1.Формування нових структур художнього мислення під впливом філософії Ніцше.

На нове худ.мислення впливало багато речей: війни, соц.-дем. революції, соціалістичний табір. Але найбільшим був вплив філософів кін 19-поч 20 ст. Однією з провідних концепцій того часу була концепція надлюдини Ф.Ніцше. Вона об’єднувала романтизм і позитивізм, а саме міркування про расу, середовище, історію і т.д. Життя людини відбувається в двох сферах: духов. і матер., де остання є провідною. Всі явища дух. сфери є проявами матер. світу. Духу властива воля до життя. Життя – це прояв волі до влади. Інстинкт керує поведінкою людини, він існував ще до моралі. Все, що возвеличує людину, є благом, в т.ч. все зле, хижацьке, жахливе, тиранічне і зміїне. В людині тварина і творець злиті в єдине ціле. В людині є хаос, але є і творець. Природа людини двоїста. Ця теза Ніцще cтала основою театру абсурду та заклало підвалини мистецтва чорного гумору.

2. Інтуїтивізм а.Бергсона та його вплив на розвиток літер. Модерн. Доби.

Засновником інтуїтивізму є Анрі Бергсон. На його думку, визначальним в житті є не об»єкт. Свідомість, і підсвідомість, яку можна пізнати лише інтуїтивно. Однак він не виключав значення інтелекту і інстинкту у процесі пізнання, але інтуїція залишалась провідною. Цікавою є його категорії часопростору та пам»яті. Кожну мить ми згадуємо себе в минулому, ми замінюємо сучасне минулим. Щоб віднайти спокій у теперішньому, треба поринути у спогади про минуле. Прояв цього ми спостерігаємо у Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу». У героя не залишилось нічого, крім спогадів. Для самого автора пам»ять стає основою творчості. У нього також ми бачимо таке явище як інтуїт. пам»ять. Саме вона дозволяє замінити теперішнє минулим. Вона є способом зображення та сприйняття дійсності. У героя немає думок про майбутнє, є лише ретроспекція у минуле.

3. Психоаналіз з.Фройда та к.-г.Юнга як стратегія сюрреалізму.

Психоаналіз З.Фройда розкривав особливості формування особистості. Основою люд.вчинків є темні сили інстинкту – секс.потяги, жах перед смертю, жадання руйнування. Свідомість не є господарем у власному будинку, вона відсутня, а людське «я» прагне уникнути незадоволення і отримати насолоду. Мистецтво виконує психотерапевтичну функцію, компенсує в дух. і худ. діяльності те, що є недосяжним у матеріальній сфері. За допомогою мистецтва можна позбавитись страхів, жахливих спогадів.

Ще однією стратегією сюрреалізму є теорія архетипів К.-Г.Юнга. Архетип виявляється на підсвідомому рівні, де є залишки первісних магічних обрядів. Колективне несвідоме існує у вигляді символіки і архетипів – це універсальна мова, шифр і код всієї історії люд. культури. «Я» в декількох ролях – це не патологія, це нормальне явище. Усі ці ідеї плідно спрацьовані в ранньому модернізмі.

4. Модернізм у мистецтві : авангардистська спрямованість та традиційні зв»язки.

Модернізм - це художня система, що позначена:1)суб»єктивізмом і песимізмом у ставленні до прогресу та історії (події Першої Світ. Війнии, 2)відмова від думок про оновлення, покращення)3)дисгармонією внутрішнього і зовнішнього життя людини5)відмовою від культурних традицій – авангардизм 6)ідея міфу (Ніцше)7)пошук власного «я» в умовах дисгармонійного зовнішнього світу.

Визначальні риси модернізму: 1)новизна та антитрадиціоналізм2)у творах затверджується перевага форми надзмістом;3) визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;

4) індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача;5)психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки - широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва. Авангардизм – радикальний різновид модернізму.

Прояви в мистецтві:

італ. і рос. футуризм( фундатор – Філіппо Томмазо Марінетті)

франц. дадаїзм і сюрреалізм ( засн. Андре Бретон)

франко-іспан. кубізм (ідейний лідер Пабло Пікассо)