Управління вогнем

Підготовка вогню і управління вогнем є найважливішою складовою частиною роботи командира взводу, відділення. Підготовка вогню включає заходи, які виконуються при підготовці бою:

• організацію вогню;

• підготовку до виконання вогневих завдань.

Організація вогню проводиться при організації дій відділення, танка:

1) під час з'ясування отриманого завдання і оцінки обстановки командир повинен:

• вивчити призначені старшим командиром єдині орієнтири і сигнали;

• оцінити вплив місцевості, погоди, часу доби на виконання вогневих завдань;

• визначити заходи, які необхідно провести щодо підготовки озброєння до бойового застосування.

2) визначаючи порядок і способи виконання отриманого завдання і завдання відділенням, приданим підрозділам, штатним і приданим вогневим засобам, командир взводу, відділення розкриває порядок і способи знищення (ураження) противника за завданнями, видами зброї і вогню, способами його ведення, напрямками, напруженістю і способами стрільби.

3) під час організації взаємодії і управління командир взводу, відділення узгоджує зусилля штатних і приданих вогневих засобів за черговістю виконання вогневих завдань і знищенню найбільш важливих цілей:

- визначає порядок коректування результатів стрільби і цілевказання;

- встановлює (уточнює) сигнали (команди) на відкриття, перенесення і припинення вогню.

Управління вогнем у ході виконання завдання включає:

• розвідку наземних і повітряних цілей;

• оцінку їх важливості і визначення черговості ураження;

• вибір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби);

• цілевказання;

• подання команд на відкриття або постановку вогневих завдань;

• спостереження і коректування вогню (маневр вогнем);

• контроль за витратою боєприпасів.

Розвідка цілей ведеться всім особовим складом взводу, відділення у призначених секторах. Сектори повинні забезпечити виявлення противника перед фронтом дій взводу, відділення і призначаються в залежності від розташування прицілів, приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу. Додатково можуть призначатися сектори розвідки на флангах.

При оцінці важливості і визначення черговості ураження цілі командир підрозділу повинен виходити з того, яку шкоду ця ціль здатна нанести. Важливими вважаються і ті цілі, ураження котрих у даних умовах обстановки може полегшити та прискорити виконання бойового завдання. Важливими цілями зазвичай є вогневі засоби противника (танки, БМП, протитанкові засоби, кулемети і міномети), спостережні пункти, радіолокаційні станції тощо. У тому випадку, коли ці цілі знаходяться у межах їх дальності дійсного вогню, вони називаються небезпечними. Ті важливі цілі, що знаходяться на дальностях, що перевищують їх дальності дійсного вогню, вважаються такими, що не є небезпечними в даний момент бою. Таке ділення цілей на важливі і менш важливі, небезпечні і ті, що не є небезпечними дає можливість командиру швидко та правильно приймати рішення стосовно черговості їх знищення; у першу чергу повинні знищуватися небезпечні цілі, у другу – важливі, в подальшому – всі інші.

Вибір засобів ураження повинен забезпечити надійне знищення цілей.

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямку руху (атаки), по азимутальному покажчику, трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів, сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.

При цілевказанні вказується:

- орієнтир (місцевий предмет);

- місце розташування цілі відносно орієнтира;

- назва і характер дій цілі.

Наприклад: орієнтир 2 праворуч 20 ближче 50 – танк в окопі.