11

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник кафедри тактики підполковник С.В. ПОХНАТЮК "___" ______________ 20___ року

Методична розробка для проведення групового заняття

з навчальної дисципліни «Тактика»

Т Е М А № 12: Управління підрозділами та вогнем в бою.

Заняття 2. Порядок управління підрозділами та вогнем в бою.

Час: 2 години

Мета заняття:

1. Дати студентам систематизовані знання щодо управління підрозділами та вогнем в бою. 2. Ознайомити студентів з порядком подачі цілевказань та команд для управління підрозділами та вогнем в бою. 3. Виховувати та розвивати почуття особистої відповідальності за організацію бою, сміливість, рішучість, ініціативу, наполегливість, непохитну волю до перемоги.

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

№ з/п	СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ	Час (хв.)
1.	Вступна частина	до 5
	Проведення усного опитування за попередньою темою	до 10
2.	Основна частина	65-70
	Відпрацювання першого питання заняття Орієнтири, їх призначення і нумерація. Організація спостереження.	До 30
	Відпрацювання другого питання заняття Способи цілевказання. Управління підрозділами та вогнем в бою.	до 40
3.	Заключна частина	5-10

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІІ (взвод, відділення, танк). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р,. ст. 16-24. 2. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІ (батальйон, рота). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р. Ст. 25-40. 3. Подгоовка офицеров запаса Сухопутных войск. Учебник под общей редакцией Ю.А. Науменко. - М.: Воениздат, 1989. – С. 73-79, 209-219. 4. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. К.: АЗСУ, 1998.– С. 52-65. 5. Слюсаренко А.В, Похнатюк С.В. Бойове застосування механізованого відділення, танка у різних видах бою: Навч. посібник. – Л.: ЛІСВ, 2007.–141 с. 6. Похнатюк С.В., Мінтюков Д.В., Дзюбенко Ю.А. Робота командира взводу (відділення) з організації бою: Навчальний посібник. Л.: ЛІСВ, 2008.– 97с.

Матеріально-технічне забезпечення

Проектор, кольорова крейда, дошка, ПЕОМ, екран.

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

• прийняти рапорт командира групи і привітатися зі студентами;

• перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;

• перевірити зовнішній вигляд студентів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;

• при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;

• нагадати основну проблематику минулої теми заняття та зробити логічний перехід до проблеми, яка буде розглядатися на даному занятті;

• довести під запис номер і тему заняття, його навчальні питання;

• зосередити увагу студентів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути в результаті заняття;

• визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні завдань, подальшій офіцерській службі тощо;

• представити наочно та стисло охарактеризувати основні та додаткові джерела інформації (літературу) для вивчення на самостійній підготовці та місця їх отримання, надати під запис назву джерела, його вихідні дані та сторінки (статті статутів, настанов, джерела інформації можуть також представлятися в ході розгляду навчальних питань або в заключній частині заняття – при визначенні завдань для самостійної роботи);

• визначити порядок роботи на занятті та отримання оцінки за нього;

- провести усне опитування для перевірки засвоєння матеріалів минулої теми.

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Послідовно розкривається зміст кожного навчального питання.

Робляться висновки з кожного питання і теми в цілому, шляхом зосередження уваги на сутності розглянутих проблем (відпрацьованих питань).

№ з/п	Час (хв.)	Навчальні питання та дії викладача	Дії тих, хто навчається
1.	30 хв.	Орієнтири, їх призначення і нумерація. Організація спостереження.
		При викладенні матеріалу першого навчального питання основним є ознайомлення студентів з порядком організації спостереження на полі бою. Навчально-виховна мета досягається застосуванням активних прийомів і методів навчання. Особлива увага звертається на розкриття порядку вибору та призначення орієнтирів. Матеріал необхідно викладати вільно, звертатися до студентів з питань, які вивчалися на попередніх заняттях. Важливо при доповіді менше звертатися до тексту, викладати матеріал з опорою на слайди, спостерігати за реакцією студентів, що дозволить в залежності від їх уваги міняти темп і інтонацію, підтримувати увагу аудиторії. Дидактичні матеріали в ході заняття слід використовувати для розкриття основних, найбільш важливих питань.	Конспектують матеріал заняття. Відповідають на запитання. Приймають участь у дискусії

Орієнтири, їх призначення і нумерація. Організація спостереження.

В бою командир взводу (відділення, танка) зобов'язаний стежити за ходом бою, вести розвідку противника, своєчасно ставити завдання підлеглим, уміло використовувати всі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника.

Під час з'ясування отриманого завдання і оцінки обстановки командир повинен:

- вивчити призначені старшим командиром єдині орієнтири і сигнали;

- оцінити вплив місцевості, погоди, часу доби на виконання вогневих завдань;

- визначити заходи, які необхідно провести щодо підготовки озброєння до бойового застосування.

Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира взводу (відділення, танка) в бою. Для управління підрозділами і вогнем у всіх видах бою старшим командиром призначаються єдині орієнтири і сигнали та кодуються місцеві предмети. Замінювати їх забороняється. У якості орієнтирів командир вибирає у смузі (районі) бойових дій добре видимі вдень та вночі і найбільш стійкі до зруйнування місцеві предмети, відносно яких легко передавати цілевказання. При використанні нічних прицілів як орієнтири вибираються місцеві предмети, по можливості з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів.

Всі орієнтири старшого командира є обов'язковими для підлеглих, за ними зберігаються номери і назви, визначені старшим командиром. Кількість орієнтирів повинна бути невеликою (2-3 на взвод). При необхідності командир взводу може призначати додатково свої орієнтири з розрахунку не більше п’яти (на напрямку і в межах дій відділень: в межах смуги вогню і додаткового сектора обстрілу). Під час доповіді старшому командиру і організації взаємодії використовуються тільки орієнтири, призначені старшим командиром.

В обороні орієнтири вибираються перед переднім краєм оборони свого підрозділу. У ході наступу, по мірі просування вперед, призначаються нові орієнтири.

Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе в бік противника. Один з них призначається основним, звичайно на дальності 2,5-3 км (на основному напрямку або в середині смуги спостереження). По глибині орієнтири слід вибирати на рубежах, що відповідають дальностям прямого пострілу і максимальним дальностям дійсного вогню танків, БМП, стрілецької зброї. Для механізованих підрозділів орієнтири звичайно вибирають на рубежах 500-600 м і 800-1000 м, для танків – 2-2,5 км, для ПТКР -3-4 км.

Крім орієнтирів для управління вогнем можуть використовуватися добре видимі місцеві предмети. З цією метою окремим ділянкам місцевості (формам рельєфу) і місцевим предметам для швидкого орієнтування і прихованості управління можуть присвоюватися умовні (кодовані) найменування, наприклад ліс Темний, висота Плоска тощо.