Тема: Предмет і методи економічної теорії План

1.Виробництво - основа життя людської суспільства.

2.Предмет і основні функції економічної теорії.

3.Економічні категорії і закони.

4.Етапи розвитку економічної думки в світі.

1. Виробництво матеріальних і духовних благ і послуг становить основу життя і розвитку суспільства. Воно не тільки забезпечує людей необхідними споживчими благами, а і є рушієм технічного процесу й розвитку людини , її здібностей.

Виробництво завжди є процесом суспільним і багато економістів визначають виробництво, як доцільну діяльність людини, спрямованому на задоволення їх потреб.

Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких елементів, або фаз: власне виробництво; розподіл; обмін; споживання.

Фази виробництва тісно між собою пов'язані, хоча кожна з них відносне, відособлена, має свої характерні особливості. Насамперед тісний зв'язок існує між власне виробництвом і споживанням. Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче й особисте.

Виробниче споживання - це використання засобів виробництва і робочі сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту. Отже, даний вид споживання фактично означає виробництво. Особисте споживання, в процесі якого відбувається відтворення робочої сили.

Споживання визначає мету виробництва і його структуру. Виробництво створює предмети споживання, породжує нове споживання, визначає його спосіб. Виробництво і споживання взаємозв'язано, тому весь процес суспільного виробництва має споживацький характер.

Якщо зв'язок між виробництвом і споживанням десь втрачається то трудова діяльність стає безглуздою або перетворюється у виробництво заради виробництва, а не заради особистого споживання.

Перед тим, як надійти до споживання, продукт передусім має бути розподіленим.

Розрізняють такі види розподілу:

а) розподіл засобів виробництва

б) розподіл трудових ресурсів

в) розподіл предметів споживання

У процесі розподілу встановлюється частка кожного в одержанні суспільного продукту, але щоб отримати цю частку необхідно пройти стадію обміну. Обмін виступає в трьох випадках:

- обмін діяльністю і здібностями;

- обмін засобами виробництва;

- обмін предметами споживання.

За характером економічної діяльності у суспільному виробництві розрізняють три сфери:

І. Основне виробництво - це галузі ( промисловість, с/г) виробництва, де безпосередньо виготовляється предмети споживання й засоби виробництва.

II. Виробнича інфраструктура - являє собою комплекс галузей ( торгівля, зв'язок, транспорт, кредитно-фінансові заклади), які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в народному господарстві в цілому.

III. Соціальна інфраструктура - це виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства, яке в собі включає:

Охорону здоров'я, фізичну культуру, освіту, науку, ЖКГ, пасажирський транспорт і зв'язок, побутове обслуговування, культура і мистецтво.

Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва.

Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво.

Процес суспільного виробництва завжди є результатом взаємодії певних факторів, які в економічній науці називають факторами виробництва або виробничими ресурсами.

Класифікація ресурсів, або факторів виробництва в економічній теорії буває різною.

У відповідності з марксистською концепцією виробництво характеризується взаємодією трьох основних факторів: робочої сили, яка споживається в процесі праці, предметів праці і засобів праці.

Робоча сила - це здатність людини до праці, або сукупність її фізичних і розумових здібностей, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ.

Праця - це реальне використання, споживання робочої сили.

Предмети праці включають всі ті предмети, на які спрямована праця людини:

- предмети, дані природою;

- сировина (створені людьми предмети праці);

- вторинні ресурси:

- штучно створені матеріали ( штучні тканини, полімерні керамічні матеріали). Засоби праці - це те, за допомогою чого людина впливає на предмети праці. Вони

включають:

- знаряддя праці (машини, верстати, автомати, тощо;)

- "безмашинну" техніку (електричне розрядження, хімічний та електричний процеси);

- "судинну" систему виробництва (трубопроводи, цистерни та інше обладнання);

- виробничі будови, споруди, шляхи.

Предмети й засоби праці в сукупності становлять засоби виробництва. Вони приводяться в рух працівниками виробництва.

Засоби виробництва і люди, які використовують їх, являють собою продуктивні

сили.

З точки зору неокласичної концепції ресурси (фактори) поділяються на матеріально-речові та особисті. В рамках даної концепції матеріально-речові фактори поділяються:

- на природні фактори, що об'єднуються поняттям "земля";

- на засоби виробництва створені людиною - "капітал". Особистий фактор позначається поняттям "праця".

Земля - це узагальнююче визначення всієї сукупності ресурсів, які людина, розпочинаючи виробництво, бере у природи - Це орні плоші, територія, на якій розміщується виробництво, родовища мінеральних ресурсів, води, ліси тощо.

Капітал - це узагальнююче визначення майна (засобів виробництва), що належить підприємцям або іншим власникам і використовується для створення товарів і послуг. Матеріально-речовий зміст капіталу становлять засоби виробництва. Капітал існує лише в процесі продуктивного використання - тоді, коли приносить своїм власникам доход.

Сучасна економічна теорія вивчає поведінку людей як господарюючих суб'єктів на всіх рівнях економічної системи в процесах виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг з метою задоволення людських потреб при обмежених ресурсах сім'ї, фірми та суспільства в цілому.

Вузловими питаннями сучасної економічної теорії є:

- поведінка людей, які в реальному житті виступають як господарюючі суб'єкти (домашні господарства, підприємства, фірми на мікрорівні. держава на макрорівні);

- обмеженість ресурсів і безмежність потреб людини, сім'ї, фірми, суспільства):

- створення багатства і механізм його розподілу;

- процеси обміну і споживання матеріальних благ та послуг;

- мікро- і макрорівні економічної системи;

- організація виробництва, праці та управління і соціально-економічні відносини між людьми;

- міжнародна інтеграція та світові економічні зв'язки.

Всі ці та багато інших проблем входять в предмет дослідження економічної теорії, складають її зміст.

Висновок предметом вивчення економічної теорії є виробничі відносини, які складаються між людьми в процесі: виробництва, розподілу, обміну, споживанню матеріальних благ на різних етапах людського життя.

Головним мірилом науковості, обґрунтованості теоретичних положень має бути їхня відповідність реальному життю, об'єктивній дійсності, з цих позицій і розглянемо функції економічної теорії.

Головна мета, а отже, і функція економічної теорії . полягає в тому, щоб дати відповідь на кардинальні економічні питання, які цікавлять усіх членів суспільства.

Важливим завданням економічної теорії є формування у майбутніх спеціалістів наукового економічного мислення, нової системи економічних знань. Це завдання, науки ще називають пізнавально -теоретичною функцією.

Суть її полягає в тому, щоб глибоко і всебічно вивчати виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг протягом усієї історії людського суспільства, виявляти закони й тенденції економічного розвитку. В цій функції вивчають економічні закони і категорії.

Економічні категорії - це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів.

Кожна категорія виражає окремі сторони економічних відносин, а в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства в цілому. Наприклад, щоб розкрити суть ринкової економіки, необхідно глибоко оволодіти цілою системою економічних категорій, починаючи з товару, грошей, вартості, ціни і кінчаючи маркетингом і менеджментом.

Виведення і пізнання економічних категорій, важливий але не останній крок на шляху проникнення в суть економічних явищ. Як відомо, економічні відносини розриваються за певними економічними законами.

Економічний закон - це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв'язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя.

Якщо економічна категорія виражає який-небудь один момент або одну сторону економічних відносин, сутність одного явища, то економічні закони розкривають взаємозв'язок, внутрішню залежність кількох або багатьох однопорядкових явищ. Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного розвитку суспільства, передбачити його перспективу.

Розрізняють економічні закони всезагальні, загальні та специфічні.

Пізнання економічних законів сприяє правильному їх використанню в господарській діяльності.

Методологічна функція економічної теорії означає, що дана наука виступає теоретичною основою конкретно-економічних наук, тобто розглядає загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися при проведенні скільки-небудь ґрунтовного конкретно-економічного аналізу.

Економічна теорія виконує й практичну функцію. Вона полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні економічної політики держави. Оволодівши економічною теорією, студент краще орієнтуватиметься в економічному житті, у виборі місця майбутньої роботи, зможе повніше реалізувати свої здібності, набуті знання, ефективніше використати їх у своїх інтересах.