5 Введення в цифровий нелінійний відеомонтаж

5.1 Мета роботи

Ознайомлення з необхідною термінологією, основними принципами організації цифрових систем нелінійного відеомонтажу, особливостями одно- і двопотокового процесу відеомонтажу, вивчення інтерфейсу програми нелінійного відеомонтажу Adobe Premіere 7. Набуття практичних навичок налагодження Adobe Premіere та роботи в програмі Adobe Premіere 7, введення кліпів у проект та їх розміщення на монтажному столі.

5.2 Методичні вказівки для самостійної підготовки студентів

Кілька років тому з'явилася можливість виконання відеомонтажу і редагування відео "усередині" комп'ютера. Цю технологію було названо нелінійним монтажем, оскільки вона дозволила операторам пряме звертання до необхідних кадрів/уривків відео, записаного на твердий диск комп'ютера. Оцифровані уривки відео перед записом на диск підлягають компресії (як правило, MJPEG) у 3-10 разів, що неминуче призводить до деякої втрати якості (тим меншої, чим менше ступінь компресії) [8].

Основні переваги цифрового нелінійного монтажу:

• збереження вихідного рівня якості записаних на диск уривків при їхньому копіюванні ( незалежно від кількості копій);

• відсутність випадань через дефекти стрічки;

• "миттєвий" доступ до будь-якого уривка;

• більш широкі можливості контролю за процесом монтажу;

• більш висока якість кінцевої продукції;

• можливість використання нових творчих рішень і створення нових візуальних ефектів, обумовлених саме цифровими можливостями маніпулювання з відео (наприклад, тривимірна анімація, віртуальна студія);

• автоматична синхронізація відео зі звуком [9].

Вищезазначені переваги нелінійних монтажних систем привели до їх поширення. Однак спочатку вони в основному використовувалися для задач поствиробництва. Справа в тому, що стандартна цифрова система, аналогічно "базовому" аналоговому монтажному комплексу, побудована з однопотоковою архітектурою. Це означає, що при прорахунку реально буде задіяна тільки одна копія вихідного відео (кліпу) у вигляді AVI-файла. Водночас, якщо потрібно більше, ніж просто розрізати/склеїти наявні уривки, то необхідно сформувати і задіяти другу копію цифрового кліпу (принаймні, його частини). Це означає, що для створення будь-якого мікшерского переходу/ефекту між двома кліпами (A і B) в оперативній пам'яті комп'ютера необхідно одночасно розташувати як кадри, які закінчують кліп A, так і кадри кліпу B, що починається, послідовно їх завантажуючи з твердого диску, декомпресуючи і роблячи прорахунок нових кадрів результуючого кліпу, потім здійснюючи зворотну компресію і запис на диск. Цей процес, що має назву рендерингу (renderіng), ілюструється схемою, яку наведено на рис. 5.1.

Рисунок 5.1 – Однопотокова цифрова монтажна система

У результаті розрахунків навіть порівняно простих ефектів і переходів потрібно в десятки разів більше часу (а іноді і в сотні разів – залежить від складності ефекту), ніж власний час їхнього відтворення. Тому предметом бажань є виконання цифрового монтажу без значних витрат часу на розрахунок. В ідеалі – цифровий монтаж у реальному часі, коли результат можна відразу побачити на екрані контрольного монітора і/або записати на майстер-стрічку. Це дозволило б використовувати нелінійні монтажні системи не тільки в після-, але й в оперативному (on-lіne) виробництві [10,11].

Кожний кадр відеокліпу при копіюванні з твердого диску декомпресується та підлягає обробці. Результат знову компресується та записується на твердий диск як кадр нового кліпу.

Для виконання рендерингу в реальному часі необхідне використання спеціалізованого обчислювального пристрою, оптимізованого для прорахунку визначеного класу ефектів та переходів (таких як, Pіnnacle Systems Genіe – для тривимірних ефектів). Однак навіть наявність подібного спеціалізованого пристрою сама по собі не вирішує проблему рендеринга – на його вхід необхідно одночасно подавати два потоки декомпресованого відео. Тому системи нелінійного монтажу реального часу використовують двопотокову плату компресії/декомпресії відео і додаткову плату власне цифрових ефектів. Набір мікросхем для виконання в реальному часі заданих ефектів мікшування може бути встановлений і прямо на платі компресії (наприклад, як у Pіnnacle Systems ReelTіme, понад 130 двовимірних ефектів виконується в реальному часі). При цьому може бути використана додаткова плата, що розширює набір апаратно-виконуваних ефектів (наприклад, Pіnnacle Systems ReelTіme NІTRO = = ReelTіme + Genіe) [11].

Оперуючи двома потоками, подібні цифрові системи можуть виконувати у реальному часі й інші необхідні функції, такі як титрування (tіtlіng) або різні види рір-проекцій ("keyіng", "ключування", проекції з використанням ефектів прозорості).

Отже, двопотоковий процес монтажу має такі основні переваги:

• ефекти і переходи, титрування і рір-проекції виконуються в реальному часі;

• оператор може оперативно змінювати параметри переходів, досягаючи бажаного результату без витрат часу на прорахунок чисельних варіантів;

• відсутність повторних циклів операцій компресії/декомпресії, що забезпечує більш високу якість результуючого відео;

Рисунок 5.2 – Двопотоковий процес монтажу

• файли з результуючими кліпами немає необхідності записувати на диск, що дозволяє заощаджувати його простір;

• висока якість титрів, що накладаються на вихідне відео (відсутні викривлення меж літер та інші артефакти, обумовлені неминучими помилками MJPEG компресії) за рахунок того, що у двопотокових системах титри (так само як і інша комп'ютерна графіка) відразу йде на вихід, минаючи проміжний етап компресії та запису на диск.

Суть роботи в програмі Adobe Premіere полягає в тому, що у проект уводять файли і розміщають їх у потрібному порядку на монтажному столі. Доріжки являють собою шари, розташовані один над іншим і пронумеровані знизу вверх. На ці доріжки поміщають кліпи, які можна редагувати і накладати на інші кліпи. Чим більше номер доріжки, тим ближче до "поверхні" виявиться кліп, що знаходиться на ній. Якщо необхідно використовувати звуковий супровід, аудіокліпи поміщають на аудіодоріжки та синхронізують з відео. Шкала часу служить для того, щоб розташовувати кліпи один відносно одного. До кліпів застосовуються спеціальні ефекти, після чого їх можна монтувати далі або переглядати у вікні Монітор (Monіtor). Готовий проект записується у необхідному форматі і, за наявності необхідної апаратури, виводиться на відеострічку [8].