Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
119_макетМОНИТсамРаб.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
927.74 Кб
Скачать

2 Загальні вимоги й класифікация тест-систем

Загальні вимоги, пропоновані до тестів, полягають у наступному:

  • при оцінці аналіта краще невірне «так», чим невірне «ні»;

  • експресність;

  • мінімальне число операцій при тестуванні;

  • при візуальній оцінці пофарбовані зони повинні бути чіткими, а зміни фарбування контрастними.

Правильність тест-систем при розробці тест-методів перевіряють порівнянням їхніх результатів з результатами, отриманими «інструментальними» методами, наприклад, спектроскопією або хроматографією. Точність аналізу із застосуванням титриметричних тест-комплектів порівнюють з точністю лабораторної методики вимірів (відносна погрішність до ± 20-25%).

Аналітичні тест-системи специфічні, їх підрозділяють залежно від обраної класифікаційної ознаки:

  • По природі процесів ділять на фізичні, хімічні, біохімічні й біологічні.

Фізичні методи не істотні в практиці хімічного аналізу.

У хімічних методах використовують різні типи реакцій (кислотно-основні, комплексоутворювання, окислювання-відновлення, осадження…)...

Біохімічні методи засновані на використанні ферментів і імуносистем.

Біологічні методи базуються на використанні мікроорганізмів, комах і тканин.

  • За формою використовуваного тест-реагенту: готові розчини й «сухі реагенти», тобто нанесені на твердий носій або просто порошки або таблетки самих реагентів. Різноманітні тести на твердій матриці - індикаторні папери, що містять молекули-реагенти, і індикаторні трубки для аналізу, у яких носій специфічно змінює фарбування при пропущенні аналіта.

Реагенти на носіях (матрицях) розрізняються природою носія (целюлоза, синтетичні полімери, силікагель і ін.) і способом фіксації на носіях (адсорбційні, ковалентні).

3 Способи використання реагентів

Основні форми застосування тест-систем: фасовані розчини, дози порошків, кульок, таблеток; реагенти на твердих носіях.

При використанні готових розчинів виготовлювачі тест-засобів поміщають їх в ампули, крапельниці, закриті пробірки. Концентрація реагентів або відповідає очікуваній, або в набір входять розчини декількох концентрацій і навіть допоміжні речовини: відновлювачі / окислювачі, буфери, маскуючі агенти, змочуючі сполуки й ін.

Більше поширення мають тест-засобу, іммобілізовані на твердому носії - на папері, тканині, полімерній основі, силікагелі й ін. Реагент найчастіше фіксують адсорбцією, рідше хімічним зв'язуванням.

Фіксовані на силікагелі похідні резорцину й нафтолу здатні виявляти Со, Hg, Pd і U з нижньою межею обумовлених вмістів 0, 003-0,1 мг/л.

Реагентні індикаторні папери (РІП)

служать для визначення вмісту компонентів по тону або інтенсивності фарбування, що виникає після контакту носія з аналітом шляхом порівняння її з кольоровою шкалою, або по площі пофарбованої/ знебарвленої зони (табл.6).

Індикаторні порошки

являють собою або суміші необхідних реагентів для визначення речовин, або сипучі матеріали, на яких іммобілізовані реагенти. У першому випадку концентрацію визначають по інтенсивності фарбування рідини після внесення й розчинення індикаторного порошку в аналізованому розчині. У другому випадку індикаторний порошок вносять у пробу, перемішують і визначають концентрацію по інтенсивності фарбування порошку.

Індикаторні порошки сполучають сорбційне концентрування обумовленого компонента із розведених розчинів з його візуальним визначенням на поверхні, причому зі збільшенням питомої площі поверхні чутливість визначення зростає.

Таблиця 6. Визначення мікрокомпонентів РІП

Мікро-компонент

Перехід

кольору від...до

Сн мг/л

Мікро-компонент

Перехід

кольору від...до

Сн мг/л

Амоній

Ж до Ф

2

Ртуть

Ж до Т-Сі

0,02

АПАР

Б до С

0,1

Свинець

Т-Ж до Т-Ч

0,01

Залізо(II,III)

Ж до Сі-З

0,01

Сульфат

Т-С до Т-Ч

50

Залізо(II)

Св-ж до С

0,05

Фенол

Б до ЖГ

0,01

Залізо(III)

Б-Ж до Сі-Ф

0,01

Цинк

Т-Ж до Т-Ч

0,001

Кадмій

Ж-ЖГ до Т-Ч

0,003

Нітрат

Б до Ф

5

Кальцій

Т-З до Ч

100

Нітрит

Б до П

0,05

Кобальт

Ж до Ко-Ч

0,05

ПАР

Б до К

5

КПАР

Р до Г

0,1

Фосфат

Ж до С

50

Мідь, рН2

Ж до С

0,001

Хлор

Б до Г

0,05

Метали**

Т-Ж до Т-Ф

0,005

Хлорид

Т-Сі до Ж

5

*Б - білий, Г - голубий, Ж - жовтий, З - зелений, Ч - червоний, Ко - коричневого, ЖГ -жовтогарячий, П - пурпур, Р - рожевий, Сі - сірий, С - синій, Т - темний, Ф - фіолетовий. **Сума металів: Cd, Co, Cu, Fe, Hg, Mn, Ni, Pb, Zn.

Індикаторні трубки

заповнюють носієм із закріпленим на ньому реагентом (рис.13). Через трубку пропускають певний об'єм аналізованої рідини. У результаті взаємодії між закріпленим реагентом і аналітом утвориться пофарбована сполука, довжина пофарбованої зони залежить від концентрації аналіта.

Об'єм аналізованого розчину, пропущеного через індикаторну трубку, визначають по формулі:

,

де — довжина й радіус капіляра з індикаторним порошком;

— довжина й радіус додаткової пластикової трубки.

Відносна довжина пофарбованої зони (R) індикаторного порошку залежить від об'єму пропущеного аналізованого розчину:

,

де S - довжина пофарбованої зони тест-трубки.

Відтворюваність візуальних вимірів при використанні кольорових реакцій для аналізу розчинів характеризується погрішностями в 10 - 50%, тоді як при застосуванні індикаторних трубок погрішності значно менше – 5 - 25%.

1 - аналізуєма рідина; 2 - індикаторна трубка; 3 - пофарбована зона сорбенту

Рисунок 13. Визначення концентрації мікрокомпонентів за допомогою індикаторних трубок: а - із примусовим пропущенням розчину аналита; б - за рахунок капілярних сил; в - з використанням гідростатичного тиску

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]