4. Застосування тонкошарової хроматографії

В АНАЛІЗІ СГП

Якщо поділ виконують на активній нерухомій фазі, наприклад, силікагелі або оксиді алюмінію, то рухому фазу вибирають таким чином, щоб найменш полярна речовина мала найбільше значення R_f.

Поділ альдегідів і кетонів, що представляють собою летючі рідини, зручно розділяти у вигляді їхніх похідних з 2,4-динітрофепілгідразином. Кращою рухомою фазою для поділу альдегідів у вигляді їх гідразонів виявився бензол, насичений водою.

Оксикислоти, кетокислоти й ненасичені карбонові кислоти розділяють за допо­могою двовимірної хроматографії в тонких шарах. При цьому переважно як сорбент використовують целюлозу (табл.4).

Таблиця 4. Значення R_f для різних рухомих фаз:

R_f1 — для бензол-метанол-оцтової кислоти (45:8:4); R_f2 — для бензол – діоксан - оцтової кислоти (90:25:4)

Кислота	Rf1	Rf2	Кислота	Rf1	Rf2
Щавлева	0,00	0,00	Адипінова	0,42	0,34
Молочна	0,13	0,05	Пимелінова	0,47	0,36
Бурштинова	0,28	0,23	Азелаїнова	0,53	0,43
Глутарова	0,35	0,28	Себацинова	0,55	0,47

Аналізу методом ТШХ піддаються амінокислоти й ліпіди у тваринних продуктах, фенольні сполуки й вуглеводи в рослинних продуктах.

Особлива група аналітів - пестициди. Незважаючи на те, що вони роблять біологічно подібну дію, вони часто належать до різних класів сполук. Відділення, ідентифікація й вимір їхніх залишків — важке завдання, що часто зустрічається і потребує розв’язання методом ТШХ. Оскільки пестициди (по визначенню!) повинні швидко руйнуватися в біологічному середовищі, то до основного завдання додається завдання визначення продуктів їхнього розпаду.

Контрольні питання

1. Обгрунтувати принцип тонкошарової хроматографії

2. В чому полягає техніка цього методу?

3. Дати характеристику способам виявлення хроматографічних зон

4. Дати оцінку сферам застосування методу.

Тема 8

ВИСОКОЕФЕКТИВНА РІДИННА ХРОМАТОГРАФІЯ СІЛЬГОСППРОДУКЦІЇ

1 Варіанти розподілу у рідинній хроматографії

Сучасна високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ), як метод, почала розвиватися в 70-х роках минулого сторіччя. Розробка нового методу обумовлювалася, по-перше, необхідністю аналізу висококиплячих або нестійких сполук, що не розподіляються методом газової хроматографії (полімери, біологічні об'єкти, висококиплячі сполуки), по-друге, як засіб, здатний збільшити ефективність методу колоночної рідинної хроматографії.

Іонообмінна хроматографія являє собою реалізацію явища іонного обміну в хроматографічному варіанті. Високоефективну іонообмінну хроматографію називають іонною хроматографією.

Основні хроматографічні параметри, які були розглянуті в лекції, присвячені газовій хроматографії, тобто t, V_R, Ν, ВЭТТ, R, характерні також для ВЕРХ. Тут широко застосовують фактор ємності к' (замість коефіцієнта розподілу К₀), який не залежить від геометрії колонки:

к' = t' _R / t₀ = (t - t₀ ) / t₀ = K₀V_неп / V_п,

де V_неп, V_п — обсяги нерухомої і рухливої фаз відповідно.

У ВЕРХ можуть бути реалізовані більшість механізмів поділу, застосовуваних у хроматографії (адсорбція, розподіл, іонний обмін і ін.). Незалежно від механізму поділу, рухома фаза у ВЕРХ — рідина. Найбільш поширені в даний час для аналізу об'єктів агросфери два варіанти ВЕРХ: нормально-фазова хроматографія і зворотньо-фазова — в залежності від полярності рухомої і нерухомої фаз.

У нормально-фазовій хроматографії використовують полярний адсорбент (сорбенти з щепленими полярними групами, силікагель), елюент — неполярний (гексан), поділювані речовини — полярні. В зворотньо-фазовій хроматографії застосовують, як правило, адсорбент неполярний (сорбенти з щепленими полярними групами, звичайно С₁₈, елюент полярний (спирти, вода) поділювані речовини — будь-які.