Модуль і. Подолання стресу в соціально-педагогічній роботі

Тема 1. Теорія стресу

1. Поняття та ознаки стресу

2. Фази і компоненти стресу

3. Характеристика стресорів

4. Ступені стресу

Сьогодні поняття стресу набуло особливої актуальності, а уміння справлятися з ним перетворюється у нагальну потребу. Та чи всі ми добре володіємо цим умінням? А якщо зазирнути глибше, то чи всі ми правильно розуміємо , що таке стрес, його природу, прояви, види, цього значення у житті?

Слово «стрес» вже давно стало настільки поширеним, що у багатьох склалося враження, що вони добре розуміються на ньому. Багато кому може здатися, що коли слово знайоме, то це означає, що вони знають зміст його поняття. Саме про це писав відомий канадський вчений Г.Сельє, засновник теорії стресу, в книзі «Стрес без дистресу»: «Кожна людина відчувала його, всі говорять про нього, але майже ніхто не бере на себе клопіт з'ясувати, що ж таке стрес. Багато слів стають можними, коли наукове дослідження призводить до виникнення нового поняття, що впливає на повсякденну поведінку чи на характер наших думок з корінних життєвих питань».

Отже, спочатку познайомимось з теоретичними уявленнями про стрес, а потім розглянемо практичні способи боротьби зі стресами.

1. Поняття та ознаки стресу

Стрес в перекладі з англійської – це напруга. Під стресом Г.Сельє (1979) розумів систему реакцій організму у відповідь на будь-яку вимогу до нього, яка спрямована на створення адаптації чи пристосування організму до труднощів.

У 1972 році Всесвітня організація охорони здоров'я прийняла таке визначення: «Стрес – це неспецифічна (тобто одна й та сама на різні подразники) реакція організму на будь-яку висунуту до нього вимогу; відповідь на загрозу, реальну чи уявну».

В одному дослідження з солдатами-новобранцями імітувалась ситуація аварії і вимушеної посадки літака. Перед підйомом на борт кожному була вручена для 10-хвилинного вивчення брошура з інструкціями про необхідність дії за можливої катастрофи. Кожен учасник польоту вдягнув рятівний пояс та парашут. Несподіванки почалися на висоті півтора кілометри: літак нахилився у бік. Всі побачили, як один з пропелерів перестав крутитися, а через навушники почули про інші неполадки. Потім солдатам повідомили, що склалася критична ситуація. Достовірність збільшувалася тим, що вони неначебто випадково чули крізь навушники тривожний діалог пілота з наземними службами. Літак знаходився неподалік від аеродрому, тому учасники могли бачити, як на злітну полосу з’їдаються вантажні та санітарні машини. Через кілька хвилин пролунав наказ приготуватися до приводнення у відкритому океані, оскільки відмовив посадочний пристрій… Через деякій час літак благополучно приземлився на аеродромі.

Як же реагували солдати на катастрофічну ситуацію? У багатьох виникли сильні емоції переживання, пов’язані зі страхом смерті, деякі «оніміли від жаху». Але це не дивно. Дивно інше: у декількох учасників цього не спостерігалося – дехто мав солідний льотний досвід і міг розгадати інсценування, а інші були впевнені у своїй здатності вижити (Я.Коломінський, 1986 р).

Отже, виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об’єктивних, скільки від суб’єктивних чинників, від особливостей самої людини:

• Оцінки нею ситуації

• Зіставлення своїх сил і особливостей з тим, що вимагається

• Усвідомленості

Будь-яка несподіванка, що порушує звичний перебіг життя, може стати причиною стресу або стресором, за термінологією Г.Сельє. При цьому не мають значення зміст самої ситуації та ступень її об’єктивної загрози. Важливим є саме суб’єктивне ставлення до неї. Тому певна ситуація (скажімо, отримання негативної оцінки) одними може сприйматися як стресова, а у інших вона не викликає жодного стресу.