10. Поняття про особистість. Структура особистості.

Для розуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення понять людина, індивід, індивідуальність.

Людина – це біологічна істота, наділена здатністю до прямоходіння, володіє мовленням та мисленням.

Індивід – це одиничний представник людського роду, носій індивідуальних рис. Людину, як індивіда, характеризують стать, вік, емоції, звички.

Індивідуальність – це неповторність, несхожість на інших людей. Вона виявляється в рисах темпераменту, характеру, особливостях сприймання, пам’яті, мислення.

Суб’єкт – це людина, як типовий носій видів людської активності, тобто, після формування свідомості, людина активно перетворює світ.

Особитість – це людина, як типовий представник суспільства, це соціальна істота, активний діяч суспільного розвитку.

У науковій літературі можна натрапити на різні підходи до трактування структури особистості. Єдиної думки з цього приводу немає.

Поширеною є думка, згідно з якою структура особистості -це єдність чотирьох підструктур:

1) біологічно зумовленої підструктури (темпераменту, статевих, вікових властивостей психіки тощо);

2) психологічної підструктури (індивідуальних психологіч­них особливостей - пам'яті, емоцій, відчуттів, уявлень, почуттів, волі, інтелекту та ін.);

3) підструктури соціального досвіду (набутих емпіричних і теоретичних знань, навичок, умінь, звичок, традицій, норм тощо);

4) підструктури спрямованості особистості (бажань, цілей, ідеалів, мотивів, потреб, прагнень, ціннісних орієнтацій та ін.).

10. Розвиток і формування особистості.Особистісне зротання

Розвиток — це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

Онтогенез людини розкриває низка взаємопов'язаних понять, передусім, поняття "розвиток". Психічний розвиток виступає як процес кількісних та якісних змін психіки, що відбуваються у ході діяльності й спілкування дитини з іншими людьми. Розвиток психіки людини хоча й обумовлений соціальними умовами життя, але спирається на дозрівання організму.

Розвиток особистості залежить від спадковості, середо­вища та виховання. Його джерелом і внутрішнім змістом є такі внутрішні і зовнішні суперечності: процеси збу­дження і гальмування; в емоційній сфері — задоволення і незадоволення, радість і горе; між спадковими даними і потребами виховання (дитина-інвалід завдяки вихованню досягає певного рівня розвитку); між рівнем розвитку осо­бистості й ідеалом: оскільки ідеал завжди досконаліший за конкретного вихованця, він спонукає до самовдоскона­лення особистості; між потребами особистості та мораль­ним обов'язком: щоб потреба не вийшла за межі суспіль­них норм, вона «стримується» моральним обов'язком лю­дини, сприяючи формуванню здорових матеріальних і ду­ховних потреб особистості; між прагненням особистості та п можливостями: коли особистість прагне досягти певних результатів у навчанні, а рівень її пізнавальних можливо­стей ще не достатній, для вирішення суперечності їй по­трібно посилено працювати над собою.