Виховне значення забавлянок

Якщо колискова пісня має на меті заспокоїти дитину, то забавлянка спонукає до активної дії, будить позитивні емоції, сприяє фізичному розвитку дитини, розвиває її мову та інтелект, формує моральні цінності, привчає до охайності, дисциплінує. Як пише Є.І.Сявавко, згідно з принципом природовідповідності піклування батьків про своїх дітей вважалося в народі важливішим, ніж піклування дітей про батьків. Цей принцип передбачає гуманне ставлення до дитини, адже за народним світоглядом дитина є даром Божим. Турбота про дитину починається відразу ж після її народження. Отож, плачем дитини батьки особливо переймалися, намагалися якомога швидше заспокоїти дитину. І саме тут на допомогу приходили різноманітні забавлянки¹⁶⁸.

Ідеалом у нашого народу традиційно є «Дитина, як линочок», «Хлопчик, як в’юнець», «Дитина, як натоптана», «Міцненьке, як дубок», а забавлянки з рухами розвивали у дитини фізичну силу, координували рухи, формували вправність.

Важливе місце у народній педагогіці відводиться розвитку розумових здібностей дитини, її інтелектуального потенціалу. Цій меті теж прекрасно служать забавлянки, оскільки вони через конкретне сприймання предметів за допомогою слова в свідомості дитини творять сталі поняття. Цей принцип навчання дітей, запозичений у народної педагогіки, відомий у педагогічній науці як принцип наочності у навчанні¹⁶⁹, який у науковий обіг ввів Ян Амос Коменський. Він, зокрема, писав: «Початок пізнань необхідно завжди випливає з відчуттів (адже немає нічого в умі, чого раніше не було б у відчуттях). А тому слід було б починати навчання не з словесної розмови про речі, а з реального спостереження над ними. І тільки після ознайомлення з самою річчю нехай іде про неї мова, що з’ясовує справу всебічніше».¹⁷⁰

Українська народна педагогіка задовго до наукової довела, що вирішальну роль у формуванні людини відіграють перші кроки її життя, тому дуже важливо, щоб молоді мами, вихователі, няні, гувернантки володіли могутнім арсеналом народної поезії пестування. Як свідчать опитування респондентів, анкетування, спостереження, забавлянки як фольклорний жанр і нині активно застосовуються при вихованні дітей, але репертуар їх дуже одноманітний, збіднений порівняно з тим, яким послуговувалися в українській родині ще в середині ХХ століття.

( Сивачук Наталія.Український дитячий фольклор: Підручник. – К.: Деміур, 2003. – 288с.)

Використана і рекомендована лiтература Основна література Монографії, підручники, посібники

1. Богдан C.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. -К.: «Рідна мова», 1998. – 475 c.

2. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні. . – К., 1988.-192с.

3. Бріцина О. Українська народна соціально-побутова казка: Специфіка та функціонування. – К., 1989.

4. Грица C. Фольклор у просторі і часі. – Тернопіль, 2000. – 224 c.

5. Грицай М.C., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народнопоетична творчість. – К.:Вища школа, 1983. – 357 c.

6. Грушевський М.Історія української літератури: У 6-т., 9 кн. – Т.1. – К.:Либідь, 1993. – 392 c.

7. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. – Львів: Світ, 1992.

8. Дей О.І. Сторінки з історії української фольклористики. – К.: Наук. думка, 1975. – 271 c.

9. Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. – К.: Ред. часопису «Народознавство», 2001. – 576 c.

10. Довженко Г.В.Український дитячий фольклор. – К.: Наук. думка, 1981. – 172 c.

11. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. – К.: Вища школа, 1987. – 127 c.

12. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України. Нариси й статті. – Львів, 2002. – 350 c.

13. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість: Підручник. – К.: Знання - Прес, 2001. – 591 c.

14. Мишанич О.В. Українська література другої половини ХVІІІст. і усна народна творчість. – К.: Наук.думка, 1980. – 342 c.

15. Мишанич C.В. Система жанрів в українському фольклорі // Українознавство: Посібник. – К.: Зодіак-ЕКО, 1994. – C.263-276.

16. Москаленко М., Новикова М. Українські замовляння. – К., 1993.-307с.

17. Нудьга Г. Українська дума і пісня в світі. Книга 1. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 1997. – 424 c.

18. Погребенник В.Ф. Фольклоризм української поезії (ост.трет.ХІХ-пер.десят. ХХ ст.). – К.: Юніверс, 2002.

19. Поліщук Ф.М. Український фольклор. Давня українська література. – К.: Вища шк., 1991. – 190 c.

20. Русин М.Ю. Фольклор: традиції і сучасність. – К., 1991. – 103 c.

21. Руснак І.Є. Думи та історичні пісні: Тексти та їх інтерпретація. – Кіровоград: Степова Еллада, 1999. – 96 c.

22. Сивачук Наталія.Український дитячий фольклор: Підручник. – Деміур, 2003. – 288с.

23. Степанишин Б. Давня українська література в школі. – К.: Либідь, 2000. – 504 c.

24. Таланчук О.М. Українознавство. Усна народна творчість: Навчально-методичний посібник. – К.: Либідь, 1998. – 248 c.

25. Українські символи / За ред.М.Дмитренка. – К., 1943. – 140 c.

26. Федас Й. Український народний вертеп (у дослідженнях ХІХ-ХХ ст.) – К.: Наук.думка, 1987. – 182 c.

27. Франко І. Із секретів поетичної творчості // І.Франко. Краса і секрети творчості. – К., 1980. – C.340–439.