3. Поділ має бути безперервним.

Це означає, що об’єм поняття треба ділити на найближчі роди.

Наприклад, виділяють спочатку царства живої природи: тварини, рослини, гриби, віруси, бактерії, пріони. Царства тварин та рослин діляться на підцарства: одноклітинних та багатоклітинних. Підцарства поділяться на типи. Для тварин це: хордові, членистоногі, найпростіші, губки, плоскі черви, круглі черви, молюски і т. д. Типи діляться на класи. Для хордових це: риби, земноводні, рептилії, птахи та ссавці.

А от тип членистоногих включає в себе чотири підтипи, в одному з яких виділяють чотири класи, а в іншому – три, але один з цих класів має десять рядів.

Погодьтеся, що будь-яка спроба поділити, хоча би тварин, зразу на класи, чи, більше того, на ряди, привела б тільки до плутанини.

Дотримання правила безперервності поділу має не тільки пізнавальне значення.

Управління більш чи менш складними системами (як технічними, так інформаційними, а також адміністративними і громадськими) неможливе без ієрархії. А в основі ієрархії лежить саме послідовний поділ. Наскільки вдало нам вдасться визначити „поверхи” управлінських структур, настільки ефективною виявиться, в кінці кінців, вся система управління в цілому.

3. Судження.

1. Загальна характеристика та структура суджень.

2. Класифікація суджень

3. Відношення між простими категоричними судженнями за істинністю

4. Розподіленість термінів в простих категоричних судженнях

5. Складні судження

5.1. Загальна характеристика та структура судження.

Визначення. В формальній логіці судженням називають форму мислення, в якій фіксується відношення між предметами та їх ознаками. Будь-який предмет і будь-яка ознака можуть бути пов'язані між собою двояко: або в предмета якась ознака є, або цієї ознаки в цього предмета нема.

Просте категоричне судження (тобто таке судженя, в якому стверджується або заперечується навність ознаки у предмета) складається з двох термінів.

Термінами називаються поняття, які входять до складу судження.

Термін, який позначає предмет, називається суб'єктом.

Термін, в якому виражається ознака предмета, називається предикатом.

Терміни поєднуються між собою зв'язками "є" або "не є".

Також до складу судження входять квантори – слова, або знаки, які вказують на те:

• чи є судження загальним (квантор "всі"),

• чи частковим (квантор "деякі").

Треба звернути особливу увагу на те, що більше ніяких частин в складі простого судження бути не може.

Не всі частини судження виступають явно в граматичній формі.

Візьмемо судження "Всі люди смертні". Тут неважко визначити суб'єкт - "люди", предикат – "смертні", квантор – "всі". А от зв'язка "є" тут граматично не виражена. Вона тут існує в неявному вигляді. Така специфіка української (точно так же як і російської) мови, що в них присудок, виражений дієсловом "є" може опускатися.

Таким чином, загальна структура будь-якого просто категоричного судження може бути виражена в формулах:

S є Р,

або

S не є Р