17.Новий етап розвитку обліку в Італії

Початок ХХ ст. в італійському обліку характеризувався чітким форму­ванням двох напрямів: юридичного, за якого облік відокремлювався від відносин, що виникали з приводу руху і збереження цінностей, та економічного, що спирався на облік цінностей. Юридичний напрям був розвинутий Франческо Марчі , який стояв на чолі тосканської школи, і його послідовниками. Вчений був переконаним прибічником персонал істинної школи і вважав, що за кожним рахунком стоїть певна особа. Подвійний запис Ф. Марчі трактував так: "Той, хто одержує цінності або стає боржником, - дебетується, а той, хто видає цінності або стає позичальником, - кредитується". Засновником економічного напряму бухгалтерського обліку вважається міланський бухгалтер Джузеппе Людовік Кріппа, який в 1838 році визначив предмет бухгалтерського обліку як процес вивчення результатів господарської діяльності, пов'язаних зі зміною обсягу та складу майна. Прихильники економічного напряму стверджували, що на рахунках обліковуються саме матеріальні цінності, і називали свою теорію матеріалістичною. В цілому для італійців був характерний такий підхід до бухгалтерського обліку, який вимагав, щоб величина прибутку за балансом дорівнювала сумі, що оподатковується, а це повністю відповідало юридичному аспекту обліку

18.Внесок французьких вчених в розвиток бухгалтерського обліку

Коффі, які вважали, що бухгалтерський облік - це частина політичної економії. Такі відомі вчеиі-бухгалтери французької школи як Курсель-Сенель, Сей, Гільбо, Леоте в своїх працях також надавали перевагу економічним аспектам бухгалтерського обліку. Курсель-Сенель наприклад, розглядав рахівництво як найважливішу складову частину управління окремим підприємством. Л. Сей розробив основи вчення про калькуляцію собівартості. Леоте та Гільбо створили вчення про інвентар, яке потребувало послідовної оцінки всіх цінностей лише за собівартістю.

19.Німецькомовні країни: процедурний аспект обліку

Концепція німецької школи щодо визначення бухгалтерського обліку полягала в підході до обліку не ззовні (пошук облікового змісту бухгалтерії в інших науках), а зсередини. Обліковий зміст шукали в самій бухгалтерії, в самій процедурі облікового процесу. Тому і основний напрям німецької школи був названий процедурним. представниками німецької школи були Скубіц, Ляйтнер, Пенндорф, Шмаленбах, Шер, Кальмес. Внесок німецької школи в розвиток європейської і світової бухгалтерських шкіл є досить вагомим. Проте, слід зауважити, що всі три школи незалежно одна від одної в умовах взаємної критики та конкуренції збагачували одна одну і значно розвивали облікову наукову думку.

20.Розвиток обліку в англомовних країнах

Великобританія

Промислова революція XIX ст. дала відчутний поштовх розвитку бухгалтерського обліку та облікової професії. Почали з'являтися професійні бухгалтери. Так, у довіднику м. Едінбурга за 1773 р. було зафіксовано сім бухгалтерів, а на початку XIX ст. у всіх довідниках Англії і Шотландії їх налічувалось вже близько п'ятдесяти.

Важливими подіями того часу були створення Лондонської фондової біржі в 1773 р. і прийняття Закону про реєстрацію акціонерних компаній в 1844 р., який передбачав набуття акціонерами необмеженої відповідальності і зобов'язань щодо аудиторської перевірки фірм-банкрутів. Цей Закон одержав неофіційну назву - "товариш бухгалтера", оскільки розширював межі цієї професії.

В середині XIX ст. були прийняті Закони про компанії (1855, 1862), які вимагали реєстрації корпорацій з обмеженою відповідальністю та періодичного надання акціонерам повного і достовірного балансу, підтвердженого аудиторами. Закон про компанії, прийнятий у 1929 p., розширював зміст звітності, зокрема зобов'язував компанії складати Звіт про прибутки та збитки.

В англо-американській літературі кінця XIX ст. виділялись шість організаційних бухгалтерських принципів. Організаційні бухгалтерські принципи у Великобританії та США кінця XIX ст.Поділ праці – праця бухгалтера зводиться до виконання простих маніпуляцій. Вся діяльність рядового виконавця – простий збір і групування звітних данихЛокалізація інформації – вся трудомісткість первинного обліку перекладається на оперативних працівників, їм вручалась серія регістрів і вони повинні були фіксувати всі факти господарського життя Конкуренція в контролі - М. Кіркман писав, що "це принцип, який лежить в основі рахівництва. Вміння ним користуватись визначає рівень ділової здатності рахівника: будь-яка відомість повинна бути порівняна з відповідними відомостями з іншого, зовсім самостійного джерела" (цей принцип ще називають коллацією, що означає порівняння рахунків, виявлення адекватності інформації")

Дієвість бухгалтерії - Бухгалтер по регістрах, які ведуть на місцях оперативні працівники, заповнював журнал, вносячи до нього проводки. Всі вони відображали місячні підсумки облікових регістрів

Методологічна незалежність - Кожне підприємство самостійно встановлювало свої правила в організації, методології і веденні бухгалтерського обліку

Психологічний клімат - Адміністратор виходив зі споконвічної порочності людей і, відповідно, основне завдання обліку полягало в недопущенні зловживань з боку працівників підприємства

Джеймс Вільям Фультон (1800) був, мабуть, першим, хто поділив всі рахунки на дві групи: рахунок Капіталу, до якого вчений відніс всі рахунки власника (результативні, рахунки фондів та резервів) і всі інші рахунки. Рахунок Капіталу, на його думку, втілював мету бухгалтерського обліку, а всі інші - лише засоби для досягнення поставленої мети.

Глибші дослідження були проведені Е.Г. Фолсомом (1875), який стверджував, що в основі обліку лежить рух вартостей. Йому належить класифікація вартостей, з яких він виводив класифікацію рахунків. Вартість, покладена в основу класифікації рахунків, диктувала оцінку, а вибір оцінки впливав на величину прибутку, який підлягав розподілу між власниками.

В 1890 р. Томас Вельтон висунув положення, згідно з якими оцінка прибутку' і об'єктів, що обліковуються, повинна випливати з первинних документів і зберігатися в обліку майже до реалізації цінностей.

США

На початку XX ст. лідерство як в економічному розвитку, так і в сфері обліку, перейшло від Великобританії до Сполучених Штатів Америки. США вийшли на світову арену із здобуттям незалежності в 1776 році. В 1792 році було створено Нью-Йоркську фондову біржу (майже на 20 років пізніше Лондонської). З 1803 по 1867 рр. США стрімко розширювали свої терито­ріальні межі. Будівництво залізниць досягло піку в 1878-1893 pp. Наприкінці XIX ст. із Лондона до Нью-Йорка прибула невелика, але компетентна група фахівців-обліковців, вплив якої виявився досить відчутним. За їх участю в Америці у 1886 р. було створено першу в СІЛА бухгалтерську фірму, а в 1887 р. - першу американську професійну організацію бухгалтерів.

Створення корпорацій вимагало значних капіталовкладень, зростала кількість інвесторів, їх склад ставав різноманітнішим. Власники компаній все більше відокремлювались від оперативного керівництва, передаючи його професійним найманим управлінцям.

Ці процеси суттєво вплинули на розвиток фінансового обліку. З'явилась практика подання управлінським персоналом фінансових звітів акціонерам для здійснення контролю за використанням ресурсів та рентабельністю господарської діяльності - як однієї з характеристик ефективної праці управлінського апарату. З цього часу в обліку бере початок новий етап динамічного розвитку, здійснюються спроби уніфікації фінансової звітності та показників бухгалтерського обліку.