6.Розвитоко бліку в Фінікії, Персії та Іудеї

Фінікія. Фінікійці не могли обійтись без ведення рахунків. Знання ведення рахунків було особливо необхідним для них ще й тому, що фінікійські купці були в той час і великими землевласниками. Купці, що займались переважно торговельними справами і часто відбували в довготривалі торговельні подорожі, залишали в своїх маєтках спеціальних управляючих, які слідкували за надходженням орендної плати за землю і взагалі за всіма доходами та витратами власника маєтку. Щорічно управляючий маєтком складав звіт по управлінню і надавав його власнику.

Фінікійцям також було відомо ведення рахунків і звітності по державних прибутках та збитках. Це підтверджується тим фактом, що кожен чиновник, який залишав службу, повинен був надати звіт по всіх виконаних ним операціях.

Значний розвиток рахункового мистецтва у фінікійців дав підстави деяким авторам зробити припущення, що фінікійці і були винахідниками рахівництва.

Персія. Обліковців називали вухами та очима царя. Поряд з документами, що відображають факти господарського життя, вівся журнал анонімних листів, в якому контролери вели таємний облік. І

Зібрані податки зберігались у спеціальних касах за які відповідали касири, які вели облік усіх сум надходження та витрачання. Окремо складалась спеціальна звітність по надходженню і витрачанню коштів з власної каси царя.

Персія відома тим, що в ній зародилися елементи документування оплати праці. У ті часи заповнювався такий документ як наряд, за яким проводили грошову і натуральну виплату за виконані роботи.

В Персеполі оплата роботи проводилась частково грошима, частково -натурою. Працівник отримував "вимогу-наряд" в конторі і пред'являв його казначею; останній вів платіжну відомість, в якій робив помітку про видачу грошей. За цією ж вимогою-нарядом видавались продукти.

Також у великій імперії чиновники постійно роз'їжджали по країні. Так зародилися поняття "відрядження" і "відрядне посвідчення".

Іудея. За законом Мойсея збір і зберігання податків, облік військової здобичі були покладені на левітів (священнослужителів).

В приватних господарствах багатіїв також були особи, що обіймали посаду управляючих господарствами: так, відомо, що в Авраама був особливий керівник його майна, який був зобов'язаний періодично надавати звіт про всі операції господарства та вести рахунки по них.

За часів правління царя Соломона Іудея була відомою державою з розвиненою системою обліку. Багато економічних і бухгалтерських спостережень дає нам Біблія. У ній можна знайти опис економічного життя євреїв та інших народів, що населяли Палестину в другому та першому тисячоліттях до нашої ери. Такі описи подані у вигляді заповідей і вказівок про поведінку людей.

7.Розвиток обліку в Стародавній Греції та значення його основних досягнень

Греція. Вперше виникло поняття матеріальної відповідальності. Однак греки розглядали як матеріальну шкоду лише крадіжку. Для того щоб отримати посаду матеріально відповідальної особи, людина повинна була бути багатою або мати багатих поручителів.

Зберігання грошей було своєрідним: на кожен вид доходів відкривався окремий кув шин, якому був присвоєний буквений індекс. Витрати були поділені між відповідними кув шинами.

Епіграфи – це бухгалтери стародавньої Греції.

Трапези (банки Стародавньої Греції) вперше почали застосовувати в своїй діяльності систему безготівкових розрахунків. Внески, або перекази оформлювались "платіжними дорученнями", які називались "діаграфе". Офіційна звітність трапез мала за мету проведення наступного контролю за діяльністю виборних керівних посадових осіб і дотримання ними відповідальності за використання кредитних коштів. У цей час звітні документи вибивали на кам'яних плитах або нотували (записували) на дерев'яних дощечках і розміщали на агорі. Агор був діловим центром, де були збудовані трапези. Отже, в прямому розумінні звітність трапез оприлюднювалася, була загальнодоступною.

У Греції облік вівся головним чином для державних потреб, однак був необхідний і для потреб храмів, які широко практикували видачу позик, стягуючи високі відсотки.

Монети були видатним винаходом Стародавньої Греції. Вони стали універсальним еквівалентом в обміні і вартісним вимірником в обліку. Поява грошей вплинула на розвиток обліку. Спочатку вони виступали як самостійний об'єкт обліку; пізніше - як засіб в розрахунках (всі рахунки розрахунків велись у вартісному вираженні) і на кінець гроші виступали як функція міри вартості, тобто весь інвентар став виражатись у вартісному вимірнику.

Великого значення у Стародавній Греції господарники надавали складанню кошторису витрат.

У Греції в III ст. до н.е. вже був відомий принцип групування та накопичення документів. На підставі згрупованих однорідних документів складався зведений документ, висновки якого переносились до рахунку.

Звітність була періодичною і відображала стан запасів господарства його доходи та витрати. Звіти контролювались. До того ж вимагалось, щоб державні чиновники складали паралельний звіт по первинних документах і порівнювали з представленими.