4. Фіскальне відомство і адміністрування податків

Фіскальне відомство – Генеральна дирекція податків знаходиться у складі Міністерства фінансів Франції. Структурно відомство організовано за принципом групового таргетування, що передбачає адресну націленість діяль­ності підрозділів на виділені за певною ознакою категорії платни­ків податків як клієнтів податкової служби. Тобто, кожен із внут­рішніх структурних підрозділів податкових органів спеціалізується на обслуговуванні окремої групи платників, наприклад, великих платників, платників ПДВ і т. д., комплексно виконуючи всі пов'язані з даною групою фіскально-адміністративні функції. Адміністрування внесків на соціальне страхування і мита до обов’язків податкової служби не відноситься. У Франції податкова служба виконує деякі нефіскальні функції: здійснює оцінку приватного майна, а також менеджмент державної власності.

З 2002 р. діє Директорат і Офіс по роботі з великими плат­инами податків, задача яких – забезпечення обслуговування з бо­ку податкової служби транснаціональних корпорацій, а також вирішення податкових проблем у досудовому порядку без застосування адміністративних заходів. Крім того діє Офіс контролю та аудиту великих платників, куди щорічно передаються списки останніх. [За французьким взірцем Департамент обслуговування великих платників податків, Центральний офіс по обслуговуванню великих платників у 2009 р. створено в структурі ДПС України].

По країні Генеральна дирекція податків має відомчі регіональні податкові центри. На персонал останніх покладено безпосереднє адміністрування податків на рівні органів місцевого самоврядування – муніципалітетів і комун. Податкові центри реєструють платників і ведуть їх особисті справи. Інспектори податкових центрів приймають декларації по місцю проживання платників, перевіряють правильність нараху­вання податків. До 31 травня поточного року декларації про доходи за минулий рік платники мають подавати консолідовано, тобто спільну декларацію для всіх членів сім'ї, в тому числі тих, з кого по­даток справляється за місцем роботи або одержання доходів.

Від податкових центрів функціонально відокремлені органи по збиранню податків, котрі розсилають по­даткові повідомлення і приймають платежі. Виходить не дуже зру­чно: платнику податків приходиться контактувати як з податковим інспектором, так і збирачем податків.

Правила оподаткування викладено в Податковому кодексі, котрий складається з двох частин. У пе­ршій регламентовано порядок розрахунку бази і справляння різних податків, у другій частині розписано механізм діяльності податко­вої служби і процедури податкового контролю. Поточні зміни у податкове законодавство вносяться через щорічні бюджетні закони.

Якщо у Великій Британії запровадження податкового кодек­су сприймають як обмеження можливості внесення своєчасних не­обхідних змін у фіскальне законодавство і на цій підставі відмови­лися від податкового кодексу, то у Франції, навпаки, аби поставити заслін постійним поправкам і доповненням вважали за благо при­йняти податковий кодекс.

Зокрема французьким податковим кодексом передбачено, що у разі неподання декларації величину доходу платника податкові органи вправі визначити непрямими методами в залежності від умов і способу його життя. Наприклад, дохід домовласника при­близно прирівнюють до п'ятикратної суми річної орендної плати за даний будинок. Дохід покупця нового автомобіля вважають рів­ним 75% його ціни. Подібним чином величину доходу оцінюють за наявністю у платника обслуговуючого персоналу та іншими обста­винами, що характеризують стиль і рівень життя платника.

По відношенню до представників малого бізнесу, особливо численних у Франції, широко застосовують процедуру forfait fiscal (комплексу податкових заходів) – справляння податку з суми доходу, зарані узгодженого між пода­тковим інспектором і платником податку, а не реального доходу. Податок розраховується на основі непрямих показників потенцій­ного доходу. Наприклад, кількості місць у ресторані та ін. (Росій­ський аналог даної методики носить назву «налог на вмененньїй доход»).

У Франції застосовують усі ті заходи по мінімізації податко­вого боргу, котрі існують і в Німеччині, за деякими винятками, а саме: боржники не позбавлені права виїзду за кордон, закриття біз­несу чи відкликання ліцензії не практикують, боржникам не відмо­вляють у наданні деяких послуг з боку державних установ.

Податковий контроль має три рівні. На першому рівні функції податкової служби обмежені перевіркою формальної правильності реквізитів поданої декларації та випис­кою податкового повідомлення. При виникненні будь-якої неясно­сті на другому рівні перевірки платнику в письмовій формі або через Інтернет надсилається перелік питань, які потребують пояснення, на що відводиться до 30 днів, а в разі необхідності документального підтвердження – до двох місяців. Пов'язані з оподаткуванням документи платник має зберігати не менше шести років.

У серйозних випадках наступає черга поглибленого третьо­го рівня контролю, котрий проводиться в режимі розслідування, про що попередньо інформують платника.

Дану перевірку здійснюють фахівці Генеральної інспекції фінансів. Щоправда, ризик попасти під контроль третього рівня порівняно невеликий. Так, у 2007 р. з мі­льйонів платників подібних перевірок зазнали всього 50 тис., зде­більшого бізнесмени у сфері ресторанного бізнесу і будівництва, котрі мають справу з розрахунками готівкою, а також господарські операції, пов'язані з сплатою ПДВ. У разі потреби податкові власті вилучають документацію та електронні носії інформації. Після за­кінчення перевірки третього рівня контролери не мають права по­вторно перевіряти даного платника протягом року.

З метою знайти способи легального ухилення від податків платники можуть користуватися порадами приватних консультантів, але останнє слово в юридичній інтерпретації таких способів належить податковій службі. Не виключено, що та чи інша схема формально законного ухилення виявиться як змова з замислом зло­вживання правом і довірою. Тому платникам на­дійно рекомендують «золоте правило» – приймати поради у пись­мовій формі або записувати їх на диктофон.

Санкції залежать від характеру порушення та величини шкоди, заподіяної фіску. Так, якщо недоплата фізичної особи не перевищує 5% задекларованого доходу, податкова інспекція обмежується нагаду­ванням про доплату, котру належить внести протягом 30 днів. В міру наростання серйозності порушення сума недоплаченого податку збі­льшується на 0,4%, 10%, 40%, 80%. За умисний і явний обман фіску накладається штраф у сумі 10 тис. євро. За криміна­льне ухилення від податків у особливо великих розмірах передбачено тюремне ув'язнення на строк до п'яти років.

За несвоєчасну подачу декларації та/або сплату податку на прибуток корпорації належить штраф у розмірі 10% від суми нара­хованого податку.

При виникненні серйозних претензій до фіскального відомства, котрі не знайшли вирішення на рівні місцевої податкової служби, пла­тник має можливість за власним вибором звернутися зі скаргою у вищі інстанції: незалежну погоджувальну службу при регіональних податкових центрах; до омбудсмена – уповноваженого по правах платників податків і розгляду їх звернень при Міністерстві фінансів; до Державного омбудсмена і нарешті в суд. Незалежний статус цих апеляційних структур продиктований тим міркуванням, що в межах органів податкової системи неможливо виправити вади даної системи.

В останні роки у Франції йде інтенсивний процес модерні­зації податкової служби шляхом запровадження в адміністрування податків інформаційних технологій у режимі електронного уряду. Протягом 2001-2009 рр. здійснюється Коперніковський податковий проект з бюджетом 1 млрд. євро (!) і штатом 600 співробітників. Мета програми полягає в переорієнтації податкової адміністрації на забезпечення якісних послуг і зручностей платникам та підвищенні ефективності роботи. Передбачено запровадження спрощеної уніфікованої фіскальної звітності. Через Інтернет забезпечено доступ до податкової звітнос­ті в режимі реального часу, а також здійснення податкового проце­су через електронні канали (е-tах sеrvісе).

Податкова реформа (2008 р.) у Франції, що одержала назву фіскальний пакет, передбачила проведення таких заходів:

1. звільнення від податку на доходи і внесків у фонди соціа­льного забезпечення оплати наднормових годин понад 35 год роботи на тиждень;

2. звільнення від оподаткування доходів працюючих студен­тів;

3. зменшення оподатковуваного доходу на суму процентів по кредиту під заставу в разі придбання будинку і/або кварти­ри;

4. повне скасування оподаткування спадщини між подруж­жям, у тому числі стосовно і тих, хто перебуває в односта­тевих шлюбах;

5. норму bouclier fiscal (податкового щита) зменшено з 60% до 50%.;

6. податкову знижку з вартості домоволодіння підвищено з 20% до 30%;

7. передбачено зниження на 25% податку на багатство при умові інвестицій коштів у малий і середній бізнес у країнах Євросоюзу.

За оцінками Світового банку та аналітичної фірми PricewaterhouseCoopers ефективність адміністрування податків у Франції на початок 2011 р. характеризували такі показники: кількість пода­ткових платежів протягом року – 7; затрати часу, пов'язані з офор­мленням та сплатою податків, – 132 годин; норма оподаткування комерційного прибутку – 65,8%; місце в загальному рейтингу за простотою та зручністю податкової системи – 55.

1 Фіскальна умова, в силу якої особа наді­ляється громадянськими правами обирати і бути обраною на дер­жавні посади лише в разі сплати податків не нижче установленої суми. Через звинувачення в плутократичному характері податковий ценз прак­тично вийшли із політичного вжитку.

2 Парафіскальні податки – податки, котрі від імені держави збирають на свою користь певні організації, програми, фонди з ці­лями, що не розходяться з суспільно-державними інтересами. При­клад: збір з нафтопродуктів на користь Французького інституту нафти.