Легенда про Святодухівський собор

Пам’ятка ахітектури та містобудування національного значення - Святодухівський собор з теплою церквою, 1747 – 1867 р.р.. Комплекс міського собору рзташований в історичному середмісті на рівному місці біля краю високої гори на прузі правобережжя р Сули. З південно-західного боку до соборного подвір’я прилягає Базарна площа, яка існує на цьому місці з 17 ст.

Комплекс складається з трьох мурованих, потинькованих і побілених споруд: Святодухівського сбору, Василівської теплої церкви з дзвіницею, будинку священника та огорожі, яка вперше була зведена мурованою в 1825 р. із тих пір неоднарозово руйнувалася й перебудовувалася, зокрема у 1875 р. Завдяки розташуванню комплексу в зоні найвищої композиційної активності й виразним висотним силуетам двох храмів, він є найважливішою містобудівною та ландшафтною домінантою не тільки міста, а й усієї округи, його маківки видно звідусіль.

Існує легенда про події, які передували будівництву собору. Вона розповідає, що під час шведської (Північної) війни, російський цар Петро І був проїздом в Охтирському монастирі, а швецький король Карл XII разом з Мазепою квартирував тоді в Ромні. Ігумен чи архімандрит Охтирського монастиря, який нібито був родичем поміщиків Заборовських, які жили біля Ромен, запросив російського царя до себе на сніданок. Лакей, який подавав вино та бокали, чи то з переляку, чи від ваги таці, випустив її, і весь посуд розлетівся під ноги цареві. Але ігумен нерозгубився і на весь голос вигукнув: «Так, великий государю, нехай падуть вороги твої під ноги тобі!»

Таким передбаченням Петро І залишився задоволений, був під час сніданку веселим, милостиво розмовляв з усіма.

І ось тут ігумен скористався такою нагодою і почав просити царя не розоряти Ромен. А в цей час, князь Меншиков уже був готовий спалити місто, знищити раз і назавжди. Після щасливого завершення Північної війни зі шведами, яке передбачив Охтирський ігумен, Петро І зважив на його прохання і скасував намір Меншикова. На згадку про це і в подяку Господу Богу за звільнення м. Ромни від розорення та знищення, поміщики Заборовські почали будувати кам'яну церкву на честь сходження Святого Духа.

Розповів легенду Данило Кулиняк

****

Ішла війна Велика Вітчизняна,

Чотири довгих роки йшла війна,

Жорстока і підступна, невблаганна.

Вона всім тільки горе принесла.

Заходила війна у кожну хату

Трикутниками фронтових доріг,

І сліз було пролито так багато,

Що утопити людство можна в них.

Рік сорок перший, наче сон жахливий.

Назавжди попіл долі притрусив.

Палають села, всюди рвуться міни,

І кожен грам землі заголосив.

Чотири довгих роки безупинно,

В боях жорстоких волю здобувать

Ішов народ, щоб неньку-Україну

Фашистам клятим в руки не віддать.

Перемогли і ворога прогнали,

Відбудували села і міста.

Ми живемо, щоб люди завжди знали

Як перемога здобувалась ця.

Рекун Микола

учень Роменської школи № 5