4. Ступені стресу

Звичайно, постає питання: чи завжди будь-які стреси шкідливі для здоров'я людини? Адже недарма існує погляд, який вбачає у стресах корисне явище, що активізує, загартовує людину, а не лише виснажує її.

Існують різні ступені стресу:

1. Слабкий ступень, який можна вважати практично непомітним. Тобто психічний стан при цьому майже не змінюється, фізичні і фізіологічні зміни незначні. І людина доволі швидко повертається до норми.

2. При середньому ступені картина суттєво змінюється. Відбуваються відчутні зрушення у соматичному і психічному станах, однак характер цих змін приємний, позитивний. Спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності, часто не притаманна людині у звичайних обставинах: зібраність, організованість, підвищена розумова працездатність, кмітливість, впевненість у собі, блискавична реакція, стійкість до перешкод, активізація мовлення, загальна позитивна оцінка події в цілому. Власне таку ступень стресу можна порівняти зі щепленням. Дуже переконливо та яскраво цей ступень стресу зображений письменником В.Саніним у книзі «Точка повернення» , яка розповідає про полярного льотчика Анісімова: «Настала хвилина, якої він чекав і до якої був готовий всі своїм естетством. Мабуть він міг би сказати, що народився на світ і жив задля цієї хвилини…». Цьому сприяє досвід потрапляння Анісімова до критичних ситуацій, тому в його організмом напрацьовано підготовка до своєрідного психічного стану: крайня збудженість нервової системи несподівано породжувала кристально ясну програму дій. Надзвичайна піднесеність духу, бурхливий тріумф почуттів й дивне відчуття, що автоматично, без роздумів прийняті рішення є безпомилковими. Потім у повсякденному житті, коли Анісімов намагається викликати у собі подібні почуття, це ніколи не вдавалося. Він здогадувався, що в критичних ситуаціях, коли на роздуми не залишається часу, вся його нервова система досягає певної досконалості, такої концентрації думки та волі, породити яку може лише надзвичайні умови. А для нормальної людини у повсякденному житті така концентрація недосяжна, вона просто розчавить її як жахливе перевантаження.

3. Що стосується сильного, або надмірного стресу, то тут картина зворотна. Людина у такому стані демонструє порушення та розлад основних фізичних, фізіологічних та психічних функцій, зростає кількість скарг на різного роду неприємні відчуття, дискомфорт. Погіршується свідомий контроль за діяльністю, трапляються труднощі у зосередженні, запам’ятовуванні, мисленні, неточності, посилюється роль автоматичних, стереотипних дій. Цей стан, безумовно, шкідливий і його треба якнайшвидше припинити.

Таким чином, можна підкреслити, що стресові стани людини не можна віднести до категорично шкідливих впливів. Але важливою є ступень стресу, інтерпретація людиною стресорів та умови подолання стресової ситуації. Надзвичайно важливо знати, що подолання стресових ситуацій буде легшим, якщо людина готова до неприємностей заздалегідь та вміє адекватно оцінювати ситуацію.