51. 45. Управління запасами у збуті.

Збутова політика у сфері запасів - система виробництва, в якій готова продукція має бути наявна про всяк випадок для того, щоб можна було задовольнити непередбачений попит. Запаси сировини послаблюють залежність виробника продукції від постачальника від сировини, запаси готової продукції зменшують залежність її споживачів від виробника цієї продукції, а запаси напівфабрикатів, що перебувають в процесі виробництва, знижують залежність виробничих підрозділів один від одного. Головний сучасний принцип в заготівельних процесах – принцип точно, своєчасно. Оскільки прагматичний підхід у використанні цього принципу вимагає певного узгодження цілей беззапасного виробництва та виробництва з оптимальним використанням потужності, то це відповідно ініціювало необхідність створення систем управління запасами, які дали б змогу уникнути конфліктів такого характеру. Реляція «trade-off», суть якої полягає в тому, що будь-який запас – це насамперед додаткові витрати на його формування, зберігання, утримання. Наявність запасів – це ймовірні та позитивні ефекти, які є не настільки очевидними або прямими. Реляція «trade-off» унаочнює конфлікт витрат запасів і рівня обслуговування клієнта: клієнт хотів би задовольнити свій попит в необхідному часі та просторі за акцептованою ціною, але це причинить додаткові витрати, а, отже, знизить рентабельність виробника.

Принципова відмінна альтернатива полягає в усуненні джерела конфлікту цілей, а не тільки в його вирішенні. Це передбачає інтеграцію та солідаризацію виробника і споживача, тобто спільне вирішення проблеми запасів, що уможливить реляцію «trade-up» - взаємодопомога у досягненні поставлених цілей. Автономний підхід до проблеми запасів передбачає крайні альтернативи контрагентів: виробник хотів би мати нульовий запас готової продукції, щоб тягар утримання запасів перекласти на споживача, однак і споживач хотів би мати нульовий запас, щоб виробник забезпечував його за принципом Just-in-time, тобто тягар утримання запасів цілком лягає на виробника. Розширюючи сферу взаємозалежності складових витрат, можна знайти ті чи інші мотиви до нагромадження запасів. Виробництво із запасами та з нульовим запасом має свої pro і contra.

Практична реалізація вимагає диференційованого підходу до проблеми управління запасами. Це означає, що предметом дослідження повинні бути конкретні складові запасу. Класифікація запасів за певними ознаками:

1. Концентраційний поділ:

- група А – висока концентрація вартості;

- група В – середня концентрація вартості;

- група С – низька концентрація вартості.

2. Поділ за рівнем передбачуваності:

- група Х – висока точність прогнозу попиту;

- група Y – середня точність прогнозу попиту;

- група Z – низька точність прогнозу попиту.

Концентраційний поділ окреслює обмежену, невелику асортименту групу А, що формує найістотнішу (левову) частку обсягу збуту чи прибутку, яка вимагає створення особливих умов керованості рівнем запасів, рівнем обслуговування клієнта. Тобто асортиментна група А є стратегічно важливою для підприємства як така, що є найсинергічномісткіша. Асортиментна група С не впливає на загальні фінансові результати, хоч за кількістю позицій є надзвичайно витратомісткою. Група В займає проміжне становище.

АВС- та ХYZ- поділ дає відповідь на запитання: чи доцільно управляти запасом конкретної асортиментної позиції.

Алгоритм використання АВС- та ХYZ-аналізу збутової діяльності для формування інформації щодо проектування політики запасів: 1. Визначення концентраційної ознаки АВС-класифікації. За таку ознаку можна прийняти обсяг продажу кожної позиції асортименту збуту, прибуток. 2.Визначення АВС-періоду та ХYZ-періоду розрахунку. Доцільно приймати: годину (АВС-періоду), упродовж дня (ХYZ-періоду) і т.д. 3. Розрахунок абсолютної та відносної вартісної оцінки кожної асортиментної позиції. 4.Ранжування асортименту у послідовності зменшення відносної вартісної оцінки та розрахунок просумованої вартісної оцінки на рівні кожного рангу. 5. Прийняття граничних значень відносних прогумованих вартісних оцінок стосовно кожної з груп А,В,С та розрахунок відносних кількісних оцінок асортименту. 6.Принциповий поділ позицій асортименту на групи А,В,С, побудова кривої концентрації Лоренса та економічна інтерпретація причин і наслідків. 7.Виконання АВС-аналізу упродовж ХYZ-періоду. 8. Розрахунок динамічної характеристики кожної позиції асортименту як відносне відхилення вартісної оцінки. Для цього можна використати відношення середньоквадратичного відхилення вартісної оцінки за ХYZ-періоду до середньої оцінки за АВС-період. 9. Ранжування асортименту у послідовності зростання відносного відхилення вартісної оцінки. 10. Прийняття граничних значень показника відносного відхилення вартісної оцінки та поділ асортименту на групи Х,Y,Z.

11. Формування асортиментних груп в збутовій діяльності в координатах АВС/ ХYZ та інтерпретація отриманих результатів.