
- •Перелік скорочень
- •Методичні вказівки до вивчення дисципліни
- •Харчування і здоров’я
- •Аліментарні і неаліментарні продукти
- •Напрями розвитку харчової хімії
- •Контрольні питання
- •1 Види й способи фальсифікації продукції
- •Уявлення про ідентифікацію. Суб’єкти і об’єкти
- •Види ідентифікації продукції
- •4 Нові системи інформаційного аналізу фальсифікатів
- •Контрольні питання
- •1 Базові алгоритми якості продукції
- •Методи оцінки рівня якості сгп
- •Комплексна оцінка якості продукції
- •Контрольні питання
- •Загальні поняття про кваліметрію
- •2 Принципи й завдання кваліметрії
- •3 Методологія визначення й оцінки якості
- •Об'єкт, предмет і структура кваліметрії
- •Контрольні питання
- •Особливості відбору проб
- •Відбір проб сільгосппродукції
- •Відбір проб грунтів Основні принципи відбору проб, розглянуті раніше, частково застосовані до відбору твердих зразків проб, але існують деякі особливості процесу.
- •4 Одержання вибірки проб ґрунтів методом рандомізації
- •5 Автоматизація відбору проб
- •Контрольні питання
- •Тема 6
- •Принципи мас-спектрометрії
- •Застосування метода мс
- •Контрольні питання
- •Тема 7
- •1 Принцип хроматографії в тонкому шарі
- •Техніка тонкошарової хроматографії
- •Виявлення хроматографічних зон
- •Застосування тонкошарової хроматографії
- •Контрольні питання
- •Тема 8
- •1 Варіанти розподілу у рідинній хроматографії
- •Загальна схема і складові рідинного хроматографу
- •Параметри і можливості сучасних рідинних хроматографів
- •Контрольні питання
- •Тема 9
- •Основні принципи й переваги тест-систем
- •2 Загальні вимоги й класифікация тест-систем
- •3 Способи використання реагентів
- •Тест-системи визначення забруднень у воді й ґрунті
- •Контрольні питання
- •Тема 10
- •Біоіндикація середовищ
- •Біотестування середовищ
- •Датчики, сенсори, рецептори, аналізатори
- •Контрольні питання
- •Тема 11
- •1 Особливості інформаційної системи
- •Інерційність і багатоступеневість інформації
- •Специфіка збору й обробки інформації з апк
- •Контрольні питання
- •Тема 12
- •Основні поняття й завдання
- •2 Переваги експертних систем
- •3 Рішення прикладних завдань
- •Моделювання об'єктів, ситуацій, процесів
- •Інформаційні технології й експертні системи
- •Контрольні питання
- •Література
Техніка тонкошарової хроматографії
Нанесення проби. Дуже велика кількість нанесеної речовини часто дає занадто великі поганої форми плями які зливаються із плямами речовин, що мають близькі Rf.
Експериментально визначено що найкращі результати виходять, коли в об’ємі, що наносять на стартову лінію, міститься від 0,1 до 50 мікрограмів обумовленого компонента. На пластинці із закріпленою нерухомою фазою попередньо відзначають стартову лінію на відстані 1,5 см від нижнього краю пластинки. Пробу аналізованої речовини розчиняють в ефірі хлороформі або іншому підходящому розчиннику. На пластинку наносять у вигляді крапки (іноді у вигляді смужки довжиною 6-7 мм) за допомогою спеціального капіляра, мікропіпетки або спеціального мікрошприца. Після цього очікують, коли розчинник повністю випарується.
Елюювання хроматограми. Залежно від того, у якому напрямку надходить розчинник на пластинку, розрізняють методи висхідної, спадної й горизонтальної хроматографії. Найбільше часто в лабораторній практиці використовується висхідна хроматографія.
Хроматографію називають висхідною, якщо рухома фаза надходить на пластинку знизу нагору під дією капілярних сил. Камера для хроматографувания — скляна посудина будь-якої форми із плоским дном і кришкою. У посудину наливають рухому фазу в такій кількості, щоб поставлена вертикально пластинка з нанесеними точками проб поринала в неї на 5 мм. Пластинку підтримують у вертикальному положенні за допомогою якої-небудь скляної підставки. На задній стінці камери прикріплюють змочений рухомою фазою й опущений у неї аркуш фільтрувального паперу шириною приблизно півпериметра камери. Це потрібно для насичення об'єму камери парами рухомої фази, для запобігання висихання шару чи сорбенту в процесі хроматографування. Зверху камеру накривають притертою кришкою або склом.
Після підйому фронту рухомої фази на зазначену висоту (приблизно до 10 см) пластинку виймають, негайно відзначають лінію фронту, і сушать або в струмі повітря, або при нагріванні лампою, або в сушильній шафі.
Повторне й двовимірне хроматографування. Якщо при хроматографуванні не досягнуть ефект бажаного поділу, то застосовують прийоми повторної хроматографії. Існує два види повторної хроматографії: повторне хроматографування в тому самому розчиннику й повторне хроматографування в різних розчинниках. Повторне хроматографування застосовують для більшого просування компонентів з низьким значенням Rf, або для кращого поділу компонентів із близькими значеннями Rf.
При двовимірному хроматографуванні (рис.10) повторний поділ з тієї ж або іншою рухомою фазою проводять у напрямку перпендикулярному первісному. При цьому на хроматографічній пластинці відзначають дві лінії старту — на відстані 1,5 см від нижнього краю й 1,5 см від лівого краю пластинки. Пробу аналізованої речовини наносять у лівий нижній кут пластинки над перетинанням двох ліній старту й пластинку занурюють у камеру Після просування рухомої фази до лінії фінішу хроматограмму виймають і висушують При цьому плями всіх компонентів лежать на одній вертикалі поблизу лівого краю пластинки Якщо спостерігаються плями, що не розділилися, то пластинку повертають на 90° і занурюють у камеру з іншою, відмінною по полярності рухомою фазою При цьому розділяються ті речовини що не розділилися в першому напрямку.
1 – напрямок першого елюювання, 2 – напрямок другого елюювання
Рисунок 10. Двомірна хроматограма суміші речовин