
- •Методичні вказівки Для написання курсових робіт з дисципліни «Введення в спеціальність» для бакалаврів напряму 6.020107 «Туризм» усіх форм
- •1. Обов’язки керівника курсової роботи
- •2. Обов’язки студента
- •4.4. Текстова частина
- •5.2. Нумерація у курсовій роботі
- •5.3. Оформлення ілюстрацій
- •2006,6 – Прибуток за рік; 2007,6 – прибуток за місяць; 2008,6 – загальна тенденція.
- •5.4. Оформлення таблиць
- •5.5. Оформлення формул
- •5.6. Оформлення переліку посилань
- •6. Рекомендації щодо підготовки до захисту курсової роботи
- •Перелік варіативних тем курсових робіт
4.4. Текстова частина
У курсовій роботі текстова частина складається з наступних розділів:
– постановка проблеми – тобто вивчення актуальності даної теми курсової роботи з огляду різних авторів;
– рекомендаціі – які можуть бути надані для покращення стану досліджуваної теми.
Текст курсової роботи розбивається на розділи, підрозділи, пункти, підпункти. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.
Метою виконання цієї частини курсової роботи є перевірка вміння студента аналізувати отримані дані, співвідносити різні показники тощо.
В рекомендаційній частині студент на основі отриманих даних (аналізу літературних джерел, туристичного ринку) та при тісній співпраці з керівником курсової роботи, робить спробу надати рекомендації, обгрунтовуючи свої думки.
4.5. Висновки
У висновках підводиться підсумок виконаної роботи. В ньому наводять одержані результати роботи, рекомендації щодо використання результатів розробки, основні напрями подальшої роботи в галузі.
4.6. Перелік посилань
Перелік посилань слід розміщувати у порядку появи посилань у тексті, або в алфавітному поряку.
У перелік посилань вносять всі використані джерела інформації: підручники, навчальні посібники, довідники, монографії, періодичні видання (журнали, газети), наукові праці відповідних організацій, стандарти, каталоги, нормативно-технічні документи, авторські свідоцтва, патенти та ін.
Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ДСТУ 7.1-84 «Бібліографічний опис документа. Загальні вимоги й правила складання», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».
4.7. Додатки
У додатках вмішують матеріал, який доповнює текст курсової роботи, але має великий обсяг, або, якщо включення його до основної частини може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу.
Додатками можуть бути:
– графічний матеріал;
– таблиці, що доповнюють основний текст;
– розрахунки;
– оригінали фотографій;
– ілюстрації допоміжного характеру;
– та інші матеріали.
5. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ
5.1. Побудова документа
Курсова робота містить текстову частину, рисунки, таблиці які оформляють на аркушах формату А4 (210х297 мм), для об’ємних таблиць і рисунків допускається використання аркушів формату А3 (420х297 мм).
Курсова робота подається у вигляді електронного документу у форматі Word 6.0 і подальших версій, а також у друкованій версії одного примірника на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210мм х 297мм) до тридцяти рядків на сторінці. При комп’ютерному наборі слід використовувати шрифт Times New Roman розміром 14 пт з міжстроковим інтервалом 1,5.
Верхнє та нижнє поле дорівнює 2 см, ліве – 3 см, праве – 1,5 см.
Робочою мовою курсової роботи є українська.
Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами у середині сторінки симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.
Переноси слів у заголовках підрозділів не допускаються. Якщо заголовок не міститься в одному рядку, то другу й наступні рядки варто писати також з абзацного відступу.
Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.
Переноси слів у заголовках пунктів не допускаються. Якщо заголовок не міститься в одному рядку, то другу й наступні рядки варто писати без абзацного відступу.
Кожний розділ треба починати з нової сторінки.
Відстань між заголовком і текстом, між заголовками розділу й підрозділу повинне бути дорівнює 3 інтервалам (пропущений один рядок).
Усередині розділів, підрозділів, пунктів або підпунктів можуть бути наведені перерахування.
Перед кожною позицією перерахування варто ставити дефіс.
Приклад:
– туроператор;
– турагент;
– туристична фірма.
При необхідності посилання в тексті документа на одне з перерахувань, перед кожною позицією перерахування варто ставити малу літеру, після якої ставиться дужка. Для подальшої деталізації перерахувань необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка.
Приклад:
а) індустрія гостинності:
1) поняття готель;
2) поняття послуга.
б) служба бронювання:
1) організація служби;
2) посадові обов’язки.
У кожному разі запис перерахувань пишеться малими літерами з абзацного відступу. Наприкінці кожного рядка перерахування, крім останньої, ставиться крапка з комою. Останній рядок перерахування повинен закінчуватися крапкою.
У тексті документа, за винятком формул, таблиць і малюнків, не допускаються:
– застосовувати математичний знак (–) перед негативними значеннями величин (варто писати слово «мінус»);
– застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад >, <, =, і, Ј, №. Варто писати більше, менше, дорівнює, більше або дорівнює, менше або дорівнює, не дорівнює. А також знаки № (номер), % (відсоток).
Перелік скорочень слів, що допускаються, установлений у ДСТУ 2.316. Якщо в документі прийнята особлива система скорочення слів або найменувань, то в ньому повинен бути наведений перелік прийнятих скорочень.
При необхідності застосування умовних позначок, зображень або знаків, не встановлених діючими стандартами, їх варто пояснювати в тексті.
У документі варто застосовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їхнього найменування й позначення відповідно до ДСТУ 8.417.
При викладані матеріалу на кожній сторінці та наприкінці розділу, підрозділу пункту ставиться посилання на використану літературу у квадратних дужках (не менш 2 посилань на аркуші). Крапка в кінці речення ставиться за квадратними дужками посилання.
Якщо при написанні абзаців, розділів та ін. використано більше ніж одне джерело, то їх розміщують в ранжированому порядку розділяючи комою, або через тире, якщо нумерація послідовна.
Приклад:
[1].
[1, 5, 17].
[1 – 5, 8 – 11, 32].