
- •51.Патологія тканинного росту: гіпо- і гіпербіотичні процеси, їх характеристика.
- •52.Пухлини,визначення,етіологія,патогенез.
- •53.Характеристика канцерогенних факторів.
- •54.Відмінності між доброякісними і злоякісними пухлинами.
- •55.Загальні принципи лікування пухлинних захворювань.
- •67.Метаболічні та фізико-хімічні зміни у вогнищі запалення.
- •68.Класифікація запалення
- •69.Принципи фармакокорекції запалення
- •70.Гарячка, визначення, етіологія
- •71.Стадії розвитку гарячки
- •72.Типи температурних кривих
- •73.Зміни функцій органів і систем при гарячці.
- •74.Гарячка і гіпертермія їх порівняння.
- •75.Значення гарячки для організму
- •76.Поняття про гіпотермію
- •77.Гіпоксія.Визначення.Типи Механізми їх розвитку.
- •78.Компенсаторно-пристосувальні механізми при гіпоксії
- •79.Патологічні порушення в організмі при гіпоксії
- •80.Киснева терапія.Токсична дія кисню
- •81.Голодування: визначення види
- •82.Зовнішні та внутрішні причини голодування
- •83.Періоди повного голодування їх характеристика
- •84.Первинні і вторинні гіповітамінози.Їх корекція
- •85.Гіповітаміноз в12 етіологія, патогенез , ознаки.
- •88.Енергетичний та основний обміни, визначення.
- •96.Набряки.Види.Механізми розвитку
67.Метаболічні та фізико-хімічні зміни у вогнищі запалення.
Основними фізико-хімічними змінами в осередку запалення є гіперосмія, гіперонкія, ацидоз.
Гіперосмія – підвищення осмотичного тиску.
Причини: збільшення вмісту іонів калію. Механізми розвитку: а) вихід калію з ушкоджених клітин; б) звільнення калію з внутрішньоклітинних білків.
Гіперонкія – підвищення онкотичного чи колоїдно-осмотичного тиску.
Причини: утворення низькомолекулярних білків і надходження білків у тканину з плазми крові при ексудації.
Ацидоз – зміна середовища у бік «закисления».
Причини: накопичення молочної кислоти, збільшення вмісту амінокислот, вільних жирних кислот і поява трикарбонових кислот.
Для характеристики метаболізму при запаленні здавна застосовується термін «пожежа обміну». Аналогія полягає в тому, що внаслідок різкого підвищення обміну речовин «горіння», як і при пожежі, йде не до кінця: утворюється багато недоокиснених продуктів: поліпептиди, жирні кислоти, кетонові тіла.
68.Класифікація запалення
Запалення класифікується за:
виразністю основного місцевого процесу: альтеративне, ексудативне (за видом ексудату: серозне, гнійне, геморагічне, фібринозне, змішане) і проліферативне;
реактивністю організму: нормергічне, гіпоергічне і гіперергічне;
перебігом: гостре, підгостре, хронічне.
Нормергічне запалення – запалення в нормальному організмі, із звичайним перебігом.
Гіперергічне запалення – запалення в сенсибілізованому організмі, із бурхливим перебігом. Класичними прикладами є феномен Артюса, реакція Пірке та ін. Найбільш виражені явища альтерації.
Гіпоергічне запалення – слабко виражене запалення або з в’ялим перебігом. Розрізняють позитивну гіпоергію, якщо запалення перебігає в умовах підвищеної стійкості до подразника (наприклад, в імунізованому організмі) і негативну гіпоергію, коли запалення спостерігається в людей з ослабленою реактивністю (наприклад, у виснажених при голодуванні, цукровому діабеті). У таких хворих запалення характеризується слабкою виразністю судинно-тканинних змін, затримкою елімінації флогогену й ушкодженої ним тканини, завершення запального процесу.
69.Принципи фармакокорекції запалення
1. Етіотропна терапія – спрямована на припинення дії патогенетичного фактору, що зумовив розвиток запального процесу. Наприклад, для знищення інфекційних флогогенних факторів застосовують антибактеріальні (антибіотики, сульфаніламіди), протигрибкові та ін. препарати.
2. Патогенетична терапія – спрямована на розрив основних ланок патогенезу. Оскільки основною ланкою в патогенезі запального процесу є виділення медіаторів, то найбільш ефективним є застосування антагоністів медіаторів. З цією метою широко використовують антигістамінні препарати, антиоксиданти, мембраностабілізатори, активатори фагоцитозу, проліферації клітин та інші фармакологічні засоби.
3. Симптоматична терапія – ліквідація функціональних порушень, що виникають при запаленні. Це досягається застосуванням знеболюючих, судинозвужуючих, антипіретичних препаратів.
4. Саногенетична терапія – застосовується з метою активації захисних, компенсаторних, репаративних та інших адаптативних процесів у тканинах, органах при пошкодженні та змінах в організмі, які викликані флогогенним фактором. З цією метою застосовують вітаміни, імуностимулятори, імуномодулятори та ін.