5) Вплив античних міст північного Причорномор’я на культуру населення України.

Грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, ай активно залучили його до товарно-грошових відносин. Виникнення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор'я. Різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров'я, Побужжя та Подніпров'я, а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та спадкоємиці грецької культури, колишньої еллінської колонії — Візантії.

6) Культура Сх. Слов’ян.

Давні слов'яни були люди ведичної культури, тому давньослов'янську релігію правильніше було б іменувати не язичництвом, а ведизмом. Слово "веди" - співзвучно современоому російському «відати», «знати». Це мирна релігія висококультурного народу, споріднена інших релігій ведичного кореня - Стародавньої Індії та Ірану, Стародавньої Греції.

Велесова книга. Основними пам'ятками культури слов'янської давнини є священні пісні, перекази, міфи, хоча більшість учених вважають, що тексти давньослов'янських священних пісень, міфів загинули при християнізації Русі. У вітчизняній історичній науці навіть те небагато що, що залишилося - Велесову книгу, переважно написану новгородськими жерцями не пізніше IX ст., Вважають підробкою. Скарби слов'янського фольклору - народні пісні, казки, билини, духовні вірші - починають інтенсивно збирати й записувати тільки в першій половині XIX ст.

Світ у представленні стародавніх слов'ян. Світ тодішніх язичників складалася з чотирьох частин: землі, двох небес і підземно-водної зони. У багатьох народів земля зображувалася як округла площину, оточена водою. Небо, в прямій залежності від системи господарства, по-різному сприймалося первісними людьми. Уявлення хліборобів про небо і його ролі в природі і в людському житті суттєво відрізнялися від поглядів мисливців. Якщо мисливцям потрібно було знати зірки й вітри, то хліборобів цікавили хмари. Сонце теж було ценимо хліборобами, як джерело світла і тепла і умова проростання усього в природі.

Боги. У давньослов'янських міфах, так само як і в міфах інших стародавніх народів, завжди переплетені перекази про походження богів (теогонія) і людей (антропогонія), світ яких вторинний по відношенню до народжує силам космосу, але тісно з ним взаємодіє. Син Сварога - Перун, друга особа слов'янської Трійці (Триглава), бог війни та грози, оживляв явлене, стежив за світопорядком, обертаючи сонячне золоте колесо. Після християнізації Русі культ Перуна був замінений Іллею Пророком, а у фольклорній традиції - Іллею Муромцем та Єгором Хоробрим. Третя іпостась - Велес (пізніше Свентовіт) - спочатку був богом світла у західних слов'ян. При воцаріння у Києві Володимира Красне Сонечко (980-1015) була проведена свого роду язичницька реформа. Прагнучи підняти народні вірування до рівня державної релігії, поруч зі своїми теремами, на пагорбі, князь наказав поставити дерев'яні кумири шести богів: Перуна зі срібною головою і золотими вусами, Хорса, Даждьбога, Стрибога, Семаргла і Мороші. Відповідно до древніх легенд Володимир встановив навіть людські жертвопринесення цим богам, що повинно було надавати їх культу трагічний, але в той же час і дуже урочистих характер.