
- •Історичні етапи розвитку економічної думки.
- •1. Історичні етапи розвитку економічної думки.
- •2. Предмет економічної теорії.
- •3. Методи економічних досліджень.
- •4. Економічні закони, принципи і економічні категорії.
- •5. Функції економічної теорії.
- •Піраміда потреб а.Маслоу
- •2. Процес виробництва. Виробничі можливості суспільства.
- •Межа виробничих можливостей
- •3. Основні фактори виробництва.
- •2. Виробничі відносини, їх сутність та види.
- •3. Власність, її сутність та місце в економічній системі.
- •4. Типи, форми і види власності.
- •2. Товарна форма організації суспільного виробництва.
- •3. Товар і його властивості.
- •4. Величина вартості товару. Закон вартості і його функції.
- •5.Теоретичні концепції вартості товару.
- •2. Суть і функції грошей.
- •3. Грошовий обіг та його закони.
- •4. Грошова система, її структура та типи.
- •5. Інфляція, її причини та соціально-економічні наслідки.
- •Тема 8. Ринок: суть, функції та умови формування.
- •2. Структура ринку. Класифікація видів ринку.
- •3. Інфраструктура ринку.
- •4. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.
- •Крива попиту
- •Крива пропозиції
- •Досягнення ринкової рівноваги
- •5. Конкуренція та її місце в ринковій економіці.
- •6. Монополізм, його суть і форми прояву. Антимонопольна політика держави.
- •7. Функції держави в ринковій економіці.
- •2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
- •3. Організаційно правові форми підприємницької діяльності.
- •4. Акціонерне товариство, як форма організацій бізнесу. Акції, їх суть і види.
- •5. Малі підприємства і їх місце та роль в економіці.
- •2. Капітал підприємства та його структура.
- •3. Витрати суспільства та підприємства.
- •4. Форми доходу підприємства. Валовий дохід підприємства та його розподіл.
- •2. Економічне зростання, його суть та фактори.
- •3. Економічний цикл і його фази.
- •4. Малі, середні та довгі цикли.
- •5. Антициклічні заходи держави.
- •2. Ринок робочої сили, як форма регулювання відтворення трудових ресурсів.
- •3. Безробіття, його суть, причини і форми.
- •2. Податки та податкова система.
- •3. Державний бюджет та бюджетна політика.
- •4. Кредит, як форма функціонування грошових фондів.
- •1. Виникнення, суть і основні тенденції розвитку світового господарства.
- •2. Форми міжнародного співробітництва.
- •3. Міжнародні економічні організації.
- •1. Міжнародна валютна система і її еволюція.
- •2. Валютний ринок та валютний курс.
- •3. Фінансування міжнародних економічних зв`язків.
- •Список рекомендованої літератури.
Межа виробничих можливостей
Кожна точка на кривій показує максимально можливу кількість товарів А та В, яку може виробити економіка. Для суспільства доступна будь яка точка, що знаходиться нижче кривої виробничих можливостей. Проте недоступна жодна точка поза нею. Знаходячись на кривій виробничих можливостей економіка працює на повну потужність. Тому збільшити виробництво товару А можливо лише вилучивши частину ресурсів з виробництва товару В.
Виробничий потенціал – представляє собою сукупність виробничих ресурсів, тобто факторів виробництва, з урахуванням їх обсягів, структури, технічного рівня й якості. Він характеризує максимально можливі обсяги виробництва національної економіки.
Виробництво – це процес взаємодії людини з природою, у ході якого людина видозмінює речовину природи, пристосовуючи її до задоволення своїх потреб. Виробництво – це процес створення благ необхідних для задоволення різноманітних потреб людей. Люди приймають участь у виробництві не поодинці, а колективно, спільно, тому виробництво завжди виступає як суспільне. Результатом суспільного виробництва є суспільний продукт, який створюється у виробництві, проходить крізь стадії розподілу, обміну і закінчує свій шлях у споживанні. Виробництво, розподіл, обмін і споживання утворюють чотири фази суспільного виробництва.
Між виробництвом та споживанням існує складний, діалектичний взаємозв’язок. За всієї важливості виробництва, воно має сенс лише тоді, коли слугує споживанню. Споживання утворює мету і водночас мотив виробництва, наперед визначає обсяг, структуру та якість суспільного продукту.
Розподіл та обмін опосередковують зв’язок міх виробництвом та споживанням, утворюючи своєрідний механізм їхньої взаємодії, розв’язання суперечностей, що між ними виникають.
Усі ці фази (виробництво, розподіл, обмін та споживання) не існують самі по собі, ізольовано одне від іншої, а утворюють єдиний цілісний процес суспільного виробництва, поєднанні між собою прямими та зворотними зв’язками.
Виробництво є своєрідним пунктом, де виникає, створюється сам продукт і звідки починається його рух. У процесі виробництва людина пристосовує речовини і сили природи для задоволення своїх потреб. Соціальні сили і характер виробництва залежить від типу і форми власності на засоби виробництва, визначають соціальні сили і характер усіх інших фаз.
Розподіл частково входить до виробництва у вигляді розподілу засобів виробництва і, відповідно, членів суспільства по сферах і галузях виробництва, економічних регіонах, підприємствах. Водночас розподіл утворює особливу фазу суспільного виробництва де встановлюється частка різних класів, соціальних груп та осіб у виробленому продукті. Принципи, відносно до яких здійснюється розподіл, як і його організації є потужним стимулом впливу на виробництво.
Обмін опосередковує зв’язки між виробництвом і розподілом з одного боку, і споживанням з іншого. Він, як і розмір, здійснюється і у виробництві (обмін діяльністю і здібностями) і поза нього, де виконує самостійну функцію в рухові продукту.
Обмін продуктів покликаний надати кожному учасникові виробництва, кожній його ланці певні блага у відповідності до частки, встановленої розподілом.
Споживання є заключною фазою суспільного виробництва, де реалізується споживча вартість виробленого продукту. Споживання буває двох видів: особисте та виробниче.
Суспільне виробництво має певну структуру, його можна розділити на матеріальне і нематеріальне. Матеріальне виробництво включає виробництво матеріального продукту (промисловість сільське господарство, будівництво) і надання матеріальних послуг (вантажний транспорт). Нематеріальне - створює духовні цінності і надає нематеріальні послуги (охорона здоров’я, освіта, наука та ін.).