2. Техніка тонкошарової хроматографії

Нанесення проби. Дуже велика кількість нанесеної речовини часто дає занадто великі поганої форми плями які зливаються із плямами речовин, що мають близькі R_f.

Експериментально визначено що найкращі результати виходять, коли в об’ємі, що наносять на стартову лінію, міститься від 0,1 до 50 мікрограмів обумовленого компонен­та. На пластинці із закріпленою нерухомою фазою попередньо відзначають стартову лінію на відстані 1,5 см від нижнього краю пластинки. Пробу аналізованої речовини розчиняють в ефірі хлороформі або іншому підходящому розчиннику. На пластинку наносять у вигляді крапки (іноді у вигляді смужки довжиною 6-7 мм) за допомогою спеціального капіляра, мікропіпетки або спеціального мікрошприца. Після цього очікують, коли розчинник повністю випарується.

Елюювання хроматограми. Залежно від того, у якому напрямку надходить розчинник на пластинку, розрізняють методи висхідної, спадної й горизонтальної хроматографії. Найбільше часто в лабораторній практиці використовується висхідна хроматографія.

Хроматографію називають висхідною, якщо рухома фаза надходить на пластин­ку знизу нагору під дією капілярних сил. Камера для хроматографувания — скляна посудина будь-якої форми із плоским дном і кришкою. У посудину наливають рухому фазу в такій кількості, щоб поставлена вертикально пластинка з нанесеними точка­ми проб поринала в неї на 5 мм. Пластинку підтримують у вертикальному положенні за допомогою якої-небудь скляної підставки. На задній стінці камери прикріплюють змочений рухомою фазою й опущений у неї аркуш фільтрувального паперу шириною приблизно півпериметра камери. Це потрібно для насичення об'єму камери парами рухомої фази, для запобігання висихання шару чи сорбенту в процесі хроматографування. Зверху камеру накривають притертою кришкою або склом.

Після підйому фронту рухомої фази на зазначену висоту (приблизно до 10 см) пластинку виймають, негайно відзначають лінію фронту, і сушать або в струмі повітря, або при нагріванні лампою, або в сушильній шафі.

Повторне й двовимірне хроматографування. Якщо при хроматографуванні не досягнуть ефект бажаного поділу, то застосовують прийоми повторної хроматографії. Існує два види повторної хроматографії: повторне хроматографування в тому самому розчиннику й повторне хроматографування в різних розчинниках. Повторне хромато­графування застосовують для більшого просування компонентів з низьким значенням R_f, або для кращого поділу компонентів із близькими значеннями R_f.

При двовимірному хроматографуванні (рис.10) повторний поділ з тієї ж або іншою рухомою фазою проводять у напрямку перпендикулярному первісному. При цьому на хроматографічній пластинці відзначають дві лінії старту — на відстані 1,5 см від нижнього краю й 1,5 см від лівого краю пластинки. Пробу аналізованої речовини на­носять у лівий нижній кут пластинки над перетинанням двох ліній старту й пластинку занурюють у камеру Після просування рухомої фази до лінії фінішу хроматограмму виймають і висушують При цьому плями всіх компонентів лежать на одній вертикалі поблизу лівого краю пластинки Якщо спостерігаються плями, що не розділилися, то пластинку повертають на 90° і занурюють у камеру з іншою, відмінною по по­лярності рухомою фазою При цьому розділяються ті речовини що не розділилися в першому напрямку.

1 – напрямок першого елюювання, 2 – напрямок другого елюювання

Рисунок 10. Двомірна хроматограма суміші речовин