23.Російське облікове мистецтво в хіх ст. – поч. Хх ст.

Період першої половини XIX ст. був переважно епохою розвитку російського промислового капіталу.

Цілком ясно, що значний розвиток промисловості протягом цього часу в Росії повинен був викликати не менш сильний розквіт облікової науки та рахункового мистецтва.

В XIX ст. була продовжена і практика законодавчої регламентації правил ведення обліку. Так, спочатку в Банкротскому статуті (1800), а потім, детальніше, в Законі про порядок ведення купцями торговельних книг (1834) встановлювались правила і форми організації бухгалтерського обліку на торговельних підприємствах.

Зокрема, передбачалось, що ці підприємства повинні були вести наступні книги:

товарну, в якій відображалось надходження і видача товарів (при цьому товари, що надходили, обліковувались за собівартістю, а продані - за продажними цінами);

касову, в якій відмічались всі факти надходження і вибуття грошових коштів;

розрахункову, в якій фіксувався стан розрахунків з особами, які мали ділові відносини з даним підприємством

Ці книги велись на всіх торговельних підприємствах незалежно від того, до якого розряду торгівлі (дрібної, роздрібної чи оптової) вони були віднесені. Підприємства роздрібної і оптової торгівлі також вели і документальну книгу, в якій реєструвались різні ділові документи. На підприємствах оптової торгівлі, які, на відміну від підприємств дрібної і роздрібної торгівлі, вели бухгалтерський облік відповідно до принципу подвійного запису, додатково вівся цілий ряд облікових регістрів, в тому числі хронологічний журнал і Головна книга.

Найбільш детально питання ведення обліку в торгівлі розглядались в книзі Г.Ф. Шершеневича "Курс торгового права", виданої в Санкт-Петербурзі в 1908 р.

Після скасування кріпосного права (1861) почався швидкий промисловий розвиток.

Першою спробою організувати в Росії самостійний орган, який би давав реальну оцінку стану справ на підприємствах, стало створення Інституту присяжних рахівників. В кінці 1891 — на початку 1892 pp. проходив Перший з'їзд рахівників.

Проект положення про Інститут присяжних рахівників був підготовлений Товариством рахівників під керівництвом Ф.В. Єзерського (див. Ч.ІІ, с 334) і в 1898 р. представлений для обговорення. Проте, проект не був затверджений, і перша спроба створення органів незалежного фінансового контролю зазнала невдачі. На початку XX ст. в Росії вже гостро відчувалася потреба в такому особливому органі, який би сприяв удосконаленню професійної освіти бухгалтерів і підвищенню ефективності контролю. В 1909 р. голова Московського товариства бухгалтерів Ф.І. Бельмер представив проект такої організації - Інституту бухгалтерів .

25. Розвиток обліку у Київській Русі

Київська Русь, як держава, виникла в 9 ст. На території цієї держави близько півтора століття використовувались примітивні прийоми обліку, пов'язані зі збором данини та обліком торгових оборотів. Данину платили шкірами, воском, медом. Пізніше все населення було зобов'язане сплачувати данину від "диму", тобто землі, на якій проживали ("двору"), або "рала" - від землі, яку обробляли. Недоторканість приватної земельної власності закріпив збірник законів України-Русі "Руська правда" Я. Мудрого(сер. 11ст.). ця риса господарювання юрид. закріпленого побуту мала велик. вплив на формув. обліку в май бут. Ведення обліку в ті часи, в тому числі і облікової роботи, знаходилось безпосередньо в підпорядкуванні печатника. Він був начальником княжої канцелярії (канцелярем) та укладав княжі грамоти, мав на збереженні княжу печатку. Ідеї української бухгалтерії зародились в монастирях під впливом візантійської наукової думки., застос. Такий обліковий принцип за кожен майнов. об’єкт відпов. певна особа. Після завоюв. Русі монголо-татарським ігом був провед. перепис населення і поч..збір данини(14 видів): податок, збір на монгольського хана; торговельні збори, податок на утрим..монгольських послів. (1250р. введ. податков..сис-ми).