II. Участь третьої сторони

Стаття 36 врегульовує участь третьої сторони у слуханнях в Суді. Пункт 1 цієї статті надає право будь-якій Високій Договірній Стороні, громадянин якої є заявником, подати свої міркування у письмовій формі і брати участь у слуханнях.

Пункт 2 дозволяє Голові Суду запропонувати будь-якій Високій Договірній Стороні, яка не є стороною в судовому розгляді, або будь-якій заінтересованій особі, яка не є заявником, подати свої міркування у письмовій формі або брати участь у слуханнях. Така дискреційна участь третіх сторін повинна відбуватись «в інтересах належного відправлення правосуддя».

III. Справедлива сатисфакція: ухвали у справах згідно статті 41

Стаття 41 Європейської конвенції з прав людини передбачає, що у разі, коли Висока Договірна Сторона порушує свої зобов’язання за Конвенцією, а її національне законодавство не передбачає відповідної компенсації за наслідки цього порушення, тоді «Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію». У багатьох справах Суд ухвалював рішення про те, що визнання порушення саме по собі є справедливою сатисфакцією, а в інших випадках призначалося символічна грошова компенсація. Однак у деяких справах Суд приймав рішення про сплату значних сум заявникові, який вигравав справу, враховуючи при цьому і умисне зволікання держави з виплатою сатисфакції. В деяких випадках Суд ухвалював рішення про повернення заявнику майна, яке було нелегально експропрійоване.

Хоч Суд, як правило, ухвалює рішення у справі про справедливу сатисфакцію посилаючись на статтю 41, однак в рамках загального рішення справі, все ж іноді він користується правом окремого розгляду заяви, що пов’язане виключно з компенсацією.

6. Комісар Ради Європи з прав людини.

Інститут Комісара з прав людини було створено в 1999 році Резолюцією про Комісара Ради Європи по правам людини [(99)50].

До завдань Комісара належить поширення інформації та ознайомлення населення з правами людини у державах-членах, нагляд за повним і ефективним виконанням документів Ради Європи, таких, як конвенції, рекомендації та резолюції Комітету міністрів. Комісар не наділений якимись реальними повноваженнями, однак він надає консультації або поширює інформацію про захист прав людини та про запобігання порушенням прав людини.

У 2012 р. ПАРЄ обрала нового комісара Ради Європи з прав людини: ним став представник Латвії Нільс Муіжнекс (Nils Muiznieks). Парламентарії на зимовій сесії віддали за його кандидатуру більшість голосів. До виконання свого шестирічного мандата Муіжнекс приступить першого квітня 2012 року.

Новий комісар, відомий правозахисник в Латвії, народився в 1964 році. У своїй країні він був у різний час міністром з питань соціальної інтеграції, а також директором латвійського центру з прав людини.

Н. Муіжнекс брав участь як експерт у місії Ради Європи з врегулювання низки конфліктів, у тому числі в січні 2007 року побував у Грузії, де займався грузино-абхазьким і грузино-південноосетинським конфліктами.

Новий комісар також автор відомих книг з прав людини, присвячених, зокрема, захисту національних меншин, боротьбі з расовим екстремізмом і нетерпимістю. Він також написав працю з латвійсько-російських відносин у контексті Страсбурзького суду. Володіє латвійським, англійською, французькою та російською мовами.

Основним завданням комісара з прав людини є сприяння популяризації прав людини та їх дотримання в державах ради. Крім того, до завдань комісара входить перевірка законодавств держав-членів РЄ на предмет їх відповідності загальноприйнятим стандартам, а також сприяння ефективному контролю за дотриманням прав людини.

Інститут комісара не є правовим інструментом і не займається розглядом скарг офіційних осіб у разі порушення їх прав. Комісар повинен виконувати свої функції з урахуванням повної незалежності та неупередженості. Функції нагляду за правами людини комісар здійснює через підготовку оглядових доповідей.