42. Внутрішня норма доходності

Внутрішня норма прибутковості (рентабельності) IRR - це така розрахункова ставка процентів, за якої чистий приведений прибуток (NPV ) дорівнює нулю або, іншими словами, це ставка дисконтування, за якої приведена вартість майбутніх грошових потоків (ефектів) дорівнює приведеній сумі інвеститцій. Внутрішню норма прибутковості визначають із співвідношення

. (1.7)

Співвідношення (1.7) є трансцендентним рівнянням відносно IRR. Розв'язок такого рівняння здійснюють одним із числових методів, наприклад методом послідовних наближень.

При ставці позичкового проценту, який дорівнює внутрішній нормі прибутковості, інвестування фінансових коштів у проект дасть в підсумку такий же сумарний дохід, як і розміщення їх в банку на депозитному рахунку.

Значення внутрішньої норми прибутковості, за якого проект може вважатися привабливим, повинно перевищувати умовну вартість капіталу інвестора, наприклад, ставку по довготерміновим банківським кредитам. Таким чином, внутрішня норма прибутковості є граничною ставкою позичкового проценту, який розділяє ефективні і неефективні проекти.

43. Індекс рентабельності

Індекс рентабельності (прибутковості) інвестицій - відносний показник, який характеризує рівень доходів на одиницю затрат, тобто ефективність інвестування – чим більше значення цього показника, тим вищий рівень віддачі від інвестованого капіталу. Індекс рентабельності (PI) розраховується за формулою:

. (1.6)

Якщо PI > 1, то проект можна рекомендувати до реалізації і він представляє собою гарну можливість вкладення коштів. Якщо PI < 1, то від проекту слід відмовитись, оскільки він принесе збитки. У випадку, коли PI = 1 - проект забезпечує тільки відшкодування вкладеного капіталу.

Дуже часто критерій PI використовують як інструмент для ранжування проектів з точки зору їх привабливості особливо при однакових значеннях NPV. Ці показники взаємно доповнюють один одного, і якщо NPV характеризує ефективність проекту або інтегральний ефект в грошових одиницях, то показник PI відображає відносну ефективність проекту, як співвідношення між кумулятивними приведеними ефектами і приведеною сумою інвестицій. Однак, при цьому слід враховувати, що проекти з високим PI не завжди узгоджуються з величиною чистої теперішньої вартості, зокрема при порівнянні проектів різного масштабу.

44. Оцінка ризиків проекту

Розрізняють такі види аналізу ризику:

1.якісний — визначення показників ризику, етапів робіт, за яких виникає ризик, визначення потенційних зон ризику та ідентифікація ризику;

2.кількісний — передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому.

До якісних методів ризику слід віднести експертну оцінку ризиків. Як правило, даний вид оцінки застосовують на початкових етапах роботи над проектом. Основними перевагами даної оцінки можна вважати: можливість оцінки ризику до розрахунків показників ефективності, відсутність необхідності у точних первинних даних і сучасному програмному забезпеченні, а також простоту розрахунків. Однак експертний аналіз ризиків, як і будь-яка експертна оцінка, хибує на певну суб’єктивність і не завжди дозволяє дати незалежну характеристику події, що аналізується.

Зазвичай оцінка ризику провадиться кількома методами. Для цього користуються методом чутливості, методом сценаріїв та методом Монте-Карло.

Аналіз чутливості надає можливість судити про наслідки невід’ємної невизначеності в проектах. Зміни можуть відбуватися в фінансових оцінних даних про капітал, тривалість будівництва, вартість сировини та інших витрат, пов’язаних з реалізацією проекту, вартістю збуту, коефіцієнтом завантаження і ціною на продукцію, бо вони не можуть бути передбачені заздалегідь. Ці різні зміни можуть впливати на завершення реалізації проекту.

Метод сценаріїв

Аналізуючи сценарії, експерт об’єднує всі можливості для невизначених змінних величин у більшу кількість сценаріїв. Кожний сценарій передбачає тільки одну комбінацію оцінки кожної змінної величини. Це рівноважно проведенню повного аналізу чутливості для кожного можливого випадку з такими важливими відмінностями:

Аналіз сценаріїв звичайно готують за трьома сценаріями: очікуваним (базовий випадок, що був основою проведення аналізу чутливості) та двома додатково розробленими сценаріями — оптимістичним і песимістичним.

Моделювання методом Монте-Карло

У випадку, коли визначення ймовірності наступу нового сценарію реалізації проекту можна обчислити за допомогою електронних таблиць, проводять аналіз ризику за методом імітаційного моделювання, тобто коли аналітик визначає вид та ймовірність розподілу масштабів реалізації проекту і методом відбору мір значущості невизначених змінних розраховує можливість розвитку кожної моделі.