Тема 7. Конвенції оон з прав людини із власними організаційно-правовими механізми контролю за їх здійсненням

План

1. Загальні відомості про міжнародні конвенції ООН із контрольними механізмами їх виконання.

2. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р. Комітет з ліквідації расової дискримінації.

3. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. Комітет з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок.

4. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 р. Комітет проти катувань.

5. Конвенція про права дитини 1989 р. Комітет прав дитини.

1. Загальні відомості про міжнародні конвенції ООН із контрольними механізмами їх виконання.

Як вже було зазначено раніше, міжнародну нормативно-правову базу, яка існує у сфері прав людини, можна поділити на: конвенційну (матеріально - правовий механізм)– міжнародно - правові норми договорів, що містять зобов’язання держав щодо визнаних ними формальних прав людини; та інституційну (процесуально - правовий механізм)– договірні норми, що регламентують функціонування контрольних, імплементацій них механізмів, призначених забезпечити виконання цих зобов’язань. Нормативні положення кожної міжнародної конвенції ООН з прав людини включають перелік міжнародно- правових норм, що регламентують функціонування договірного органу контролю за дотриманням виконання конвенції.

До міжнародних конвенцій ООН з прав людини відносяться:

1. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 р., набула чинності 4 січня 1969 р., підписана УРСР 7 березня 1966 р. із застереженням про невизнання обов’язковими для себе положень статті 22 Конвенції, згідно з якими всякий спір між двома або кількома державами відносно тлумачення або застосування Конвенції передається на вимогу будь-якої з сторін в цьому спорі на вирішення Міжнародного Суду, і заявляє, що для передачі такого спору Міжнародному Суду необхідна в кожному окремому випадку згода всіх сторін, що беруть участь у спорі", а також щодо положень статті 17 Конвенції за якими ряд держав позбавляється можливості стати учасником цієї Конвенції, які носять дискримінаційний характер, і не відповідають принципам суверенної рівності держав; статті 8-16 Конвенції закріплюють положення щодо функціонування Комітету з ліквідації расової дискримінації (КЛРД);

2. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, прийнято 34 сесією ГА ООН 18 грудня 1979 р., набула чинності 3 вересня 1981 р., ратифікована СРСР 19 грудня 1980 р. Конвенцію підписано від імені Української РСР у Копенгагені 17 липня 1980 року і ратифіковано 24 грудня 1980 року із таким застереженням відповідно до пункту 2 статті 29 Конвенції, згідно з яким всякий спір між двома або кількома державами-учасницями відносно тлумачення або застосування цієї Конвенції, не вирішений шляхом переговорів, передається на прохання однієї з сторін на арбітражний розгляд або в Міжнародний Суд; для передачі такого спору на арбітражний розгляд або в Міжнародний Суд є необхідною в кожному окремому випадку згода всіх сторін, що беруть участь у спорі". Ратифікаційну грамоту УРСР передано на зберігання депозитарієві - Генеральному секретареві ООН - 12 березня 1981 року. Конвенція набрала чинності для УРСР 3 вересня 1981 року. Статті 17-22 Конвенції присвячені функціонуванню Комітету з ліквідації дискримінації жінок;

3. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 року, набула чинності 26 червня 1987 р., підписана УРСР 27 лютого 1986 року в Нью-Йорку, ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 26 січня 1987 року з застереженнями щодо ст. 20 (компетенція Комітету проти катувань) і ст. 30 (щодо розгляду спору у Міжнародному Суді ООН); контролюючий орган – Комітет проти катувань (ст. 17-24 Конвенції);

4. Конвенція про права дитини, принята резолюцію 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 р.( в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, «Світова конституція прав дитини», відкрита для підписання 26 січня 1990 р., ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року; у 2003 та 2005 роках відповідно український Парламент ратифікував два факультативних протоколи до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії та щодо участі у збройних конфліктах, які з того часу стали частиною національного законодавства; статті 42-45 регляментують діяльність Комітету з прав дитини;

5. Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих-мігрантів та членів їхніх сімей, проголошена Резолюцією 45/158 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1990року, набула чинності 1 липня 2003 р.; станом на квітень 2010 року конвенцію ратифікували 42 держави-учасниці (не ратифікована Україною); (з них 14 - із застереженнями або заявами), підписали, але не ратифікували 16; контролюючий орган – Комітет із захисту прав всіх трудящих – мігрантів та членів їхніх сімей (ст. 72-77 Конвенції);

6. Конвенція про права інвалідів від 13 грудня 2006 р.,ратифікована Україною:16 грудня 2009 р., набула законної сили 3 травня 2008 року. Україна підписала Конвенцію та Факультативний протокол до неї 24 вересня 2008 року, ратифікувала їх 16 грудня 2009 року, а з 6 березня поточного року Конвенція про права інвалідів набула законної сили в Україні; контролюючий орган – Комітет з прав інвалідів (ст. 34-36).