Міністерство освіти і науки україни

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М.ДРАГОМАНОВА»

«Інститут фізичного виховання та спорту»

Реферат з дисципліни: «БЖД і ЦО»

На тему:«Таємниці довголіття»

Виконав: студент

групи 11 ФВ,1 курсу,

денної форми навчання

Ігнатенко В.Ю.

Перевірив : викладач:

Войтовська.О.В

Київ-2013

Зміст

Вступ

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОВГОЛІТТЯ

2. СУТНІСТЬ АКТИВНОГО ДОВГОЛІТТЯ

3. СУЧАСНІ СПОСОБИ ПРОДОВЖЕННЯ АКТИВНОГО ДОВГОЛІТТЯ

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Довголіття – це проблема, яка здавна турбує людство. Напевно, з того часу, як з'явилася людина, розпочалися спроби пошуків подовження життя. На жаль, вік людського індивіда не безмежний. Природа відводить йому тільки певну кіль­кість десятків років, яка з незначними відхиленнями є майже однаковою у всіх людей.

Філософія нашого існування полягає в тому, що у молодому віці ми не за­мислюємося над тим, яким коротким є наш вік, і тільки в старості з'ясовується, що є велика різниця скільки прожити років – 70, 80 або 90. Перше розуміння нетри­валості свого життя на землі приходиться десь на сорокарічний – п’ятдесятиріч­ний вік, коли починають турбувати перші серйозні хвороби. Саме на цей період приходиться пік боротьби людини за своє довголіття – здійснення ак­тивних мір з продовження життя, так зване "активне довголіття". Люди похилого віку розумі­ють, що простою відмовою від шкідливих звичок не можливо продовжити собі віку і використовують для цього, крім того, і більш радикальні міри – активні заходи з оздоров­лення: гімнастику, лікувальні вправи, спеціальні дієти, прийом фітопрепа­ратів та ін.

Дослідження вчених показали, що якщо б такі зусилля для продовження життя людина почала прикладати ще в молодості, то це б надало значних можли­востей для продовження свого віку в подальшому. Тому прийоми та методи актив­ного довголіття є актуальними для всіх вікових груп людей і ознайомлення з ними надасть користі для розробки власних методик довголіття.

1. Теоретичні основи довголіття

Сучасний тлумачний словник дає таке формулювання: "Довголіття ­– це тривале життя". Більш точного визначення надає медична енциклопедія: "Довголіття – тривалість життя вище середнього терміну життя живої істоти (рослина, тварина, людина)" [11; с. 224]. Термін "довголіття" часто застосовується в науках, що досліджують за­кономірності відтворення населення – демографії, геронтології (досліджує зако­номірності процесів старіння), при розробці методів по збільшення тривалості життя.

Іншими словами, довголіття означає "довге життя", особливо коли це торка­ється життя, що триває довше, ніж звичайне. По розрахунках деяких учених, середня видова тривалість життя людини складає 95 ± 2 роки (біологіч­ний вік). Проте, гранична можлива (документально встановлена) тривалість життя людини досягає 150 – 160 років. Відповідно до цього, довголіт­тям можна вважати такий термін життя, що перебільшує середній рівень та наближується до гранич­ного.

Найбільш відомими довгожителями за всю історію людства вважаються: Гіпарх Нікейський (бл. 190 до н. е. – бл. 120 до н. е.), філософ Демокрит (бл. 470/460 – бл. 370/360 до н. е.), що прожив 109 літ, Ксенофан (бл.570/565 – бл. 475/470 до н. е.), англієць Томас Пар – прожив 152 роки (1483 – 1635), Шіралі Муслімов (СРСР) – прожив 168 років – з 1805 по 1973.

За даними відомого демографа Б. Урланіса, середньою межею життя сучас­ної людини є вік 86 (для чоловіків) 88 (для жінок) років. Багато учених виказують думку, що біологічна тривалість життя в майбутньому може збільшитися до 120 – 150 років. Але щоб цього добитися, "необхідно подолати цілий ряд бар'єрів отри­мати перемогу над атеросклерозом, онкологічними, вірусними захворюваннями, розгадати фізіологічні, клітинні і генетичні механізми старіння і, головне, навчи­тися управляти ними" [1; с. 85].

Сучасні дослідження показують, що в різних країнах є різною середня три­валість життя. При цьому головними факторами, що обумовлюють довголіття вчені визначають: рівень добробуту в країні, степінь розвиненості медицини та доступність медичних послуг для населення, традиційні для населення форми праці, відпочинку, харчування. Так, наприклад, середня тривалість життя в деяких країнах є наступною: Японія – 83 роки, Ісландія – 82 роки, Австралія – 81 рік, Німеччина – 79 років, Велика Британія – 79 років, США – 78 років, Куба – 77 років, Болгарія – 73 роки, Росія – 67 років, Україна – 65 років, Ірак – 61 рік, Ботсвана – 34 роки [7; с. 98].

На тривалість довголіття значний вплив здійснює процес старіння людини. Старіння організму є біологічним явищем, воно розвивається поступово, але особ­ливо помітним стає приблизно в 65 – 70 років. Старіння може бути нормальним, тобто процесом, що поволі розвивається, а може бути і дуже швидким, передчас­ним (в цьому випадку говорять, що людина здала на очах) це вже процес патоло­гічний. І задача науки, а також практичної медицини визначити ті умови, які доз­воляють людині жити довго, і з'ясувати причини передчасного старіння. Учені ви­сунули близько 300 різних теорій старіння. Видатні уми людства, серед них Арис­тотель, Гіппократ, Бекон і інші, присвятили їх розробці багато років.

Одну з перших, досить обґрунтованих експериментально наукових теорій висунув на рубежі XIX і XX століть російський вчений І. І. Мечников (1845 – 1916). Однієї з ос­новних причин старіння він вважав отруєння організму особли­вими отрутами – токсинами, продуктами гнильного розпаду, що відбувається в кишечнику. Ток­сини (отрути), всмоктуючись в кров, викликають отруєння організ­му. Хронічна інтоксикація (отруєння) сприяє старінню. Учений запропо­нував вводити в орга­нізм молочнокислі бактерії, що ослабляють гнильні процеси в товстому кишеч­нику. Він радив вживати в їжу якомога більше кислого молока, пояснюючи це тим, що молоко, заквашене на болгарській паличці, очищає кишеч­ник, а отже, і весь організм від отруйливих речовин. Експериментальні і клінічні спостере­ження, проведені самим І. І. Мечниковим і його учнями на існуючому у той час науковому рівні, підтвердили багато положень цієї теорії, що затверджу­вала, зок­рема, і шкідливість дії на організм отрут, що поступають ззовні: алко­голю, ніко­тину, солей важких металів та ін.

Однак, дослідження, які були проведені вже в 20-30-і роки ХХ сторіччя, по­казали, що роль кишкової мікрофлори як головного чинника в розвитку процесів старіння була декілька перебільшена. Але це нітрохи не поменшує заслуг І.І. Меч­никова в розробці теорії старіння. Його праці з'явилися могутнім стимулом до подальшого вивчення цієї проблеми.

Багато гіпотез ученого одержали розвиток, і сьогодні у медиків немає ні­якого сумніву у тому, що токсичні речовини, що викликають забруднення навко­лишнього середовища і потрапляють в харчові продукти, воду, повітря, а потім всередину організму, можуть викликати передчасне старіння. Не втратила свого значення і висунута Мечниковим теорія самоотруєння організму.

Знайшла підтвердження і інша теорія старіння, розроблена відомим росій­ським фізіологом академіком І. П. Павловим, його учнями і послідовниками. Згід­но цієї теорії, нервова система регулює всі процеси в людському організмі, нада­ючи тим самим вирішальну дію на обмін речовин, синтез білка, окислювальні і енергетичні процеси. Іншими словами, інтенсивність старіння визначається ста­ном нервової системи.

У будь-якому разі дослідження науковців приводять до висновку про те, що людина повинна дбайливіше відноситися до свого організму, захищати його від шкідливих зовнішніх дій: радіації, токсичних речовин, що утворюються при ку­рінні, прийомі алкоголю, від дії промислових викидів, попереджати і лікувати хвороби, прагнути уникати екстремальних температурних дій, різких порушень в харчуванні.

Радянський геронтолог І. А. Аршавський висунув ще одну теорію і довів, що тривалість життя у величезній степені залежить від фізичної активності, яка, на його думку, є могутнім чинником, регулюючим рівень обміну речовин. Яск­раве підтвердження цьому ми знаходимо в світі тварин. Вчені пропонують порів­няти наступні дані: малорухливі кролики живуть 4-6 років, а дикі зайцы10-12 ро­ків, домашня малорухлива свиня живе 15 років, а дикий кабан в два рази більше 30 років. З цього виходить висновок, що рухова м'язова активність є для організму могутнім стимулятором процесів відновлення. Теорія І. А. Аршавського підво­дить нас до думки про те, що рухова активність необхідна для продовження життя, для підтримки здоров'я, оскільки фізичні навантаження покращують кро­вопостачання і обмін речовин в різних тканинах, тренують нервову і ендокринну системи.

Теорія, розроблена І. А. Аршавським, указує реальні шляхи, що ведуть до збільшення тривалості життя. До речі, якщо повернутися до приведеного вище прикладу з кроликом і зайцем, то слід помітити: варто дати домашньому кролику навантаження зайця, якого виручають ноги, досить скоро багато показників його обміну речовин наближатимуться до показників дикого зайця. При систематичних навантаженнях збільшиться і тривалість життя. Це ще раз підкреслює: оптиміза­ція рухового режиму – вірний шлях до зміцнення здоров'я і, отже, до довголіття.

В даний час учені дійшли висновку, що такий складний процес, як старіння, не можна розглядати односторонньо і пояснювати однією причиною, наприклад, тільки змінами в клітках центральної нервової системи або самоотруєнням органі­зму кишковими токсинами, до його вивчення і оцінок треба підходити комплекс­но, враховуючи вплив факторів мікро- і макросередовища, духовного (психіч­ного) світу людини.