Тренінг психологічної саморегуляції емоційних станів з елементами екрального аналізу.

Навчитися контролювати емоції під час запам'ятовування інформації і подальшого її витягання - головне завдання цього семінару. Правильне використання потенціалу стресового досвіду дозволяє швидше і точніше систематизувати інформацію. Емоційний самоконтроль із знанням кожної емоційної модальності дає можливість безпомилково відшукувати в копальнях пам'яті потрібні відомості. Це прискорює процеси мислення, створює правильний порядок думки, розширює творчий потенціал людського інтелекту. Даний тренінг ми рекомендуємо викладачам використовувати для розвитку інтелектуальних процесів дітей у віці починаючи від шести років. Що б контролювати відчуття і емоції необхідно час від часу проводити так звану «концентрацію» і «деконцентрацию» відчуттів.

Проаналізуйте слухові відчуття:

1. Вслухайтеся в звуковий фон навколо вас. Виділіть найслабкіший звук, який зараз чуєте. Послухайте його якийсь час (10- 20 секунд).

2. Виділіть найгучніший звук. Прослуховуйте його 20 секунд.

3. Тепер знову вслухуйтеся в фон. Постарайтеся почути весь діапазон звуків одночасно від найслабкішого до найсильнішого.

Тепер перейдемо до зору:

1. Необхідно представити перед собою на відстані витягнутої руки яблуко.

2. Сфокусувавши на нім увагу, необхідно в думках розділити яблуко на чотири частини. Тепер спробуйте розтягнути ці частини в різні кути вгору і вниз.

3. Треба утримувати цей стан протягом хвилини. В результаті можна несфокусованим поглядом одночасно бачити все навколо на сто вісімдесят градусів.

4. Тепер проаналізуйте побачені предмети. Який колір кутовим зором ви зараз бачите більше? Якого кольору дуже мало?

5. Спробуйте виділити найбільший об'єкт і найдрібніший.

6. Постарайтеся побачити одночасно крупні і дрібні предмети.

7. Завершує цю вправу вдих і різкий видих. Для досягнення стійких результатів, виконайте вправу ще раз із самого початку.

Після того, як ви проаналізували слухові і зорові відчуття, перейдемо до внутрішніх тілесних реакцій:

1. Необхідно прийняти зручне положення (сидячи, лежачи).

2. Через 1 хвилину відпочинку приступайте до виконання наступної вправи.

3. Концентруйтеся на відчуттях в області потилиці. Запам'ятаєте свої відчуття.

4. Перемкніть увагу на область шиї. Запам'ятаєте і ці відчуття.

5. Проаналізуйте відчуття в області плечей, рук.

6. Просувайтеся мислено в ділянку грудей, потім живота. Одночасно фіксуйте в пам'яті нові відчуття.

7. Переведіть увагу на стегна, гомілки, ступні.

Тепер можна спробувати контролювати свої емоції за рахунок деконцентрациї внутрішніх відчуттів:

1. Спочатку сильно натисніть великим пальцем руки на сонячне сплетіння.

2. Коли відчуєте невеликий біль уявіть її в формі невеликої кульку і спробуйте уявіть, що ця кулька починає трохи збільшуватися і розтягуватися, наче гумка.

3. У думках розтягніть кульку одночасно вліво і вправо. Тягніть її поволі і рівномірно в обидві сторони.

4. Відчуття, яке з'явиться при цьому обовзково запам'ятаєте.

5. Зупиніться на якийсь час.

6. Пригадайте відчуття в області живота і «художньо» опишіть їх.

7. Глибоко вдихніть і поволі видихніть.

8. Знову відчуєте кульку в області сонячного сплетіння. Якщо не виходить – знову натисніть на цю зону.

9. Тепер уявно розтягуйте цю „кульку” одночасно вгору і вниз.

10. Зупиніться на деякий час.

11. Пригадайте відчуття, що були на цей раз в області живота і також «художньо» їх опишіть.

12. Глибоко вдихніть і поволі видихніть.

13. Тепер в думках спробуйте сильно виштовхнути „кульку” з області сплетіння вперед.

14. Зупиніться на якийсь час. Знову пригадайте свої відчуття в області живота і «художньо» опишіть їх.

16. Глибоко вдихніть і поволі видихніть.

17. Тепер уявіть собі, що кулька витягується у вас вперед і вгору (начебто з Вас щось росте). Ви піддаєтеся цьому дивному почуттю, і воно підсилюється, „кулька” начебто розгонюється до величезної швидкості. Спробуйте уявно підсилити це прискорення.

18. Зупиніться на якийсь час.

19. Пригадайте на цей раз відчуття в області сонячного сплетіння і опишіть його.

20. Глибоко вдихніть і поволі видихніть.

На основі подібної „деконцентрації” внутрішніх відчуттів можна індукувати емоції („емоційна розтяжка”).

Тепер слід навчитися самотужки перемикати свої емоції через контроль внутрішніх відчуттів. Від багатьох проблем в житті можна позбавиться, якщо навчитися управляти власними відчуттями та емоціями. Ця вправа також допоможе налагодити правильну роботу організму та укріпить вашу волю.

Тренування процесу управління власними емоціями здійснюється таким чином:

1. Прочитайте свої попередні записи та пригадайте відчуття, що виникали під час виконання „емоційних розтяжок”.

2. Спробуйте проаналізувати: у яких саме життєвих ситуаціях ви переживали подібні відчуття. Опишіть ці ситуації.

3. Переконайтеся в тому, що кожен вид „емоційної розтяжки” відповідає певним життєвим ситуаціям і емоціям, що виникали в цей саме час:

• Вертикальна „деконцентрація” внутрішніх відчуттів – страху.

• Горизонтальна „деконцентрація” внутрішніх відчуттів – смутку.

• «Виштовхування кульки» вперед, долаючи зовнішній уявний опір – злості.

• Прискорене «викидання кульки» вперед і вгору – радісному хвилюванню.

Якщо довго проводити „деконцентрацію” внутрішніх відчуттів, можно переконатися, що активність емоційних станів також відповідно наростатиме. Тому спробуйте також оцінити і силу емоцій, що відповідає просторовому розміру тієї чи іншої „деконцентрації” внутрішніх відчуттів у Вашій уяві. Опішіть все що Ви відчуваєте у таблиці № 1.

Якщо виконувати ці вправи кожного дня, можливість свідомо керувати власними відчуттями та емоціями стане для Вас повсякденною реальністю.

Табл. № 1.

Емоція	Мотивація поведінки та дії, до яких провокує ця емоція.	Участки тіла, де відчувається найбільша локалізація внутрішніх відчуттів під час деконцентрації.	Приклади 2х – 3х ситуацій, в яких виникала дана емоція.
С МУТОК (горизонтальна деконцентрація, відчуття внутрішньго стискування, повна відсутність потреби діяти, локализація остаточних відчуттів в сонячному сплетінні).
СТРАХ (вертикальна деконцентрація, відчуття внутрішньго стискування, але вже в вертикальному напрямку, локализація остаточних відчуттів в вехній частині грудної клітини).
ЗЛІСТЬ (відчуття розпирання, сильна потреба діяти, локализація остаточних відчуттів в животі).
РАДІСТЬ (відчуття розпирання, але потреби діяти нема, локализація остаточних відчуттів в горлі).