2. Об'єкт, предмет і структура кваліметрії

Кваліметрія є частиною комплексної науки про якість.

Об'єктом кваліметрії може бути все, що являє собою щось цільне, що може бути досліджене й пізнане.

Предметом кваліметрії є оцінка якості в кількісному його вираженні.

Структура кваліметрії складається із трьох частин:

1 - загальна кваліметрія або загальна теорія кваліметрії, у якій розглядають проблеми й питання, а також методи виміру й оцінювання якості;

2 - спеціальні кваліметрії більших угруповань об'єктів, наприклад, кваліметрії сільгосппродукції, процесів АПК, послуг, середовища перебування й т.д. аж до якості життя людей;

3 - предметні кваліметрії окремих видів продукції, процесів і послуг, такі як кваліметрія СГП, продовольчих і непродовольчих товарів, утворення й т.д.

2. СПОСОБИ ЗНАХОДЖЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ ВАГОМОСТІ

Для розрахунку коефіцієнтів вагомості застосовують експертний, вартісний та статистичний методи.

Експертний метод – це сукупність методів, заснованих на усередненому урахуванні думки фахівців даної галузі.

Вартісний метод передбачає встановлення функціональної залежності між коефіцієнтом вагомості та грошовими (трудовими) витратами, необхідними для існування даної властивості.

Відповідно до статистичного методу коефіцієнт вагомості береться як деяка функція від імовірності досягнення кожним одиничним показником якості продукції свого базового значення.

Якщо число зразків продукції перевищує кількість вибраних для оцінки показників властивостей, то застосовують метод вартісної регресійної залежності. Він заснований на визначенні регресійної залежності між показниками якості продукції та витратами на її створення та експлуатацію. У тому випадку, коли для розрахунку комплексного показника якості використовують середній зважений геометричний показник, то регресійну залежність записують за допомогою рівняння

де S(k) – показник якості виробу, зменшення якого приводить до поліпшення якості (витратний, вартісний показник);

S_cp - середнє арифметичне вартісного показника, отримане по всім зразкам продукції:

де M – число варіантів виробів, що порівнюються;

X(k) =

де P_i (k) - показники якості до варіанту виробу;

P_{i cp} - середнє арифметичне відповідного показника якості по всіх варіантах виробів;

P_icp =

де i - число показників якості, що розглядаються у кожного варіанту виробу (I = 1…..m);

μ_i - параметри апроксимації, що визначаються методом найменших квадратів.

У цьому випадку m = μ_i, тобто коефіцієнти вагомості дорівнюють відповідним параметрам регресійної залежності.

Існують також методи граничних та номінальних значень, еквівалентнних співвідношень та ін.

У випадках, коли коефіцієнти вагомості не можна визначити ніяким з відомих розрахункових методів, застосовують експертний метод. Треба зазначити, що експертні методи характеризуються точним результатом. Вони застосовуються у випадках, коли інші способи менш точні або більш трудомісткі. Наприклад, проведення органолептичної оцінки смаку харчового продукту здійснюють як експертною групою, так і методами фізичного та хімічного аналізу.

Зменшенню суб’єктивності, властивої експертним методам, сприяє проведення опитування експертів у 2-3 тури.

Експерти визначають коефіцієнти вагомості показників якості в балах (за 5/10-бальною шкалою, в частках одиниці тощо). Потім знаходять середнє арифметичне значення коефіцієнта, призначеного експертною групою для i-го показника якості за формулою:

де n - число показників якості продукції;

N - число експертів;

a_ij - параметри вагомості i–го показника, дані j-м експертом.

Нормовані коефіцієнти вагомості розраховують за формулою:

m_i =

При цьому виконується умова, за якою сума нормованих коефіцієнтів дорівнює одиниці, а жоден з коефіцієнтів не дорівнює нулю.

Коефіцієнти вагомості визначають різними способами: переваг, рангів, попарних зіставлень, послідовних зіставлень і т.д.