1. 46.Конфігурування логістичної мережі.

Проектування логістичної мережі ведеться в двох параметрах: простору, тобто визначення місць розташування заводів, складів, об’єктів гуртової та роздрібної торгівлі, і часу, тобто часових оцінок зберігання і переміщення матеріальних потоків на окремих ланках логістичного каналу та в повному ланцюзі поставок. Мотиви необхідності аналізу та перепроектування логістичної мережі: підвищення вимог в сфері обслуговування клієнта; істотні зміни в локалізації ринків збуту та ринків постачання за рахунок інтеграційних процесів в Європі, Америці; закладення в систему базових пріоритетів організацій постійного зниження витрат; посилення конкурентної боротьби вимагає підвищення рівня обслуговування клієнта і знищення загальних витрат; організаційні зміни чи зміни форми власності.

1 етап – визначення проектування логістичної мережі стосується:

- ідентифікація логістичної стратегії в стратегії розвитку;

- окреслення ключових компетенцій організацій;

- оцінка потенціалу та доступності засобів реалізації нового проекту.

2 етап - конфігурування логістичної мережі є важливим, оскільки за його допомогою можна отримати вихідну базу даних для реалізації наступних етапів стосовно параметрів кількості, місця, часу, витрат, цілей переміщення логістичних продуктів в логістичній мережі.

3 етап - головною метою якого є формування спектра можливих варіантів логістичної мережі, дає змогу виокремити такі види логістичної мережі:

- оптимізаційні моделі (дають змогу знайти найкращі з погляду досягнення цілей рішення і реалізуються за допомогою таких традиційних технік, як лінійне програмування);

- імітаційні моделі (служать для загального відображення функціонування існуючої чи проектованої логістичної мережі і за допомогою модельних експериментів дають змогу отримати кількісні та часові оцінки матеріального потоку);

- евристичні моделі (придатні для вирішення лише загальних проблем і не забезпечують оптимальності рішень);

- моделі, створені експертними системами (легше реалізуються, однак вимагають істотних допроектних зусиль з формування штучного інтелекту, тобто створення значного масиву інформації, програмних продуктів ).

4 етап - реінжиніринг логістичної мережі здійснюється узгоджувальні та адаптаційні дії щодо відповідності.

Оптимальність чи субоптимальність конфігурації логістичної мережі буде визначатись такими чинниками:

- видом використаної моделі;

- повнотою урахування залежностей між елементами логістичної системи;

- структурою вибраного критерію оптимізації.

Сучасна практика проектування логістичних мереж виявляє певні тенденції у виборі місць локалізації вузлових об’єктів. Основними з них можна вважати такі:

- реалізація поставок клієнту безпосередньо з центрів виробництва товарів, що лімітує витратомісткі процеси зберігання, розміщення;

- реалізація поставок клієнту безпосередньо від постачальника;

- технологія наскрізного складування як консолідація вантажів від постачальників, що дає змогу максимізувати використання транспортних засобів.

Мотиви системного підходу можуть бути такі: наявність істотних конкурентних переваг у рівні логістичного сервісу, неістотність та низька еластичність інших складових логістичних витрат, наявність та істотна динаміка альтернативних рішень в транспортно-складських процесах щодо власності, технології, структури, істотний потенціал реляції trade-off між витратами запасів та транспортними витратами, що дає змогу досягти реляції trade-up між їх сумою та рівнем обслуговування клієнта, тобто загальне зниження логістичних витрат супроводжується підвищенням рівня обслуговування клієнта.