі латинські літери від a до z, від A до Z та символ підкреслення _;

• цифри - всі арабські цифри від 0 до 9;

• шістнадцяткові цифри, що позначаються арабськими цифрами (від 0 до 9) та латинськими буквами від A до F.

• спеціальні символи : +, - , *, /, =, ; , : , = , <, > та інші;

• ключові слова – службові зарезервовані слова мови Паскаль, які використовуються для напису програми. До них відносяться :

and	asm	array	begin
case	const	constructor	destructor
div	do	downto	else
end	file	for	function
goto	if	implementation	in
inline	interface	label	mod
nil	not	object	of
or	packed	procedure	program
record	repeat	set	shl
shr	string	then	to
type	unit	until	uses
var	while	with	Xor

6.Ідентифікатори та правила їх утворення. Оператори, операнди та вирази в мові Pascal

Ідентифікатори – назви (імена) констант, змінних, підпрограм та інших об’єктів у програмі. Ідентифікатори складаються з букв латинського алфавіту та цифр. Ідентифікатори обираються довільно, але при виборі ідентифікаторів краще дотримуватись якоїсь системи. Наприклад, імена змінних відображають смислове навантаження змінної.

Обмеження на вибір ідентифікаторів:

• ідентифікатори можуть починатись тільки з літери ;

• значущими є перші 63 символи ;

• малі та великі літери в мові Pascal не розрізняються. Таким чином назви Text, TEXT, text є однаковими.

• у програмі не можна використовувати ідентифікатори, що співпадають з ключовими словами ;

• у склад ідентифікаторів не можна включати спеціальні символи та пробіли (окрім символу підкреслення _ ) ;

В Паскалі є два різновиди ідентифікаторів : стандартні визначені і користувача.

Стандартні визначені ідентифікатори це імена всіх службових процедур, функцій та директив (не плутати з ключовими словами). Перевизначення стандартних ідентифікаторів дозволяється, але треба пам’ятати, якщо у програмі визначена змінна (константа та ін.), ім’я якої співпадає з стандартним, то під час роботи програми їх стандартну дію буде загублено.

7. Характеристика простих стандартних типів даних мови Pasca

У таблиці наведені прості типи даних Турбо Паскаль, обсяг пам'яті, який необхідний для зберігання однієї змінної зазначеного типу, множина допустимих значень і допустимі операції.

Перелічуваний та інтервальний типи відносяться до таких, що визначаються користувачем і будуть розглянуті нами пізніше.

Порядкові типи, які виділяються з групи простих типів, характеризуються наступними властивостями:

всі можливі значення порядкового типу являють собою обмежену впорядковану множину;

до будь-якого порядкового типу може бути застосована стандартна функція Ord, яка в якості результату повертає порядковий номер конкретного значення в даному типі;

до будь-якого порядкового типу можуть бути застосовані стандартні функції Pred і Succ, які повертають попереднє і наступне значення відповідно;

до будь-якого порядковому типу можуть бути застосовані стандартні функції Low і High, які повертають найменше і найбільше значення величин даного типу.

8. Нестандартні типи даних

9. Структуровані типи даних,їх використання та опис в мові Pascal

Будь-який із структурованих типів даних характеризується множинністю елементів, які складають цей тип. Змінна або константа структурованого типу завжди має декілька компонент. Кожна з цих компонент, у свою чергу, може належати структурованому типу, що дозволяє говорити про можливу вкладеність типів.

Турбо Паскаль має п’ять структурованих типів:

• масиви;

• рядки;

• множини;

• записи;

• файли;

Однак, перш ніж приступити до їх вивчення, нам треба розглянути ще два типи даних - перелічуваний та інтервальний, що відносяться до порядкових типів і не розглядались нами раніше, проте будуть потрібні при вивченні нового матеріалу.

10. Використання стандартних процедур введення/виведення даних в програмах мовою Pascal

Загальний вигляд процедури виведення інформації:

write(<список елементів виведення>) або writeln(<список елементів виведення>); Процедура write після виведення інформації залишає курсор на першій вільній позиції рядка виведення, а процедура writeln після виведення інформації переводить курсор на початок наступного рядка.

У списку елементів виведення інформації можуть бути:

• ідентифікатори, значення яких виведено на екран;

• вирази, значення яких спочатку обчислюються, а потім виводяться на екран;

• сталі величини.

Загальний вигляд процедури введення інформації:

read (<список елементів виведення>) або гeadln(<список елементів виведення>) ;

Елементами введення можуть бути один або декілька ідентифікаторів, записаних через кому.

11. Основні операції мови Pascal, їх класифікація, пріоритети та використання в Паскаль Арифметичні операції

Порівняння операції

Логічні операції

12. Основні стандартні функції мови Pascal. Навести приклади виразу деяких функцій користувача через основні функції в програмах мовою Pascal.

13.Використання в програмах даних типу рядок (оголошення та робота з цим типом даних).

Рядок – це спакований масив символів. Кількість елементів у рядку не може перевищувати 256. Рядок описується типом string:

VAR

S1:string ;

при цьому описі рядок S1має максимальний розмір – 256 символів. При описі масиву можна явно задавати реальну довжину рядка, якщо відомо, що під час виконання програми її не буде перевищено.

VAR

S2:string [10] ;

14. Використання в програмах даних типу рядок (оголошення та робота з цим типом даних).

Процедури роботи з рядками

1. Delete (Var S:string; Index:integer; Count:integer) - видаляє підрядок з рядка S. Index - номер першого символу, що видаляється ;Count - кількість символів, що видаляються;

2. Insert (Source: string; Var S:string; Index:integer) - вставляє підрядок Source до рядка S . Якщо виходить рядок великого розміру, він скорочується до 255 символів. Index - номер позиції вихідного рядка, починаючи з якого буде вміщений поданий підрядок Source.

3. Str(X ; Var S:string) - перетворює число цілого типа чи типа real в послідовність символів.

4. Val(S:string; Var X ; Var Code:integer) - перетворює рядок символів в змінну цілого типа чи типа real. Змінна Code дорівнює нулю: якщо перетворення відбулося без помилок.

Функції роботи з рядками

5. Concat (s1,s2,...,sn : string) : string - конкатенація (склеювання ) поданих рядків s1,s2,...,sn.

6. Copy ( S : string; n,k : integer) : string - копіювання з поданого рядка S підрядка, який починається з позиції n та має довжину k.

7. Length (S : string ) : integer - обчислення довжини рядка S.

Pos (S : string; Substr : string ) : string - пошук підрядка у рядку. Результатом функції є номер позиції, починаючи з якої підрядок Substr входить в рядок S. Якщо підрядка не знайдено , функція повертає 0

15.Утворення розгалуження в програмах мовою Pascal (навести приклади). Як виглядає блок-схема алгоритму розгалуження?

У програмах мовою Паскаль розгалужений обчислювальний процес може бути заданий двома операторами:

Оператор перевірки умови IF - THEN - ELSE

Оператор – перемикач case – of – else

Задача1.Вивести на екран повідомлення `БУКВА` або `ЦИФРА` в залежності від введеного символу.

Var

C: char;

Begin

WriteLn( ‘Введіть символ ’ );

ReadLn (C);

CASE C OF

‘A’..’Z’, ‘a’..’z’ :WRITELN ( ‘БУКВА’ );

‘0’..’9’ : WRITELN ( ‘ЦИФРА’ );

END;

End.

16.Використання в програмах мовою Pascal складеної команди та команди безумовного переходу. Наведіть приклади їх використання.

Складений оператор

Правила запису операторів мови Паскаль говорять, що після ключових слів then, else, do або в кожній гілці оператору case може бути виконаний тільки один програмний оператор.

Якщо при деяких умовах виникає необхідність виконувати послідовність з декількох операторів то їх об’єднують в один складений оператор.

Складений оператор – це група операторів, що об’єднані операторними дужками. Роль операторних дужок виконують BEGIN та END.

Наприклад, для реалізації схеми алгоритму на рис. 9 необхідно оператор if задати так:

If x>0 then

Begin

A:=sqr(x);

B:=1/x;

End;

17.Види команд розгалуження, їх використання в програмах(навести приклади).

Є такі види розгалужень:

1) повне;

2) неповне;

3) вибір.

Конструкція «If — Then» — неповне галуження використовується в тому випадку, коли визначені дії тільки у разі виконання умови.

IF <умова> THEN <оператор>;

Конструкція «If — Then — Else» — повне галуження використовується в тому випадку, коли визначені різні дії в разі виконання та невиконання умови.

IF <умова> THEN <оператор> ELSE <оператор>;

Var X, Y, Z, F : Real;

Begin

Write(‘Введіть Y, Z :’);

ReadLn(Y,Z);

Wriтe(‘Введіть X :’);

ReadLn(X);

IF (X>=Y) THEN F:=SQR(X)+EXP(Z)/COS(Y)

ELSE F:=SIN(X)+COS(Z);

WriteLn(‘Значення F=’,F);

End.