5. Основи екстремального телефонного консультування.

1. Телефонне консультування суїцидальних абонентів. Суїцидальна поведінка представляє собою аутоагресивні дії людини, усвідомлювані і навмисно направлені на позбавлення себе життя в разі зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. За неповними даними ВООЗ щороку в світі здійснюється понад 500 тис, самогубств і приблизно 7 млн. спроб. Довгі роки вважалось, що самогубство скоюють лише психічно хворі. Однак, вони становлять лише 25-27%, ще 19% - алкоголіки, інші - люди, які ніколи не лікувались у психіатра.

Міфи і факти про суїцид.

Міф: Якщо людина го­ворить про самогубство, вона намагається привернути до себе увагу. Факт: Ті, хто говорить про самогубство, переживають психічний біль і бажають довести це до значущих їм людей.

Міф: Самогубство робиться без попередження. Факт: Приблизно 8 з 10 суїцидентів попереджують в якийсь спосіб оточуючих про можливий вчинок.

Міф: Самогубці психічно хворі люди. Факт: Більшість людей, які здійснюють самогубство, не страждає на психічні захворювання.

Міф: Самогубство успадковується. Факт: Воно не передається генетично - людина використовує аутоагресивні моделі поведінки, якщо вони існують в сім'ї або значущому для неї оточенні.

Міф: Самогубці рідко звертаються по допомогу. Факт: За останні півроку життя 50% тих, хто скоїв самогубство, звертались до лікарів.

Для телефонного консультування важливо знати загальні особливості суїцидального абонента:

1. Потреба в прихильності. Абонент розірвав більшість зв’язків з життям і значущими людьми, тому самотність завдає йому психічного болю і він прагне контакту з консультантом.

2. Регресія. Під час консультування абонент поводиться як дитина, виявляє роздратованість або імпульсивність, вередує. Він відмовляється від дорослої раціональності, говорить з дитячими інтонаціями в голосі і діє подібним чином - наприклад, водить машину, не дотримуючись правил дорожнього руху.

3. Залежність. Стикаючись з травмуючими ситуаціями, абонент стає безпорадним, чіпляється за оточуючих, просить підказати, що потрібно робити і бажає, щоб про нього піклувались.

4. Чутливість до несприйняття або розлучень. Абонент драматично реагує на будь-яке незначне відторгнення його іншими людьми або на розлучення.

5. Амбівалентність. Одна частина особистості абонента прагне до життя, інша - смерті. Він може постійно вагатися між цими двома бажан­нями.

6. Агресія. В абонента часто киплять такі почуття: прихований гнів, незадоволення, роздратованість, ворожість. Енергію цих почуттів слід враховувати під час консультаційної бесіди.

7. Зниження самооцінки. Абонент вважає, що заподіює оточуючим тільки неприємності і не здатен що-небудь зробити для них.

8. Відчай. Абонент не може позбавитися думки про безнадійність ситуації і відсутність сенсу життя.

Загальні риси суїцидентів за Е. Шнейдманом:

1. Загальна мета всіх суїцидів - пошук рішення (суїцид - це вихід із труднощів, кризи, складної ситуації, страждань, проблеми).

2. Загальне завдання всіх суїцидів - це припинення свідомості (людині, що у відчаї, приходить у голову думка про можливість припинення свідомості як вихід із ситуації при наявності у неї душевного хвилювання, підвищеного рівня тривоги і високого летального потенціалу - 3-х необхідних складових суїциду - після чого виникає ініціююча іскра і початок активного суїцидального сценарію).

3. Загальним стимулом при суїциді є нестерпна психічна біль (суїцид обирається як засіб втечі від психічної болі і страждань. В клінічній суїцидології є правило: спробуйте знизити страждання, іноді зовсім незначно і людина вибере життя).

4. Загальним стресором при суїциді є фрустровані психологічні потреби (перш за все, суїцид здійснюється через нереалізовані або незадоволені потреби. Задовольніть фрустровані потреби і суїциду не відбудеться).

5. Загальною суїцидальною емоцією є безпорадність-безнадійність (довгий час вважалось, що ворожість є домінуючою емоцією при суїциді. Однак, сьогодні виділяють і інші глибокі базові емоції - сором, почуття провини, фрустрована залежність. Ці емоції приводять до внутрішньої спустошеності, безпорадності, безнадійності. Найбільш ефективним шляхом зниження їх інтенсивності є непрямий вплив засобом зменшення емоційної напруги і знічення. Психотерапевт по відношенню до пацієнта займає роль опікуна, захищаючи його інтереси та благоустрій).

6. Загальним внутрішнім відношенням до суїциду є амбівалентність (Амбівалентність є найбільш характерним відношенням до суїциду; відчувати необхідність його здійснити й одночасно бажати і навіть планувати, врятування і втручання інших. Психотерапевт повинен грати на цьому - тягнути час, щоб знизити емоційну напругу).

7. Загальним станом психіки є звуження когнітивної сфери (синонімом звуження є «тунельність», чітке обмеження варіантів вибору поведінки, як правило, два - все або нічого. Необхідно збільшити кількість варіантів вибору за межі двох).

8. Загальною дією при суїциді є втеча (агресія), (втеча показує намір людини зникнути із зони лиха. Прикладами її може бути втеча із дому, звільнення з роботи, дезертирство з армії. Суїцид в такому руслі є останньою, кінцевою втечею. Нам необхідно попередити втечу, закривши виходи, наприклад, забрати пістолет або шляхом зменшення потреби людини у втечі).

9. Загальним комунікативним актом при суїциді є повідомлення про свій намір (люди, що мають намір здійснити суїцид свідомо або несвідомо, вербально або невербально, подають сигнали біди, жаліються на безпорадність, шукають можливості врятування, їх визначення є попередженням суїциду).

10. Загальною закономірністю суїциду є відповідність суїцидної поведінки загальному стилю поведінки протягом життя.

Залежно від цих характерних рис можна визначити особистісні стилі суіцидентів:

1. імпульсивний - раптове прийняття драматичних рішень при виникненні проблем і стресових ситуацій, труднощі в словесному вираженні емоційних переживань;

2. компульсивний - прагнення у всьому досягти досконалості і успіху, тому виникнення труднощів при співвідношенні цілей і бажань з реальною ситуацією в житті, будь-яка зміна життя в гіршу сторону може привести до суїциду;

3. ризикуючий - балансування на межі загрози є привабливим і викликає приємне збудження, вони грають зі смертю;

4. регресивний - зниження з різних причин механізмів психологічної адаптації, емоційна сфера характеризується недостатньою зрілістю і певною примітивністю;

5. залежний - безпомічність, безпорадність, безнадійність, пасивність, необхідність і постійний пошук сторонньої підтримки;

6. амбівалентний - наявність одночасно впливу двох спонукань - до життя і до смерті;

7. заперечуючий - переважання магічного мислення, яке схиляє до заперечення кінцевості самогубства і його наслідків, заперечення веде до зниження контролю над вольовими спонуканнями, що підсилює ризик суїциду;

8. гнівний - відчуває труднощі у вираженні гніву у відношенні до значимих осіб, а також незадоволення до самого себе за те, що відчуває гнів;

9. звинувачуючий - впевненість в тому, що проблеми обов’язково виникають через чиюсь або власну провину;

10. втікаючий - втеча від важкої ситуації за допомогою самогубства, прагнення уникнути або покинути травмуючої обставини;

11. нечуттєвий - притуплення емоційних переживань;

12. закинутий - переживання пустоти навколо, суму, глибинної скорботи;

13. творчий - сприйняття суїциду як нового і дуже вдалого.

Під час консультування потрібно враховувати такі фактори ризику: попередні спроби абонента; суїцидальні погрози; сімейна історія суїцидів; алкоголізм та наркоманія; емоційні розлади; невиліковна або смертельна хвороба; важкі втрати; сімейні, фінансові проблеми.

Етапи бесіди із суїцидальним абонентом:

1. Налагодження стосунків. Формування довіри. Це допоможе у дослідженні ситуації. Слід визначити яким чином суїцидальні наміри пов’я­зані з фактами або почуттями абонента.

2. Ідентифікація проблеми. Слід обережно підвести абонента до визначення кризової ситуації.

3. Дослідження проблеми. Починається тоді, коли суїцидальні погро­зи стають предметом відкритого обговорення. Іноді виникають страх і тривога, яких не треба боятися. Консультанту слід відчувати темп людини, обговорюючи всі значущі почуття і думки.

4. Оцінка проблеми. Визначення потенційної небезпеки суїцида та імовірність смертельного наслідку. Суїциденти не дзвонять, щоб попро­щатися, вони бажають, щоб їх зупинили. Важливо оцінити потенційну небезпеку суїцидальних дій, які визначаються наявністю:

• плану і методу здійснення: доступність, легкість і ступінь летальності;

• попередніх спроб самогубства, особливо якщо не минуло ще і трьох місяців з моменту останньої спроби;

• «останньої краплі» - ситуації, що спонукала до вибору такої пове­дінки;

• підготовки до смерті: заповіт, лист або розпорядження, наведення порядку у справах.

  5. Укласти контракт. Бесіда йде в напрямі розробки альтернативно­го рішення. Воно розробляється спільно і передбачає план дій. План по­винен бути ясним і конкретним: де, як і з ким абонент збирається провес­ти найближчі часи та дні. По можливості, слід допомогти абоненту чітко структурувати майбутнє. Важливо спонукати людину звернутись до фахівців, але не потрібно гарантувати швидкого та обов'язкового успіху.

Принципи консультування суїцидального абонента:

1. Не впадати у паніку.

2. Ввічливо і відкрито поставитись до абонента як до особистості.

3. Стимулювати бесіду, не прогая­ти будь-яку значущу інформацію.

4. Бути уважним слухачем.

5. Не заперечувати: вступаючи до дискусії з такою людиною, ви мо­жете не тільки програти супереч­ку, а й загубити саму людину.

6. Встановити турботливі взаємо­стосунки.

7. Тактовно визначити ситуації, в яких абонента люблять або він потрібен.

8. Підтримувати бесіду стільки часу, скільки потрібно (в таких випад­ках вона може тривати годину, дві і більше).

9. Відроджувати надію і шукати альтернативи суїциду, можливості виходу.

10. Не виявляти негативних емоцій.

11. Суїцид потрібно розглядати як потребу і прохання про справжню допомогу.

12. Дозволяти абоненту проявля­ти жалість.

13. Блокувати суїцидальні дії, ви­користовуючи інтервенцію.

14. Бути впевненим, що вжито всіх необхідних дій.

15. Обговорити бесіду і свій стан із супервізором.

При суїциді третьої особи.

Такими бесідами дуже важко керувати. Перш за все необхідно прийняти почуття абонента і з’ясувати ситуацію. Потім, головне, сказати абоненту, що якщо хтось признався йому в суїцидних тенденціях, то непотрібно боятися поговорити з ним відкрито про ці почуття, не засуджувати його. Обов’язково з’ясуйте потенційну небезпеку суїциду або загрозу летального кінця. Скажіть, що вони можуть зробити для суїциданта. Але ні при яких умовах вони не можуть вважатися відповідальними за можливий фатальний кінець. Обговорення цієї проблеми не може підштовхнути людину до суїциду. Проінформуйте їх про можливі контакти для врятування, запропонуйте, щоб «третя особа» сама зателефонувала. Підкресліть, що це ні в якому разі не може розцінюватися, як зрадництво. Попросіть абонента зателефонувати знову.

Суїцид-вбивство.

Провокуючим моментом для суїциду-вбивства є порушення сімейних стосунків, невдачі у шлюбі, які запускають фінальний акт драми. Як правило, потенційні вбивці посилають попереджувальні знаки. Саме депресія штовхає їх на цей вчинок. Тому визначення ризику суїциду-вбивства необхідно будувати на основі опитування про наявність погроз, спроб або планів гоміциду в минулому, наявності поблизу вогнепальної зброї, конфліктних стосунків з оточуючими, зловживання алкоголем або наркотиками, наявність спроб або планів суїциду в минулому або на сьогодні, юридичних проблем. При серйозній ситуації зв’язатися з міліцією. В іншому випадку, підтримати абонента, розпитати про його почуття, порадити звернутися до спеціаліста.

Розмова з тими, хто пережив суіцид.

Найважчим вважаються наслідки суїциду. Ближніх охоплює провина і гнів, особливо, якщо суїцид є протизаконною дією в суспільстві. Суїцидант відчуває покинутість ближніми і рідними. Крім того, він відчуває свою відповідальність за те, що відбулося. У настрої переважає емоційна нерозбірливість.

Що потрібно зробити консультанту: бути розуміючим, піклуючим, не засуджувати; дати можливість ще раз і ще раз розказати про сумну подію; бути уважним і не фіксуватися на помилках (які не привели до летального кінця); підкреслити, що вони повинні відчувати те, що відчувають, що це нормальне явище; інформувати про групи самодопомоги, про літературу.

Не потрібно: переймати на себе почуття і прохання; намагатися раціоналізувати подію; допускати, що суїцид є психічним захворювання; давати обіцянки, які ви не можете виконати; робити помітки типу: «У Вас ще діти... Це була Божа воля... Не потрібно говорити про це... Це і так давить на вас...». Краще спробуйте зрозуміти абонента і сказати йому ті слова, які йому будуть найближчими. Однак, будьте реалістичними. Не давайте помилкові надії та обіцянки.