5. Італійський і російський футуризм. Характеристика, представники.

російський футуризм (Борис Пастернак Владимир Маяковский)Основные черты

- бунтарство, анархичность мировоззрения, выражение массовых настроений толпы;

- отрицание культурных традиций, попытка создать искусство, устремлённое в будущее;

- бунт против привычных норм стихотворной речи, эксперименты в области ритмики, рифмы, ориентация на произносимый стих, лозунг, плакат;

- поиски раскрепощённого «самовитого» слова, эксперименты по созданию «заумного» языка.

итальянский футуризм

Автор слова и основоположник направления — итальянский поэт Филиппо Маринетти. Само название подразумевает культ будущего и дискриминацию прошлого вместе с настояним Отказ от традиционной грамматики. Помимо Маринетти, основоположниками футуризма были Балла, Боччони, Руссоло, Карло Карра, Джино Северини.

Провозглашается пафос разрушения и взрыва. Воспеваются войны и революции, как омолаживающая сила одряхлевшего мира. Можно рассматривать футуризм как своеобразный сплав ницшеанства и манифеста коммунистической партии. Динамика движения должна прийти на смену статике позирующих скульптур, картин и портретов. Фотоаппарат и кинокамера заменят несовершенство живописи и глаза.

6. Французький дадаїзм і сюрреалізм. Характеристика. Представники.

Дадаїзм виник як енергійна реакція проти подій Першої Світової війни.

Дадаїзм не протистоїть естетично життю, але розриває на частини всі поняття етики, культури і внутрішнього життя.Відчувається вплив стилю Ф. Ніцше.

Представники дадаїзму послідовно втілювали свої світоглядні позиції в творчій практиці. Вони фактично ігнорують усталені уявлення про мистецтво, його види, жанри, форми. Естетичною метою дадаїзму стає відкриття в людині особливого художнього інстинкту, створення мистецтва інтуїтивного і магічного натхнення. Дадаїсти фактично відмовляються від звичних форм, матеріалів мистецтва. Представники - Трістан Тцара, Марсель Янко, Ганс Арп, Софі Таубер, Гуго Балль, Ріхард Гюльзенбек

В 1924 р. французький поет Андре Бретон видав "Маніфест сюрреалізму", і ця дата позначила початок нового авангардного руху — сюрреалізму. Бретон наголошував, що сюрреалізм — це метод пізнання, причому пізнання непізнаваного. Сюрреалістичні твори є певними інформаційними структурами, які позбавлені прямого сенсу, але провокують свідомість на пошук відповідей. Бретон стверджує, що дійсність пригнічує уяву своїм практицизмом і людині нікуди втекти віл цього, щоб зберегти своє "Я" і свою гідність, хіба що в спогади дитинства, сни або фантазії. Важлива "свобода духу", хай навіть така, якою володіють божевільні. Він дає таке визначення сюрреалізму: Сюрреалізм базується на вірі у могутність мрій, у незацікавлену гру думки. Бретон вимагав від художника максимального авантюризму, передрікав "епоху снів" і "виступів медіумів".Представники - Ж. Малкін, Р. Кено, Р. Клер, Ж. Превер, А. Джакометті, Ж. Садуль, Р. Шар, С Далі, Л. Бунюель.

7.Німецький експресіонізм. Характеристика. Представники.

Експресіоні́зм — літературно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що оформилася в Німеччині на початку ХХ століття. Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст.

Визначальні риси експресіонізму: •зацікавленість глибинними психічними процесами; •заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;

•оновлення художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос; •суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою.

Представники – Т. Манн, Г. Гессе, Бертольд Брехт.