Тема 8. Організація захисту права споживача на інформованість.

Лекція – 1 год.

План.

1. Право споживача на інформацію про продукцію.

2. Вимоги до етикетування харчових продуктів.

Самостійна робота – 10 год.

План

1. Інформація про ціну товару (продукції).

2. Розпродаж товару.

3. Правові наслідки у разі надання недостовірної або несвоєчасної інформації про продукцію.

4. Вимоги до реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок.

5. Особливості маркування продукції.

6. Штрихове кодування товарів.

Семінарське заняття – 1 год.

План

1. Право споживача на інформацію про продукцію.

2. Вимоги до етикетування харчових продуктів.

3. Інформація про ціну товару (продукції).

4. Розпродаж товару.

5. Правові наслідки у разі надання недостовірної або несвоєчасної інформації про продукцію.

6. Вимоги до реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок.

7. Особливості маркування продукції.

8. Штрихове кодування товарів.

Лекція – 1 год.

1. Право споживача на інформацію про продукцію.

Право споживача на інформацію знайшло законодавче за­кріплення ще в Статуті Великого князівства Литовського 1588 p., що був протягом 250 років діючим законом на території Білорусі, Литви й України. У Статуті, зокрема, передбачалося право спо­живача на достовірну інформацію про ціну товару.

Виходячи з того, що під інформацією розуміються документовані або привселюдно оголошені відомості (Закон Украї­ни «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію»), законодавство про захист прав споживачів визначає загальні вимоги, що висуваються до цієї інформації.

По-перше, споживачеві повинна бути надана вся необхідна інформація про товар (послугу) і його якість. Закон виходить з того, що в споживача немає достатніх знань про товар (послугу), яку він хоче придбати. При цьому, продавець (виконавець) пе­редбачається професіоналом, що має повну інформацію і знання про товар (послугу). Тому він повинний надати споживачеві ін­формацію в такому обсязі, щоб у нього склалося чітке уявлення про властивості товару, його якість і безпеку, правила користу­вання і збереження, і він міг на основі цих відомостей зробити компетентний вибір потрібного і підходящого для себе товару (послуги).

По-друге, інформація повинна доводитися в наочній і до­ступній формі. Доступна для споживача форма доведення інфор­мації про якість товару (послуги) означає, що інформація повинна бути надана у формі (письмовій або усній), яка дозволяє спожи­вачеві зрозуміти її зміст.

По-третє, інформація про товар (послугу) і його якість по­винна бути достовірною, тобто відповідати дійсності.

Інформацію про товари (послуги) і їхні якості можна поді­лити на дві групи:

1 Інформація, яка містить загальні вимоги до товару (стаття 15 Закону України «Про захист прав споживачів»);

2. Інформація, яка містить спеціальні вимоги до окремих ви­дів товарів (робіт, послуг). (Правила продажу продовольчих то­варів, Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами, Пра­вила роздрібної торгівлі алкогольними напоями тощо).

Отже, обов'язок продавця (виконавця) надати інформацію про товари (послуги), є не тільки гарантією права споживача на інформацію, але і дає йому можливість реалізувати своє право на належну якість товару (послуги).

Споживач має право на одержання ● необхідної, ● доступної, ● достовірної та ● своєчасної інформації про продукцію, що забез­печує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Інформація повинна бути надана споживачеві до придбан­ня ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. У такому разі йдеться про інформацію про товар та/або йо­го виробника, яка об'єктивно необхідна споживачу для здійснення свідомого вибору товару, його належного викорис­тання, захисту своїх споживчих прав тощо (інформація про дійсні споживчі якості товару, про порядок його використан­ня, утилізації тощо, про належні дії споживача у тих чи інших випадках у зв'язку з придбанням та використанням товару, контактна інформація про виробника тощо). Така інформація не може містити закликів до придбання або не придбання того чи іншого товару, закликів скористатися послугами того чи іншого виробника тощо.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових до­бавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а та­кож іншу інформацію, що поширюється на конкретний про­дукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застережен­ня встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у її складі генетичне модифікова­них компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання про­дукції;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використан­ня продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків ро­боти), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчен­ня, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (вико­навця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація про послуги, пов'язані з концертною, гастроль­но-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, по­винна містити дані про використання чи невикористання ви­конавцями музичних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фо­нограм музичного супроводу до власного вокального, інстру­ментального, вокально-інструментального виконання музич­ного твору.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифіка­ції, споживачеві повинна надаватись інформація про її серти­фікацію.

Наказом Держспоживстандарту України від 1 лютого 2005 р. N 28 затверджено перелік продукції, яка підлягає сер­тифікації:

• електропобутове та аналогічне обладнання і комплекту­вальні вироби: холодильники, морозильники, прилади для приготування їжі, кухонні машини, соковижималки, міксе­ри, побутові машини для миття посуду, пральні машини, праски, пилососи, електробритви, прилади для масажу, ви­тяжки для кухонь, прилади гігієни рота, що працюють від електричної мережі або від батареї, вентилятори, кондиціоне­ри, зволожувачі повітря, кімнатні обігрівачі, машини швейні, прилади для фермерського та присадибного господарства, пристрої для зарядження батарей (акумуляторів), електричні годинники, електричні іграшки та ін.;

• світлотехнічна продукція і комплектувальні вироби до неї: світильники, джерела світла;

• ручні електромеханічні машини, переносні верстати та інструмент слюсарно-монтажний з ізолювальними рукоятками;

• апаратура радіоелектронна побутова: магнітофони і дик­тофони, відеомагнітофони, автомати ігрові електронні та електричні та ін.;

• засоби обчислювальної техніки;

• спеціальні засоби самозахисту: зброя газова, бронежилети та ін.;

• обладнання технологічне для харчової, м'ясо-молочної промисловості, підприємств торгівлі, громадського харчуван­ня та харчоблоків;

• медична техніка;

• іграшки;

• мийні засоби;

• трактори малогабаритні;

• обладнання металообробне та деревообробне;

• велосипеди та коляски дитячі;

• засоби зв'язку;

• посуд з чорних та кольорових металів, фарфору, фаянсу та скла тощо.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небез­печною для життя, здоров'я споживача та його майна, навко­лишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інфор­мацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем):

• у супровідній документації, що додається до продукції;

• на етикетці;

• у маркуванні;

• іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслугову­вання.

Інформація про продукцію може бути розміщена у міс­цях, де вона реалізується, а також за згодою споживача до­водитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'яз­ку. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Ук­раїні, повинні супроводжуватись інформацією про їх поход­ження.