- •1.Матеріальна культура кам’яного віку в Україні. Неолітична революція.
- •2. Трипільська культура
- •3.Бронзовий та ранній залізний вік на терені України. Кіммерійці, скіфи, сармати.
- •4. Грецькі міста держави у Північному Причорномор’ї.
- •5. Антська держава. Становлення держави з центром у Києві. Політика Аскольда.
- •6. Основні положення норманської теорії. Роль варягів у державотворчих процесах на землях східних слов’ян
- •7.Державотворча діяльність перших київських князів.
- •8.Внутрішня та зовнішня політика Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
- •9. Київська Русь у другій половині XI- на поч.XII ст. З’їзд князів у Любечі. Влодимир Мономах.
- •10.Причини, сутність та наслідки феодальної роздробності
- •11. Монголо – татарська навала. Похід Батия на Русь, та його наслідки для укр. Державності.
- •12.Галицько-Волинська держава.
- •13. Поділ укр. Земель між сусідніми державами в xiVст. Спроби збереження української державності у Великому князівстві Литовському
- •14. Польсько-литовські унії та їх наслідки для України.
- •15. Причини виникнення українського козацтва)
- •16.Запорізька Січ як державно-політичне утворення українського народу.
- •17. Реформи Сигізмунда II та Стефана Баторія.: утворення реєстрового козацтва.
- •18.Військово-політична діяльність козацтва в другій пол. XVI– середині XVII ст.. Боротьба з турецько-татарською агресією
- •19. Козацько – селянські повстання в Україні кінця XVI – першої половини xviIст.
- •20.Національно-визвольна війна 1648-1657 рр., її причини та етапи.
- •22.Події 1648-1651 рр. Зборівськкий та Білоцерківський договори.
- •23. Події 1652 – 1657 рр. Березневі статті 1654 р. Віленське перемир’я. Смерть б. Хмельницького.
- •24.Громадянська війна в Україні (1657-1663). Гадяцький договір. Переяславські статті.
- •25. Руїна (1663 – 1687) в Україні. Боротьба старшини за владу. Андрусівське перемир’я. «Вічний мир»
- •26. Гетьманщина в кінці XVII – yпа початку XVIII ст. І. Мазепа та політика Петра і щодо України.
- •1.Наступ на політичну автономію України. Політика гетьмана Івана Мазепи.
- •27. Наступ російського самодержавства на автономію України у XVIII ст. Та її ліквідація за часів Катерини II.
- •28. Суспільно-політичний рух та національний рух на українських землях у першій половині XIX ст.
- •29.Антиукраїнська політика російського царизму. Суспільно політичний та національний рух на Наддніпрянщині в другій половині хіх ст.
- •30.Галичина як «український п'ємонт»
- •31. Політичні партії у Східній та Західній Україні наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •32.Революція 1905-1907 рр. На Україні. Наступ реакції в 1907-1914 рр. Посилення національного гноблення в Украхні напередодні Першої світової війни.
- •34. Доба Центральної Ради та унр.
- •35.Гетьманська держава п. Скоропатського.
- •36.Директорія унр та зунр. Акт злуки 1919 р. Причини поразки, уроки і значення національно визвольних змагань 1917-20 рр.
- •37. Встановлення Радянської влади в Україні (1917-1920 рр). Радянська форма державності. Політика «воєнного комунізму».
- •38. Нова Економічна Політика(неп) в Україні та її результати. Входження України до складу срср.
- •39. Формування командно-адміністративної системи , її характерні риси. Індустріалізація та колективізація в Україні, їх оцінка в історичній літературі. Голод 1932-33 рр.
- •40.Формування культу особі Сталіна. Політичні репресії в срср.
- •41.Україна в роки Другої світової та великої вітчизняної воєн.
- •42. Відбудова народного господарства в Україні після Великої Вітчизняної війни. Друга радянізація західноукраїнських земель.
- •43. Україна за умов «відлиги»
- •44. Україна за умов кризи радянської системи. Конституція урср 1978р. : декларації та реалії
- •45.Політика «перебудови» та її здійснення в Україні.
- •46.Декларація про державний суверенітет України та її наслідки. Розпад срср. Проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991 р. Та вибори Президента України. Утворення снд.
- •47.Конституційний процес в Україні в добу незалежності. Конституція України 1996 р.
- •48.Основні приорітети зовнішньої політики України. Участь України в загальноєвропейському процесі.
- •49.Укрїнсько- російські відносини на сучасному етапі. Розширення нато на Схід України.
- •50.Діяльність українських та загальноросійських партій на початку хх ст.
9. Київська Русь у другій половині XI- на поч.XII ст. З’їзд князів у Любечі. Влодимир Мономах.
Лю́бецький з'їзд — з'їзд князів Київської Русі 1097 р. в м. Любечі з метою домовитися про припинення міжусобиць і об'єднання для боротьби проти половців, які плюндрували руські землі. Учасниками Л. З. був великий князь київський Святополк Ізяславич, переяславський князь Володимир Мономах, смоленський князь Давид Святославич, чернігівський князь Олег Святославич, володимиро-волинський князь Давид Ігоревич, теребовльський князь Василько Ростиславич. На Л. З. князі домовились про припинення міжусобних війн і проголосили засаду вотчинності, на підставі якої кожний князь мав володіти тими землями, що ними володів його батько, і зобов`язувався не зазіхати на володіння інших князів. Святополк Ізяславич як старший отримав Київ з Туровом і Пінськом та титул великого князя; Володимир Мономах — Переяславське князівство і Суздальсько-Ростовську землю; Олег і Давид Святославичі — Чернігів і Сіверську землю, Рязань і Тмутаракань; Давид Ігорович — Володимир-Волинський з Луцьком; Василько Ростиславович (з братом Володарем) — Теребовлю,Червен і Перемишль.
Любецький з'їзд формально зафіксував перетворення одної суцільної держави на своєрідну конфедерацію напівнезалежних держав, які для полагодження спільних справ скликали княжі з'їзди. Любецький з'їзд вирішив також відбути спільний похід проти половців. Постанови з'їзду було закріплено спільною присягою присутніх князів. Однак з'їзд не зміг припинити княжі міжусобиці. Вони знову почалися одразу ж після його закінчення. Осліплення володимирським князем Давидом Ігоровичем зі згоди Святополка теребовлянського князя Василька Ростиславича привело до нової міжусобної війни. Для її припинення Володимир Мономах скликав Витечівський з'їзд 1100.
Утвердження Володимира Мономаха на київському столі. Перше десятиліття XII ст. збігло в протистоянні з половцями. Руські князі перемагали дедалі впевненіше. Крім того, бойові дії все частіше відбувалися в степу: щорічними походами в половецькі землі руські князі убезпечували власні володіння від несподіваних і жорстоких набігів. Найактивнішим учасником боротьби з половцями залишався переяславський князь Володимир Мономах. Своїми блискучими перемогами він зажив слави оборонця Руської землі. Тож коли 1113 р. в Києві помер князь Святополк, кияни, розчаровані його не дуже вдалим володарюванням, підняли повстання, вимагаючи собі за князя Володимира Мономаха.
Як свідчить літопис, Мономах спочатку відмовлявся від Києва, проте, коли повстанці почали погрожувати масштабними безчинствами, мудрий князь погодився. Київ зустрів Володимира Мономаха як свого князя 20 квітня 1113 р. «з честю великою». Головну мету свого князювання Володимир Мономах вбачав у зміцненні великокнязівської влади та посиленні державної єдності Русі. У його безпосередніх володіннях перебували величезні території. Крім Переяслава, Новгорода та Києва, Мономах заволодів Турово-Пінською землею, трохи пізніше Волинню. Авторитет князя був незаперечний, тож ніхто не наважувався противитися його волі. Крім того, для налагодження мирних стосунків між руськими князями Володимир Мономах використовував шлюби.
З-поміж заходів князя, спрямованих на поліпшення внутрішньополітичної ситуації, винятково важливе місце мало його законодавство. На нараді в с. Берестовому, участь у якій брали, крім дружини Мономаха, високі військові чини з Києва, Білгорода, Переяслава, а також представники чернігівського князя, було схвалено т. зв. «Устав», що являв собою доповнення до «Руської правди». Нові статті обмежували дії лихварів та землевласників, значно поліпшуючи становище міщан та селян. Устав заохочував також купців. Передбачалися, приміром, пільги тим з них, хто втратив майно під час війни чи пожежі. Правління Володимира Мономаха стало часом розбудови Києва. У столиці, зокрема, було споруджено міст через Дніпро.
Зовнішньополітичні зв'язки Руської держави часів Мономаха були навдивовижу різноманітними. Як і його видатний попередник Ярослав Мудрий, Володимир укладав династичні шлюби з європейськими володарями. Міждинастичні зв'язки поєднували Київ з Візантією, Англією, Швецією, Норвегією, Данією, Німеччиною, Угорщиною.
Бувши київським князем, Володимир Мономах здійснив кілька вдалих походів проти половців. Втім, за часів Мономаха вони не були аж надто войовничими, суперечки часто розв'язувалися в мирний спосіб — тими-таки династичними шлюбами. Цікаво, що ім'я Володимира Мономаха увічнили половецькі співці — про нього складали легенди й пісні, відгомін яких береже літописне оповідання про євшан-зілля.