3. Телефонне консультування жертв зґвалтування.

До консультантів телефонної лінії звертаються дівчата, жінки, які були зґвалтовані. В основному такі акти насильства трапляються на вечі­рках та побаченнях і ґвалтівниками бувають знайомі, сусіди, однокласни­ки, одногрупники, друзі і навіть кохані хлопці. Існує думка, що якщо дівчина погодилася на побачення в інтимній обстановці, то вона автома­тично погодилася і на сексуальні стосунки. Однак, найчастіше, дівчина в результаті зґвалтування отримує найтяжчу психологічну травму. Крім фізичних страждань, вона переживає почуття сорому, приниження.

Звернення можуть бути двох типів, які відрізняються за часом з моменту виникнення:

• безпосередньо після зґвалтування;

• після певного часу.

За даними опитування в Ленінграді І.С. Коном підлітків: 39% дівчат у віці 17 років і 8% юнаків відповідно вважають себе жертвами сексуального зґвалтування. 30% всіх зґвалтувань здійснюють юнаки віком від 14 до 17 років. 90% жертв зґвалтування - жінки, які не досягли 25-річного віку, 46% з них неповнолітні.

Статеві злочини звичайно бувають наслідком порушенням психосексуального розвитку. Причинами цього найчастіше є соціально- психологічні (порушення фізичних характеристик статі; психологічних здатностей статі, з точки зору чоловічих та жіночих установок і прийняття відповідних ролей, визначених культурою; вибору об’єкта статевого потягу), які ведуть до пагубних наслідків. Відчуття відчуженості, неповноцінності та ізоляції може привести до різних форм поведінки, починаючи із спроб зробити

щось таке, що допоможе людині бути прийнятим в суспільстві, усвідомленням результатності зусиль в пошуках співчуття і закінчуючи відкритим бунтом у формі зґвалтування.

Зґвалтування - це акт агресії, який дає вихід накопиченій злобі. При чому потерпіла як об'єкт сексуального домагання мас вторинне значення. Сама жертва не цікавить насильника. Йому потрібна тимчасова розрядка. Тоді як жертва отримує психічну травму (часто - до кіпця життя), що супроводжується закритістю, замкненістю, труднощами у зосередженні уваги, мінливим настроєм, неприємними відчуттями в тілі (наприклад, постійні болі в горлі), порушенням сну, нічними жахами, нав’язливим прагненням до чистоти (її захисною метою вона може носити багато одягу); у відношенні до оточуючих, перш за все, авторитетних, наприклад, батьків, виявляє недовірливість і підозрілість. Можуть проявлятися саморуйнівні вчинки - зловживання алкоголем, наркотиками, суїцидальні тенденції, передозування ліками і т.д. Якщо жінка одружена, то виникає дисгармонія у стосунках з чоловіком: сексуальна відраза, боязкість, провина тощо.

Завдання консультанта - виявити фізичний стан постраждалої, чи по­требує вона медичної допомоги, порекомендувати пройти медичне обстежен­ня. Необхідно активно вислухати абонентку, допомогти їй позбутися почут­тя провини, пояснити, що те, що сталося - це злочин, людина, яка скоїла злочин, - злочинець, а вона - постраждала. Якщо абонентка хоче, щоб злочинець був покараний, вона може звернутися до правоохоронних органів із заявою, пройти судово-медичну експертизу. Варто нагадати, що зробити це треба протягом першої доби і мати медичні докази зґвалтування (не митися, зберегти білизну із слідами зґвалтування). Якщо жертвою зґвалтування була неповнолітня, бажано, щоб вона розповіла про це своїм батькам.

Як консультувати жертву зґвалтування? Перш за все, ні в якому разі не потрібно розслідувати обставини того, що відбулося. Потрібно заохочувати співрозмовника до розповіді про його відчуття і почуття. Накопичені емоційні переживання і напруга шукають виходу і консультант повинен надати абоненту таку можливість.

Особливим предметом бесіди є ідеї самозвинувачення, провини в тому, що не було здійснено необхідного протистояння агресору. Необхідно обов’язково переконати жертву, що вона діяла правильно і відповідно до обставин, що склалися, доказом цього є те, що вона жива і неушкоджена. Далі необхідно приступити до поступового відновлення особистісного контролю, повернення рольової ідентичності (у свідомості жінки чоловік виступає звичайно як захисник, а в даному випадку цей образ повністю втрачається або спотворюється). Краще порадити звернутися до психотерапевта.

Якщо абонент дзвонить безпосередньо після здійснення сексуального нападу, то йому необхідно порекомендувати звернутися в правоохоронні органи як по телефону, так і безпосередньо надати необхідну інформацію. Треба переконати, що він повинен дати свідчення слідчим органам і як можна швидше пройти медичний огляд - протягом 24 годин. Це, звичайно, дуже важко радити жертві, тому доцільно нагадати, що ці заходи можуть полегшити надання їй допомоги. Також з’ясуйте, хто може бути поруч з абонентом і допомогти дійти до міліції, лікарні, жіночого центру. Надайте інформацію про служби психологічної, правової та медичної допомоги.

Якщо абонент розповідає про зґвалтування, яке відбулося в минулому, необхідно використати засоби активного слухання і роботи з людиною, що знаходиться в кризовому стані. Обов’язково потрібно дослідити, обговорити і визначитися з почуттями абонента. Не потрібно намагатися «розвеселити» абонента, намагаючись відвести його від проблеми. Почуття, що збереглися після зґвалтування, як і спогади, можуть бути достатньо тривалими та больовими. Тому повага і емоційна підтримка консультанта можуть стати лікувальними.

Отже, цілі консультування: бути союзником жертви; будувати її самоповагу; допомогти їй в організації її поведінки (інформація про міліцію, суд, медичні процедури); допомогти у визначенні основних проблем; допомогти мобілізувати свою власну систему підтримки; допомогти усвідомити серйозність того, що відбулося; допомогти усвідомити необхідність витрати часу на одужання; виявити та закріпити її сильні і життєздатні сторони.

Принципи телефонної допомоги жертвам зґвалтування:

1) Повага - довіра, яка виявлена Вам; конфіденційність; врахування особливостей середовища жертви.

2) Підтвердження - висловленого абонентом того, що йому необхідно виявити свої почуття; того, що жертва залишилась живою і має достатньо сил її/ його як особистості; природності та адекватності її почуттів; позитивне пояснення її психологічного захисту.

3) Переконання - в тому, що вона не винна; що вона зможе подолати свої переживання, страхи, нічні жахи, які є частиною гострого горя; в тому, що теперішній стан зникне, якщо з’явиться надія; в тому, що вона має для подолання необхідні сили і ресурси; в тому, що їй самій потрібно визначити, що, коли і кому розказати про те, що трапилося.

4) Надайте максимальні можливості - зберегти за нею ініціативу в процесі консультування; в наданні їй всю необхідної інформації, не заставляючи приймати відповідальність за те, що трапилося; не стверджуйте, що їй необхідне лікування; не цікавтеся деталями того, що трапилося, якщо вони не потрібні в терапевтичних цілях.

До сексуального насильства також належать і «домагання» на роботі. Консультант може допомогти абонентці виробити таку модель поведінки, яка дасть змогу уникнути і нейтралізувати сексу­альні домагання. Якщо переслідування не припиняться, треба нагадати статтю 154 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за примус жінки до статевого зв’язку з особою, якій ця жінка підпоряд­кована за службовою субординацією. Якщо керівник примушує жінку до статевого зв’язку, погрожуючи звільненням, зменшенням заробітної пла­ти, то жінка може звернутися до правоохоронних органів. Необхідно також зібрати докази сексуальних переслідувань. Це можуть бути листи, записки, магнітофонні записи розмов. Бажано також знайти людей, які були б свідками сексуальних домагань.

Фізичне насильство потребує пильної уваги консультантів. Навіть поодинокий випадок побиття формує в абонента почуття пригніченості.