
- •Методична розробка для проведення групового заняття
- •Матеріально-технічне забезпечення
- •Порядок спостереження за противником
- •Доповідь про результати спостереження.
- •Управління підрозділами
- •Послідовність передачі команд (сигналів) та постановки завдань по радіо:
- •Передачі сигналу
- •Управління вогнем
- •Способи управління вогнем
Управління вогнем
Підготовка вогню і управління вогнем є найважливішою складовою частиною роботи командира взводу, відділення. Підготовка вогню включає заходи, які виконуються при підготовці бою:
організацію вогню;
підготовку до виконання вогневих завдань.
Організація вогню проводиться при організації дій відділення, танка:
1) під час з'ясування отриманого завдання і оцінки обстановки командир повинен:
вивчити призначені старшим командиром єдині орієнтири і сигнали;
оцінити вплив місцевості, погоди, часу доби на виконання вогневих завдань;
визначити заходи, які необхідно провести щодо підготовки озброєння до бойового застосування.
2) визначаючи порядок і способи виконання отриманого завдання і завдання відділенням, приданим підрозділам, штатним і приданим вогневим засобам, командир взводу, відділення розкриває порядок і способи знищення (ураження) противника за завданнями, видами зброї і вогню, способами його ведення, напрямками, напруженістю і способами стрільби.
3) під час організації взаємодії і управління командир взводу, відділення узгоджує зусилля штатних і приданих вогневих засобів за черговістю виконання вогневих завдань і знищенню найбільш важливих цілей:
- визначає порядок коректування результатів стрільби і цілевказання;
- встановлює (уточнює) сигнали (команди) на відкриття, перенесення і припинення вогню.
Управління вогнем у ході виконання завдання включає:
розвідку наземних і повітряних цілей;
оцінку їх важливості і визначення черговості ураження;
вибір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби);
цілевказання;
подання команд на відкриття або постановку вогневих завдань;
спостереження і коректування вогню (маневр вогнем);
контроль за витратою боєприпасів.
Розвідка цілей ведеться всім особовим складом взводу, відділення у призначених секторах. Сектори повинні забезпечити виявлення противника перед фронтом дій взводу, відділення і призначаються в залежності від розташування прицілів, приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу. Додатково можуть призначатися сектори розвідки на флангах.
При оцінці важливості і визначення черговості ураження цілі командир підрозділу повинен виходити з того, яку шкоду ця ціль здатна нанести. Важливими вважаються і ті цілі, ураження котрих у даних умовах обстановки може полегшити та прискорити виконання бойового завдання. Важливими цілями зазвичай є вогневі засоби противника (танки, БМП, протитанкові засоби, кулемети і міномети), спостережні пункти, радіолокаційні станції тощо. У тому випадку, коли ці цілі знаходяться у межах їх дальності дійсного вогню, вони називаються небезпечними. Ті важливі цілі, що знаходяться на дальностях, що перевищують їх дальності дійсного вогню, вважаються такими, що не є небезпечними в даний момент бою. Таке ділення цілей на важливі і менш важливі, небезпечні і ті, що не є небезпечними дає можливість командиру швидко та правильно приймати рішення стосовно черговості їх знищення; у першу чергу повинні знищуватися небезпечні цілі, у другу – важливі, в подальшому – всі інші.
Вибір засобів ураження повинен забезпечити надійне знищення цілей.
Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямку руху (атаки), по азимутальному покажчику, трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів, сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.
При цілевказанні вказується:
- орієнтир (місцевий предмет);
- місце розташування цілі відносно орієнтира;
- назва і характер дій цілі.
Наприклад: орієнтир 2 праворуч 20 ближче 50 – танк в окопі.