Критерії оцінки:

1. Привабливості ринку: місткість ринку; доступність; різноманітність ринку; перспективність ринку; стабільність збуту; інтенсивність капіталовкладень; частка ринку в економіці країни; соціальне і правове становище; можливість появи на ринку товарів — замінників; відносна платоспроможність потенційних покупців; конкурентна сила постачальників.

2. Ділової активності підприємства: різноманітність товарів; ринкова частка промислового підприємства, обсяг продажу на ринку; ефективність стимулювання збуту; патентний захист; гнучкість цінової політики; інновація на ринку; темпи зростання продажу.

Для оцінки ринкових сегментів розробляють матрицю, у яку заносять показники привабливості ринку та ділової активності промислового підприємства.

Висока Середня Низька

1	2	6
3	5	7
4	8	9

1,2,3 — дуже привабливі ринки;

4,5 — традиційний ринок;

6 — необхідна модернізація ринку;

7,8,9 — недоцільно виходити на ринок.

Після остаточного вибору цільового ринку розробляють відповідну маркетингову стратегію залежно від того, який це ринок — масовий чи сегментований.

Стратегія недиференційованого маркетингу — якщо підприємство виходить на агрегований (масовий) ринок, воно орієнтується на широке коло споживачів і розробляє одну загальну маркетингову програму. Передбачають, що всі ділянки потребують продукції з аналогічними характеристиками. Промислове підприємство виходить на ринок з одним товаром і ставить перед собою завдання досягти максимуму продажу за допомогою уніфікованого стандартизованого комплексу маркетингу.

Стратегія концентрованого маркетингу — на сегментованому ринку використовують стратегію концентрованого маркетингу, вона передбачає виділення одного або кількох сегментів і максимальне проникнення на них. Товари промислового підприємства в той або інший спосіб видозмінюють з тим, щоб максимально задовольнити потреби покупців у тих сегментах, у яких сильні сторони підприємства і висока конкурентоспроможність особливо чітко виражені.

Стратегія диференційованого маркетингу — на ринку з множинною сегментацію застосовують стратегію диференційованого маркетингу. Вона передбачає виділення великої кількості сегментів з обслуговуванням їх великою кількістю різноманітних товарів. Використання даної стратегії пов’язане з великими витратами на маркетингові заходи на торговельну мережу, рекламу.

У ПМ вибір цільового ринку і позиціонування товару здійснюється класичним способом, і вимагає послідовного проведення таких етапів:

Етап 1: фірма складає профілі отриманих раніше сегментів, фірми-продавці орієнтуються на агресивних комівояжерів, які досконало володіють технікою продажів; звичайний товарний асортимент і масове виробництво товару.

Етап 2: визначення найвигідніших для підприємства сегментів (мах. рівень збуту, норму прибутку, суперництво між наявними на ринку конкурентами, стосунки з посередниками, конкурентні переваги фірми, розмір ринків, імідж фірми).

Етап 3: фірма повинна поставити перед собою запитання, які відповідають її сильним діловим сторонам.

Етап 4: після виявлення об'єктивно привабливих сегментів, фірма повинна поставити перед собою питання, який із них найповніше відповідає її сильним діловим сторонам. вибирають стратегію охоплення ринку залежно від наявності ресурсів, однорідності товару і ринку (стратегія функціонального спеціаліста: коли фірма воліє спеціалізуватись на одній функції, але обслуговувати всі групи споживачів, зацікавлених у цій функції, стратегія спеціалізації щодо клієнтів: коли підприємство спеціалізується на певній категорії клієнтів пропонуючи їм широку гаму товарів або системи обладнання, яке виконує додаткові або взаємодоповнюючі функції)

Етап 5: Після вибору цільового сегмента та стратегії його охоплення підприємство повинно визначитись із позиціонуванням ТПП.