
- •1.Предмет об”єкт р.Е
- •2, Метод і завдання р.Е
- •3.Показники регіональної економіки
- •4,Закономірності і принципи рпс
- •5. Роль економ. І соц. Факторів урозміщенні виробництва
- •6. Сутність територіальної структури господарства як основи економ. Районування та її параметри.
- •7. Особливості процесу районоутворення
- •8.Економічне рацйонування
- •9.Розмежування економ. Районів
- •10.Економ районування України
- •11,Депресивні та прикордонні регіони
- •12.Суть та види тпп
- •13.Сутність р.Е та її категорі
- •14.Категорії виробничого потенціалу
- •15.Категорії інфраструктури
- •16,Теорія територіальної економіки: Теорія Тюнена,Лаунгарда
- •17.Теорія оптимального розміщення
- •18.Теорія центральних місць
- •19.Теорія полюсів росту
- •21.Суть методології р.Е
- •22.Суть методів дослідження р.Е
- •23.Суть екон.Методів регіон. Аналізу
- •24Структура р.Е.П.
- •25.Завдання дреп
- •26,Механзміз реалізації д.Р.Е.П
- •27.Адміністративні та економічні регулятори д.Р.Е.П
- •28. Прямі,непрямі заходи держ. Регулювання регіонального розв.
- •29.Бюджетно-фінансові важелі дреп
- •30Міжрегіональн,прикордонне спів-цтво
- •31,Засади управіння держ та комунальним сектором
- •33. Господарський комплекс України
- •34.Населення,суспільні категорії нас
- •35.Чисельність нас,природний приріст,людський капітал
- •36Міграційні процеси
- •37Державна політика зайнятості
- •38.Фінансова с-ма регіону
- •39.Доходи і видатки
- •40.Значення податків
- •42.Джереал оборотного капіталу.
- •43.Основний і капітал і його оборот
- •43.Природно ресурсний потенціал регіонів України
- •46.Суть і напрямки підвищення інноваційного потенціалу регіону на прикладі Чернівецької області.
- •48. Мікроекономічне районування.
- •49.Київський мезаекономічний район
- •50.Львівський мезоекономічний район
- •51.Харківський мезоконмічний район
- •52.Дніпропетроський мезоекономічний район
- •53.Донецький мезоекономічний район
- •54. Одеський мезоекономічний район
- •55 Пн.Эвропа
- •56.Західної Європи: Німеччина, Австрія, Швейцарія, Ліхтенштейн, Люксембург, Нідерланди, Бельгія, Франція, Монако
- •58Центральна Європа
- •61Азія Західна Азія Азербайджан БахрейнВірменіяГрузіяІзраїльІракЙорданіяКатарКіпрКувейтЛіванОб'єднані Арабські Емірати
- •62Центральна Азія
- •67.Ценоральна Америка
- •69Центральна африка
- •72.Океанією
- •75Екологічні проблеми
- •79Вченя Вернадського
- •80Гринів
- •87.Закон укрАїНи про охорону навколишньогос 92.Ядерна безпека
- •83Водні ресурси
- •84Надра україни(2га пол. В 90)
- •85 Повітряний бас.Укр!
- •88.Земельний кодекс
- •89Лісовий кодекс
- •90.Кодекс україни про надра
- •94Функції держ управління ек.Та прир ресурсів.
- •96.Екологічна інформ
- •99.Порядок денний на х1х
- •101.Конвенція про сталий розвиток карпат.
- •102Рац.Викор.Природних ресурсів
- •103.Концепція сталого розв.Св.
- •105.Всесвітня хартія
36Міграційні процеси
під міграцією розуміють такі територіальні переміщення населення, які супроводжуються зміною місця проживання та місця праці (назавжди або на досить тривалий строк) як у межах однієї країни, так і поза її межами. Соціально-економічна суть міграції населення полягає у забезпеченні кількісної та якісної відповідності між потребою у робочій силі та наявністю її у різних регіонах держави, а також у реалізації прагнень працівників задовольнити особисті потреби соціального, професійно-кваліфікаційного та духовного характеру. Класифікуючи міграції стосовно до будь-якої країни, виділяють зовнішню (міждержавну) і внутрішню. Зовнішня міграція за територіальним охопленням включає міжконтинентальні та внутріконтинентальні переміщення. Зовнішня (міждержавна) міграція існує в різних формах: трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній та ін. Внутрішня міграція — це переміщення населення в межах однієї країни.
Розрізняють міграції сільського та міського населення, міжміські міграції та міграції у межах сільської місцевості. Розрізняють також і міграції в межах окремих великих територіальних одиниць — області, економічного району, автономної республіки. У цих випадках міграції поділяють на внутріобласні та міжобласні, внутрірайонні та міжрайонні. За тривалістю міграції поділяються на постійні (безповоротні) та тимчасові (зворотні). Постійна (безповоротна) міграція — це переміщення населення, що супроводжується зміною постійного місця проживання. Тимчасові міграції поділяються на маятникові, циклічні, епізодичні.
37Державна політика зайнятості
Форми, види, обсяги та результати зайнятості трудоактивної частини населення залежать від того, яку і як держава здійснює політику зайнятості свого населення. Взагалі соціальна й економічна політика держави - це певна система заходів цілеспрямованої діяльності суб'єктів даної політики на конкретному етапі розвитку держави, які розробляються і здійснюються на основі визначених принципів. Мета державної політики зайнятості полягає в тому, щоб шляхом правових, економічних і адміністративно-організаційних методів державного регулювання створити умови для максимально можливої зайнятості населення, підвищення продуктивності праці за рахунок чого забезпечити стале економічне зростання, підвищення добробуту і стабільності у суспільстві, а також необхідний захист безробітних та членів їх сімей. Відповідно до цього завданням державної політики зайнятості є: забезпечення надійного функціонування всіх інститутів, котрі визначаються як суб'єкти даної політики; здійснення науково обґрунтованого прогнозування процесів, які відбуваються на ринку праці. Державна політика зайнятості повинна базуватися на певних принципах, впровадження яких є обов'язковим для всіх інститутів держави. Основні принципи державної політики зайнятості містить стаття 3 Закону України «Про зайнятість населення».
38.Фінансова с-ма регіону
Усі фінансові системи мають певні характерні риси:
Ш кожна ланка фінансових систем має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання;
Ш кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має власну специфічну сферу застосування;
Ш між ланками фінансової системи існують тісний взаємозв'язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності системи в цілому;
Ш фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли відлагоджена та законодавче закріплена діяльність кожної її ланки;
Ш залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових систем може поділятися на менші підрозділи. Фінансовий апарат -- це частина фінансової системи, її, так би мовити, інфраструктура, яка здійснює управління системою. фінансова система -- це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян. В основі виділення органів керування фінансовою системою знаходиться її внутрішня структура. Загальне керування фінансовою діяльністю в Україні здійснюють органи державної влади. Фінансові ресурси регіону складаються з засобів місцевих (обласних, міських, районних тощо) бюджетів, а також засобів підприємств, що виділені на регіональний розвиток. Регіональна фінансова система повинна узгоджуватися з іншими елементами регіонального господарського механізму та загальною концепцією його перебудови. Головними податковими джерелами регіональних бюджетів протягом останніх років були основні регулювальні податки: прибутковий податок, податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств. Прибутковий податок є місцевим за своєю природою, оскільки саме на місцевому рівні він найнаочніше повертається платнику податків у вигляді суспільних фондів споживання. Позабюджетні фонди - особлива форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів, які залучаються виконавчими органами державної влади до господарчого обігу. Переважна більшість цих фондів має виключно цільове призначення і використовується для забезпечення додатковими коштами економічних і соціальних потреб відповідних територій.