Міністерство освіти і науки України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Філософський факультет

Кафедра педагогічної та вікової психології

Реферативне повідомлення

на тему:

«Екстремальна психологічна допомога

кризового психолога

засобами телефонного консультування»

Викладач:

канд. психологічних наук,

доцент кафедри педагогічної

та вікової психології

доц. Юрченко З. В.

Виконала:

студентка групи ПС-5(М)

Хромей А. А.

Івано-Франківськ

2013

План:

1. Мета, завдання та принципи телефонного консультування.

2. Паралінгвістичні особливості телефонного діалогу.

3. Прийоми, методи та етапи телефонного консультування.

4. Складності телефонного консультування.

5. Основи екстремального телефонного консультування:

1. Телефонне консультування суїцидальних абонентів.

2. Телефонне консультування абонентів, що перебувають у стані горя і втрати.

3. Телефонне консультування жертв зґвалтування.

4. Телефонне консультування агресивних та маніпулятивних абонентів.

5. Телефонне консультування психічно хворих осіб.

6. Телефонне консультування з проблемами залежностей.

7. Телефонне консультування при конфлікті.

1. Мета, завдання та принципи телефонного консультування.

Термін «консультування» у практиці надання психологічної до­помоги професіоналами застосовується в декількох випад­ках. Наприклад, консультування можна розглядати як особливий вид допомоги, як деякий репертуар можливих дій і як психологіч­ний процес:

- як особливий вид допомоги. К. Роджерс і прихильники теорії і прак­тики особистісно-центрованого консультування вважають, що на­дання допомоги психологом не тільки необхідна, а й достатня умова того, щоб із клієнтами відбулися конструктивні зміни. Надати допомогу можна шляхом емпатійного розуміння, уважного ставлення до потенційної можливості клієнта самому будувати своє життя, конгруентності чи дійсності (щирості), а також «активного слухання» чи «слухання в поєднанні з винагородою»;

- як деякий репертуар можливих дій. Фактично всі консультанти погоджуються з тим, що гарні відносини допомоги необхідні для ефективної роботи з клієнтами, але більшість консультантів не вва­жають використання відносин допомоги досить ефективним для то­го, щоб у клієнта відбулися конструктивні зміни. Тому багато фа­хівців змушені використовувати, як правило, визначений репертуар специфічних впливів, що відбивають їхню теоретичну орієнтацію (психоаналітичні впливи, раціонально-емотивні поведінкові впливи, гештальтвпливи). Консультанти, що мають репертуари впливів, по­винні визначити, які впливи варто застосовувати стосовно різних клієнтів і яка ймовірність успіху;

- як психологічний процес. Р. Нельсон-Джоунс вказує на основні причини фундаментального зв'язку між психологією і консультуван­ням. По-перше, цілі консультування мають пов'язаний зі свідомі­стю аспект. Різною мірою всі консультаційні підходи фокусуються на зміні почуттів, думок і дій людей таким чином, щоб люди могли жити більш ефективно. По-друге, процес консультування є психологічним. Консультування не є чимось статичним, воно має на увазі обмін дум­ками між консультантами і клієнтами, а також проходження розумо­вих процесів окремо в консультантів і клієнтів. Крім того, значна ча­стина інформації, отриманої при консультуванні, виявляється у свідомості клієнтів в інтервалах між заняттями, а також у періоди, коли клієнти намагаються допомогти собі самі після закінчення кон­сультування. По-третє, основні теорії, з яких «виростають» цілі кон­сультування і впливи, що використовуються в ньому, є психологічни­ми. Багато головних теоретиків консультування, наприклад Роджерс і Елліс, — психологи. Деякі провідні теоретики, як Бек і Берн, — пси­хіатри. По-четверте, великий внесок у створення теорій консульту­вання зробили фахівці, що проводять психологічні дослідження; крім того, результати психологічних досліджень використовуються при оцінці процесів консультування і його результатів.

Метою є допомога людині в становленні її як продуктивної особистості, здатної до розвитку, самопізнання і самопідтримки, вибору оптимальних стратегій поведінки та їх використання в реальній міжособистісній взаємодії, подолання виникаючих труднощів, відповідального і усвідомленого відношення до свого життя

Мета консультування залежать від потреб клієнтів, що звертаються за психологічною допомогою. Це – допомога клієнту в розумінні того, що відбувається в його життєвому просторі і осмисленому досягненні поставленої мети на основі усвідомленого вибору при вирішенні проблем емоційного та міжособистісного характеру.

З цього, відповідно, випливає визначення «кризового консультування» - це забезпечення підтримки здоровим людям у складних, проблемних, екстремальних, кризових життєвих ситуаціях.

Важливість надання екстреної психологічної допомоги за будь-яких кризових станів важко переоцінити, оскільки вчасно зняті криза та емоційна напруга, як правило, запобігають у майбутньому негативним наслідкам для становлення характеру людини, її діяльності, стосунків у сім’ї тощо.

Телефонне консультування є дещо новою формою професійного психологічного обслуговування, в процесі якого людина, котра звернулася по допомогу, формує здатність вирішувати психологічні проблеми, що виникають у її житті, отримує необхідну психологічну інформацію, котра дозволяє глибше усвідомити себе та своє соціальне оточення, налагодити з ним більш гармонійні стосунки, віднайти нові переживання, сенс та цінності життя. Суть діалогового консультування полягає у тому, що людина сприймається не як об’єкт дослідження, постановки діагнозу та впливу, а як суб’єкт живого спілкування.

Тому завданнями телефонного консультування є:

1. Терміново здійснювати інформаційне консультування абонента, з метою встановлення їх зв'язку з різними установами, соціальними службами і кваліфікованими спеціалістами (психотерапевтами, юристами, сексопатологами тощо).

2. Надавати психолого-педагогічну підтримку і соціальну допомогу абоненту у вирішенні гострих соціально-психологічних проблем.

3. Запобігати негативним явищам у соціальному середовищі.

Принципи телефонної психологічної консультації:

1. Компетентність та професійна та наукова відповідальність. Компетентність консультанта становить основу його роботи. Консультант повинен правильно оцінювати рівень своєї професійної компетентності. Він не повинен вселяти в клієнта надію на допомогу, яку не в силах надати. У консультуванні неприпустимо застосування недостатньо освоєних діагностичних та терапевтичних процедур. Консультаційні зустрічі ні в якому разі не можна використовувати для випробування будь-яких методів або технік консультування. Недолік компетентності веде до нерозуміння особистості та стану пацієнта, що складає ядро ​​роботи консультанта. Компетентність диктує найдрібніші прийоми поводження з тією чи іншою патологією, формує його експектаціі в тих чи інших випадках психологічного профілі

2. Конфіденційність. Конфіденційність, нерозголошення чи борг мовчання консультанта по відношенню до третіх осіб - найважливіший принцип роботи консультанта. Недотримання цього принципу веде до повного краху довіри клієнта до консультанта і робить його роботу безглуздою. Виділяють два рівні конфіденційності. Перший рівень належить до межі професійного використання відомостей про клієнта. Обов'язок кожного консультанта - використовувати інформацію про клієнта тільки в професійних цілях. Консультант не має права поширювати відомості про клієнта з іншими намірами. Це стосується і того факту, що хтось проходить курс психокорекції. Відомості про клієнтів (записи консультанта, індивідуальні картки клієнта) повинні зберігатися в недоступних для сторонніх місцях. Другий рівень конфіденційності відноситься до умов, за яких може бути використана отримана в процесі консультування інформація. Клієнт має право сподіватися, що такого роду інформація буде служити виключно для його блага. Коли необхідно поділитися отриманими від клієнта відомостями з його батьками, вчителями, чоловіком, неминуча дилема. Про свої наміри консультант зобов'язаний довести до відома клієнта. Якщо клієнт не заперечує, питання конфіденційності з етичного перетворюється на суто професійний.

3. Виключення професійних зловживань. До однієї їх форм професійного зловживання слід віднести непоінформованість пацієнта про мету, сутність та сенс застосовуваної техніки. Клієнт повинен бути досконально інформований про те, що і чому збирається робити з ним консультант, які результати дослідження психологічного статусу і в чому його базова проблема. Недоцільно консультувати родичів, друзів, співробітників; неприпустимі сексуальні контакти з клієнтами. Така заборона цілком зрозуміла, оскільки консультування дає фахівцю переважне становище і виникає загроза, що при особистих відносинах ця перевага може використовуватися з метою експлуатації. Дуже важлива проблема сексуальних відносин консультантів і психотерапевтів з клієнтами, проте, вона нерідко замовчується. Сексуальні стосунки консультантів з клієнтами неприйнятні ні етично, ні професійно, тому що представляють пряме зловживання роллю консультанта. Іноді клієнт сильно ідеалізує консультанта, йому хочеться близьких відносин з такою ідеальною, глибоко розуміючою його людиною. Тим не менш, при перетворенні консультативного контакту в сексуальний зв’язок, у клієнтів розвивається крайня залежність, а консультант втрачає об’єктивність. На цьому і закінчується будь-яке професійне консультування або психотерапія.

4. Гуманність. Людяне, «розуміюче» ставлення до абонента. Повага до його інтересів, поглядів, цінностей. Уникнення засуджуючих та звинувачуючих реплік.

5. Індивідуальний підхід. Підбір індивідуальних прийомів, методів консультування конкретної особистості. Погляд на її проблему та саму особистість здійснюється зі сторони її неповторності та унікальності.

6. Доброзичливе та безоціночне ставлення до абонента. Дотримання консультантом не лише загальноприйнятих норм поведінки, а також вміння уважно слухати, надавати необхідну психологічну підтримку, не засуджувати, намагатися зрозуміти і допомогти кожному, хто звертається за допомогою. На першому плані відносини повинно стояти не оцінювання, а розуміння, навіть якщо інформація, що йде від клієнта до консультанта, є жахливою з точки зору моралі. Оцінюючи і засуджуючи, консультант закриває доступ до розуміння особистості і, отже, не може знайти оптимального способу роботи з ним. При цьому мова йде не тільки про те, щоб ні в якому разі не висловлювати клієнту моралізуючих оціночних суджень, але в тому, що б не судити і оцінювати всередині себе аж до підсвідомого. Консультант не зобов'язаний «любити» або «не любити» клієнта; він зобов'язаний особистісно-безмовно помістити його проблему в широкий контекст світового досвіду психології і знайти модус, за допомогою якого буде можливим зміцнити і розширити його свідомість і здатність розвитку.

7. Орієнтація на норми та цінності абонента. Орієнтація консультанта не тільки на соціально прийняті норми і правила, але й на життєві принципи та ідеали, носієм яких є абонент.

8. Добровільність та активність суб'єкта. Звернення за допомогою та припинення бесіди відбувається з власного бажання абонента. Крім того, абонент проявляє самостійність у виборі рішення. Він повинен проявити активність та самостійність у пошуку виходу зі складної ситуації та прийнятті рішення.